Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №344/6452/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6452/25

Провадження № 2/344/539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ПАТ «ПУМБ» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: «…Позивач-1 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.05.2014 року була власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 26101100000:21:006:0243 (підстава набуття права власності – свідоцтво про право на спадщину за законом № 710/2004, зареєстрованого в реєстрі за № 1-952). 31.01.2017 року право власності на вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровано за Відповідачем Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на підставі іпотечного договору № 1-14-16/17/І-8, серія та номер 1130, виданий 16.07.2014 року, де Позивач-1 виступала майновим поручителем. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року у справі № 344/17214/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та внесення змін до свідоцтва про прав на спадщину за законом – позов задоволено частково, визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили та зобов`язано Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 18 квітня 2008 року по спадковій справі № 710/2004, зареєстрованого в реєстрі № 1-952, в якому зазначити належність ОСОБА_4 на праві власності в порядку спадкування спадкового майна, а саме домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2023 року у справі № 344/8668/22 визнано ОСОБА_4 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено його опікуном ОСОБА_3 . На даний час, Відповідачем періодично та систематично вживаються дії щодо виселення Позивачів із житлового будинку АДРЕСА_1 без рішення суду про виселення, що є незаконним…».

Тому позивач просив суд зобов`язати Відповідача не чинити перешкоди в користуванні Позивачам житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та надав перед судом пояснення про те, що відповідач намагався виселити позивачів; будь-яких письмових доказів на підтвердження позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що банк є власником будинку і земельної ділянки під будинком; позивачка проживала в будинку, але виїхала з нього через звернення стягнення на майно; в наступному позивачка повернулась і самостійно вселилась в будинок; будь-яких дій з її виселення не здійснювалось і представником позивача визнано відсутність будь-яких письмових доказів; виселення здійснюється за позовом і такого позову відповідачем не подавалось; судовий спір може бути розпочатий щодо дійсного, а не уявного і можливого порушення права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

Сторонами спору визнано обставину, що з 31.01.2017 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 26101100000:21:006:0243 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на підставі іпотечного договору № 1-14-16/17/І-8, серія та номер 1130, виданий 16.07.2014 року.

В ч. 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ч. 1 ст. 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже відповідач є власником спірного майна і здійснює володіння, користування та розпоряджання своїм майном без будь-якого незаконного впливу позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що будь-якого письмового доказу вчинення відповідачем перешкод в користуванні спірним майном не існує.

Також в судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що позивачка самостійно і добровільно виселилась, а в наступному самовільно, без належної правової підстави вселилась в житло, що належить відповідачу, але дій щодо її виселення відповідач не здійснює.

Будь-якого іншого доказу на підтвердження позову позивач суду не подав.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Будь-якого доказу, що відповідач неправомірно перешкоджає позивачу в користуванні спірним майном суду не надано.

Крім цього вид і форма порушення права позивача, від якого позивач просив суд зобов?язати відповідача утриматись і не здійснювати, в прохальній частині позовної заяви не вказані.

Однак не може бути подано абстрактного позову щодо уявного, недійсного порушення права, без зазначення виду і форми неправомірної поведінки, утримання від якої суд зобов?язав би відповідача утриматись.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 4 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме на сторону позивача покладено правовий наслідок не здійснення доказування виду і форми неправомірної поведінки відповідача щодо користування позивачем майном відповідача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ПАТ «ПУМБ» про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.