Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/17951/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17951/26

Провадження № 2/344/8180/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,–

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 20.11.2010 року між сторонами зареєстровано шлюб. У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачкою зазначається, що вона з чоловіком прожили у спільному шлюбі більше двадцяти п`яти років, вели спільне господарство, у них були хороші сімейні відносини. Однак, в останні місяці їхнє подружнє життя не склалося, у них змінилися погляди на життя, основні цінності, сім`ю, її існування та збереження. Взаєморозуміння між ними втрачено, а всі намагання зберегти сім`ю позитивних результатів не дали. На даний час спільне господарство з чоловіком не ведуть, шлюбні відносини також припинені. Єдине, що в даний час нас об?єднує це їхня дочка ОСОБА_4 . На примирення не згідна, так як сім`я розпалась і продовження спільного проживання сім?єю унеможливлено. Шлюб носить формальний характер, а його збереження суперечить її інтересам. З підстав наведених вище, збереження сім`ї і подальше спільне життя з чоловіком як подружжя є неможливим.

На даний час спору щодо місця проживання, а також незгоди з питань виховання та утримання дочки ОСОБА_4 немає. Спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, також на даний час немає. Враховуючи наведене просить про розірвання шлюбу, прізвище не змінювати.

В судовому засіданні позивач позов підтримала.

В судовому засіданні відповідач вимоги позову визнав.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Положеннями ч. 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1825.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 червня 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов`язку збереження сім`ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.

Судом встановлено, що через непорозуміння в сім`ї сторони припинили взаємовідносини як подружжя. Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та постановляє рішення про задоволення позову.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1825, розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Татарінова