Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №537/4924/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2575/2026

Справа № 537/4924/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. звернулась до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором кредиту №45289883 в розмірі в розмірі 20 791 грн. 95 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 622 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 грн. 00 коп.

Вимоги позову мотивовані тим, що 25.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №45289883 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в кредит розмірі 6 500 грн. 00 коп. зі строком позики 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,093 % в день, що нараховується щоденно на розмір залишку заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16% від суми наданого кредиту. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту нараховуються 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Представник позивача вказує, що позикодавець виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 500 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Однак, відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення основної суми боргу, заборгованості по процентам та іншим нарахуванням, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 20 791 грн. 95 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 12 500 грн. 00 коп., суми заборгованості по процентам в розмірі 1 251 грн. 95 коп., суми заборгованості за комісією в розмірі 1 040 грн. 00 коп., суми заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором про надання коштів у кредит №45289883 від 20.05.2026.

За викладених обставин представник позивача і вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак, згідно змісту позову та поданого клопотання, просив суд розглянути справу за його відсутності та вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак надав заяву, згідно якої просив суд розглянути справу без його участі та вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту в розмірі 6 500 грн. 00 коп., в іншій частині позовних вимог просить відмовити з тих підстав, що з 30.11.2022 він є військовослужбовцем по мобілізації.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторони позивача та відповідача на підставі письмових матеріалів справи.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України , згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №45289883, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6 500 грн. 00 коп. зі строком позики 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,093 % в день, що нараховується на розмір залишку заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого кредиту.

Вказані вище умови кредитування встановлені в пунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025.

Пунктом 6.1 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно пункту 6.2 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025, за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до пункту 2.2 Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений пунктами 2.2.4 договору.

На підставі пунктів 6.3 9.3.8 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 відповідач зобов`язався повністю повернути кредит відповідно до умов договору, сплачувати проценти в строк, визначений договором та комісію за надання кредиту.

За змістом вказаного Договору, а саме розділу 11 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025, до моменту підписання Договору відповідач вивчив його, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті позикодавця, їх суть, зміст, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення Договору позичальнику зрозумілі.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартним формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За викладених обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, а також заперечень з боку відповідача, суд вважає доведеною обставину укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025.

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин суд вважає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення відповідного договору на погоджених умовах шляхом його підписання електронним підписом.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів на карту № НОМЕР_2 , номер якої був вказаний ОСОБА_1 при укладенні Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 в розмірі 6 500 грн. 00 коп. підтверджується випискою АТ «Таскомбанк» від 25.12.2025 (а.с. 23), а також не заперечується відповідачем.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу №25/02/26, за умовами пункту 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно пункту 2.1.3 Договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

За змістом Реєстру прав вимог №8 від 20.05.2026, до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 45289883 від 25.12.2025.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаними у відповідному реєстрі прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку суми заборгованості за Договором надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025, наданої позивачем, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в розмірі 20 791 грн. 95 коп., яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 500 грн. 00 коп.; заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам в розмірі 1 251 грн. 95 коп.; заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією в розмірі 1 040 грн. 00 коп.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов`язання належним чином, що випливає з кредитного договору.

Вирішуючи питання щодо суми боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 30.11.2022 по мобілізації на підставі Указу Президента України №758/2022 від 07.11.2022, що підтверджується змістом військового квитка серії НОМЕР_3 .

Таким чином, відповідач як військовослужбовець бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період воєнного стану.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає неправомірним нарахування кредитором відсотків за користування кредитом в розмірі 1 251 грн. 95 коп. та приходить до висновку про наявність підстав для застосування до укладеного з відповідачем Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків за користування кредитом.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 зокрема тіло кредиту в розмірі 12 500 грн. 00 коп. в той час, коли згідно умов пункту 2.2.1 Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025, сума кредиту становить 6 500 грн. 00 коп. Відтак, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача додаткової суми тіла кредиту в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування в розмірі 6 000 грн. 00 коп., які нараховані позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають, оскілки такі вимоги окремо не заявлялись, а включені до загальної суми заборгованості.

Окремої вимоги про стягнення процентів річних згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, зазначається, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за спірним кредитним договором проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти.

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Фінпром Маркет» в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 1 040 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 зазначила наступне. За загальним правилом, передбаченим статтею 204 Цивільного України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Підписавши кредитний договір, відповідач погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості, проте банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково- касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Обов`язок сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що умови Договору надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісію з обслуговування кредиту у розмірі 1 040 грн. 00 коп., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет», а саме вважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 у розмірі тіла кредиту 6 500 грн. 00 коп.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: Договір №11-05/26/ФП від 11.05.2026 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна»; витяг з Акту №2-ФП приймання – передачі правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги 11-05/26/ФП від 11.05.2026.

За викладених вище обставин, з урахування того, що справа не є складною, не потребувала від правника значних зусиль та часу, існує усталена судова практика у справах зазначеної категорії, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані представником позивача письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги в розмірі 1 500 грн. 00 коп.

З урахуванням вимог частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення судом позову на суму 6 500 грн. 00 коп., що становить 31,26 % від заявленої суми позову 20 791 грн. 95 коп., до стягнення з відповідача підлягають витрати з оплати судового збору в розмірі 832 грн. 26 коп.

Оскільки відповідач як військовослужбовець, який виконує службові обов`язки, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» 3674-VI від 08.07.2011, судовий збір в розмірі 832 грн. 26 коп. компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 203, 205, 207, 526, 612, 625, 626, 628, 638, 640, 642, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, Законом України «Про судовий збір» 3674-VI від 08.07.2011, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) заборгованість за Договором надання коштів у кредит №45289883 від 25.12.2025 в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) витрати, понесені на оплату правничої допомоги, в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Зоріна