Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №344/7546/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7546/26

Провадження № 2-а/344/101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: «…17.04.2026 року Позивачем було виявлено факт блокування власних банківських рахунків, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», а також накладення арешту на грошові кошти, що на них знаходяться. Після з`ясування причин такого блокування встановлено, що підставою для цього стало відкрите виконавче провадження, У той же день, 17.04.2026 року, Позивач звернувся до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано- Франківської області з метою з`ясування підстав відкриття виконавчого провадження та отримання відповідної інформації. Як стало відомо Позивачу у відділі державної виконавчої служби, відносно нього відкрито виконавче провадження N 80775868 на підставі постанови, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 , за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (неуточнення облікових даних). Зокрема, постановою державного виконавця від 16.04.2026 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення з Позивача штрафу у розмірі 34000 грн, накладеного на підставі постанови ТЦК та СП N R6058 від 21.08.2025, яка, відповідно до матеріалів виконавчого провадження, набрала законної сили 31.08.2025 . У подальшому, тією ж датою - 16.04.2026 року, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі рахунки Позивача в межах суми стягнення 37747 грн, що включає суму штрафу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження . Також державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3400 грн та постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 347 грн. З метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, Позивач 17.04.2026 року подав відповідну заяву на ім`я начальника відділу державної виконавчої служби, після чого отримав можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження . Лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження Позивачу стало відомо про існування постанови N R6058 від 21.08.2025, винесеної начальником ТЦК та СП, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн, iз подальшим подвоєнням суми у разі примусового виконання…».

Тому позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач надав перед судом пояснення про те, що він подав усі необхідні документи у відділ кадрів за місцем роботи, який і здійснює відповідний військовий облік за змістом законодавства; позивач пройшов ВЛК за вимогою відповідача та отримав документи про його проходження; відповідач забронював позивача на підставі документів, які йому було надано; будь-яких вимог про здійснення будь-яких дій з військового обліку до нього не висувалось; в розшуку відповідача позивач ніколи не перебував.

Відповідач подав відзив на позов, яким просив суд відмовити в позові з тієї підстави, що уточнення облікових даних здійснюється за обов?язком, що встановлений законом і реалізується в автоматичному порядку як і притягнення особи до відповідальності.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідачем ухвалено постанову R6058 від 21.08.2025 начальника ТЦК та СП, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн, iз подальшим подвоєнням суми у разі примусового виконання.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є джерелом доказів як і відповідний протокол.

Суду не надано доказу того, що відповідачем отримано пояснення позивача з приводу спростування правових підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності, а також, що відповідачем було встановлено інформації із відповідного обліку у особи, яка уповноважена здійснювати такий облік за місцем виконання позивачем трудового обов?язку.

Водночас статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тягар настання несприятливих наслідків через невиконання або не належне виконання відповідачем своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до відповідного реєстру, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов`язки, в тому числі щодо повторного проходження ВЛК з метою підтвердження раніше встановленого та діючого висновку, про наявну інформації з відповідного обліку щодо перебування в трудових відносинах та отримання у зв?язку із цим відповідного бронювання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється на основі критерію неправомірності дій такої особи, а не на підставі автоматичного обліку даних про неї.

За змістом рішень Європейського суду з прав людини втручання в права людини має бути «встановлене законом»; доступність: закон має бути належним чином опублікованим та доступним для особи; якість закону (передбачуваність): норма права має бути сформульована достатньо чітко, щоб особа могла регулювати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій; відсутність свавілля: національне законодавство повинно обмежувати повноваження державних органів, надаючи достатній захист проти свавільного втручання.

Відповідач не отримав пояснень позивача, які за змістом КУпАП є джерелом доказування; не врахував виконання позивачем його обов?язку із виконання обов?язку із подання релевантних даних у формі та спосіб, що визначені для позивача законом; а також оформлення самим же відповідачем бронювання позивачу на підставі релевантних даних про його військовий облік.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином відповідачем не спростовано правові підстави позову за змістом ст. 77 КАС України.

Позивачу не було вручено постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності, а тому ним пропущено строк з її оскарження з поважних причин.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

поновити строк звернення до суду;

визнати протиправною та скасувати постанову № R6058 від 21.08.2025 року начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Головуючий суддя Бородовський С.О.