Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №382/624/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Cправа №: 382/624/26

3/382/328/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в м. Борисполі в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи: не відомо, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615248 від 15.03.2026 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 15.03.2026 року о 03 годині 05 хвилин в с. Ничипорівка по вулиці Шевченка, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер 7510 АRLM 0374 проба позитивна 0.54 проміле тест 642, чим порушив п. 2.9., ПДР – Водієві заборонено керувати у стані сп`яніння, стомленому стані, користуватися телефоном у руці під час руху, а також керувати незареєстрованим або несправним транспортом.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відсутність прокурора при розгляді справи не перешкоджає її розгляду по суті та не є підставою для закриття провадження в справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Крім того, відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях/бездіяльності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Коваленко Тетяна Василівна на адресу суду направила клопотання про визнання доданих до матеріалів справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 міститься відео не безпосередньо із портативного відео реєстратора, а взагалі не відомо із якого пристрою, так як не містить будь-яких ідентифікуючих даних щодо пристрою, дати та часу відео фіксації. Крім того, в порушення вищевказаної інструкції відеозйомка велась не безперервно, що підтверджується кількістю відеофайлів.

Також надійшло клопотання про визнання результатів недійсними з котрого вбачається, що ОСОБА_1 не було названо першочергово ознак алкогольного сп`яніння на підставі яких йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. З відеозапису, доданого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 взагалі не було роз`яснено, що він має право пройти оглядна стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, як і не було повідомлено про найближчий заклад охорони здоров`я.

Згідно до клопотання про закриття провадження у справі захисник просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Клопотання обгрунтовано тим, що статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, видно, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 жодних причин зупинки автомобіля. Отже, поліцейськими безпідставно здійснено зупинку транспортного засобу. Отже, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Згідно з п. 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року №1452/735 , ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю порожнини рота: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя: поведінка, що не відповідає обстановці. На відеозаписі зафіксовано, що поліцейський перед висловленням вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не назвав ОСОБА_1 жодних ознак такого стану та не здійснював перевірку їх наявності. Вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення ознак алкогольного сп`яніння або взагалі за їх відсутності є необгрунтованою та безпідставною, а тому не породжує обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Оскільки у ОСОБА_1 не було жодних ознак сп`яніння, останній не підлягав такому огляду.

Відповідно до роздруківки тесту від 15.03.2026 року за допомогою Drager Alcotest 7510. результат огляду 0.54 проміле.

Слід звернути увагу, що вказана роздруківка не містить відомостей додатком до якого саме протоколу така здійснена.

Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 7510 границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0.02 проміле - у діапазоні від 0 до 0.2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.2 проміле: для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0.04 проміле - у діапазоні від 0 до 0.4 проміле: відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.4 проміле.

Згідно п. 6. 7 Розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішні справ України. Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю в крові.

Статтею 8 пунктом 6 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968. яка ратифікована Україною 25.04.1974. визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0.50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0.25 мг. на літр повітря, що видихається.

Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0.25 мг. на літр повітря, що видихається, і. у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0.5 проміле.

Таким чином, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.

Як видно із наявного у матеріалах справи відеозапису. працівники поліції не роз`яснивши ОСОБА_1 його прав, зокрема, змісту ст.63 Конституції України, скориставшись її юридичною необізнаністю, стали питати чи вживала вона алкоголь.

Відповідь ОСОБА_1 працівник поліції використав як підставу для висловлення його вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, при цьому не називаючи жодних ознак такого стану.

Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права лише під час складання адміністративних матеріалів, коли вже не було реальної можливості ними скористатися.

Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути єдиним і достатнім доказом для встановлення її вини.

В даному протоколі про адміністративне правопорушення, а саме у фабулі не зазначено з якими саме ознаками алкогольного сп`яніння керував ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, такий протокол не є належним та допустимим доказом у справі.

У матеріалах справи наявна довідка заступника командира батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль У1ІП в Київській області ДІІП капітана поліції Саргіса Мінасяна про те. то ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, до нього не може бути застосовано позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, позицію його захисника, з урахуванням відомостей, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та наявних письмових доказах в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об`єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 6 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 3 Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Статтею 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що 15.03.2026 року о 03 годині 05 хвилин в с. Ничипорівка по вулиці Шевченка, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер 7510 АRLM 0374 проба позитивна 0.54 проміле тест 642, чим порушив п. 2.9., ПДР – Водієві заборонено керувати у стані сп`яніння, стомленому стані, користуватися телефоном у руці під час руху, а також керувати незареєстрованим або несправним транспортом.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься: протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №615248 від 15.03.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 року № 1376, картка обліку адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6835780 від 15.03.2026 року, рапорт поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержант поліції Дмитро Шелист від15.03.2026 року, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, результати перевірки, роздруківка з мобільного принтеру Drager mobale printer про результат проходження огляду на приладі «Alkotest Drader 7510» тест № 642 від 15.03.2026 року з результатом 0,54%проміле, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, довідка ро наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, довідка про неотримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами, компакт-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зупинено в зв`язку з рухом авто під час комендантської години та за кермом перебуває ОСОБА_1 .. При проходженні на місці тестування ОСОБА_1 за допомогою приладу Драгер 7510 АRLM 0374 проба позитивна 0.54 проміле тест 642.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт керування особою транспортним засобом, з встановленими ознаками алкогольного сп`яніння, та дані ознаки не спростовуються наявними у справі доказами, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у вказаному стані, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Згідно з положеннями п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки сп`яніння наведені у п. 3 п. 4 цього ж Розділу.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ даної Інструкції, особа вважається такою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, якщо показник спеціальних технічних засобів, застосованих при огляді водія, після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле.

Посилання захисника на те, що відповідно до Конвенції про дорожній рух, максимальний рівень алкоголю в крові не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається, як на підставу для закриття провадження, суд відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 8 пунктом 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Україною 25 квітня 1974 року, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом.

У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Конвенція фактично зобов`язує національні органи встановити мінімально допустимий рівень алкоголю в крові, однак вказаний рівень не повинен бути вищим 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Означені допустимі норми Конвенції в перерахунку дорівнюють 0,25 проміле. Такі умови Конвенції є цілком логічними, адже вимагають від її учасників не допускати до керування транспортними засобами водіїв із перевищенням граничних норм.

Проте, Конвенція не забороняє національним органам влади, з урахуванням національних вимог та стандартів безпеки, дорожніх умов, інших особливостей, встановлювати будь-які показники мінімального рівня алкоголю, які повинні бути менші за визначені Конвенцією максимальні «0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається», що й має місце в національному законодавстві України, яким встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові 0,2 проміле, при максимальному передбаченому Конвенцією 0,25 проміле.

Отже, наведена норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає стан алкогольне сп`яніння, що унеможливлює керування транспортними засобами країн учасниць. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати мінімально допустимі показники рівня алкоголю у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом.

Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.

Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Наведені стороною захисту аргументи ніяким чином не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й письмові пояснення та відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Законом України «Про судовий збір», сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 40-1, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та піддати штрафу на користь держави, стягнувши з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ- 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106).

Стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду

Строк пред`явлення до виконання даної постанови три місяці з дня набрання постановою законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суддя Кисіль О. А.