Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №369/19371/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19371/26

Провадження № 2-о/369/717/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко Олени Вікторівни звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , посилаючись на те, що останній є її чоловіком, з яким вона перебуває у шлюбі, та вчиняє щодо неї домашнє насильство.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що спільне життя з ОСОБА_4 супроводжується тривалими конфліктами, психологічним та економічним насильством з його боку. Зазначає, що чоловік протягом тривалого часу не працював, не брав участі у веденні домашнього господарства та вихованні їхньої спільної доньки, у зв`язку з чим матеріальне забезпечення сім`ї та витрати на лікування дитини фактично здійснювала вона.

За твердженнями заявниці, упродовж 2025–2026 років поведінка ОСОБА_3 стала агресивною, він принижував її, висловлював безпідставні звинувачення, погрожував та вчиняв дії, які створювали для неї та їхньої доньки небезпеку. Заявниця також зазначає про зникнення з квартири грошових коштів, які, на її думку, міг забрати чоловік.

Особливої гостроти конфлікт, за твердженнями заявниці, набув 30–31 серпня 2026 року. 30 серпня 2026 року ОСОБА_2 , перебуваючи у стані агресії, проник до квартири, в якій тимчасово перебувала заявниця, після чого були викликані працівники поліції. Під час зазначених подій, за твердженнями заявниці, ОСОБА_2 поводився агресивно, а також узяв ніж та приставив його до власного горла в присутності працівників поліції.

За вказаними обставинами щодо ОСОБА_3 30 серпня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено терміновий заборонний припис, яким, зокрема, йому заборонено контактувати із заявницею.

Разом з тим, як зазначає заявниця, після винесення термінового заборонного припису ОСОБА_2 продовжив контактувати з нею, направляв на її електронну адресу листи, телефонував та надсилав повідомлення. 30 серпня 2026 року, за твердженнями заявниці, він також намагався потрапити до квартири, в якій вона тимчасово перебувала, у зв`язку з чим повторно викликали працівників поліції. За фактом порушення термінового заборонного припису стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, заявниця посилається на те, що 31 серпня 2026 року ОСОБА_2 заблокував доступ до квартири, у якій вони спільно проживали, не допускав її та доньку до житла, а після втручання працівників поліції в квартирі було виявлено пошкоджене майно, розбите скло, пошкоджені рослини та інші наслідки погрому, що, за твердженнями заявниці, були спричинені його діями.

Заявниця вважає, що зазначені обставини свідчать про вчинення щодо неї психологічного та економічного домашнього насильства, а також про наявність реального ризику продовження та повторного вчинення такого насильства після припинення дії термінового заборонного припису.

Посилаючись на положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та статті 350-1 - 350-4 ЦПК України, заявниця просить видати стосовно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на шість місяців із застосуванням заходів у вигляді заборони перебувати у місці її спільного проживання (перебування), наближатися на відстань 500 метрів до місця її проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування, особисто або через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а також вести листування, телефонні переговори чи контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

У судовому засіданні заявник та її представник підтримали доводи, викладені у заяві, посилаючись на продовження протиправної поведінки кривдника. На підтвердження зазначених обставин ними долучено до матеріалів справи докази, зокрема скриншоти листування заявника з кривдником у месенджері, які, на їх думку, свідчать про продовження переслідування заявника та спроби контактування з нею. З огляду на викладене заявник та її представник просили заяву задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , він же ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено, що у випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, наявним у матеріалах справи. Від спільного подружнього життя сторони мають доньку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є однією і тією самою особою. Зокрема, у матеріалах справи наявні документи, відповідно до яких особа, яка зазначена як ОСОБА_2 , раніше мала ім`я ОСОБА_5 . Так, під час огляду 30 серпня 2026 року у ОСОБА_3 виявлено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_5 . Крім того, у матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого 12 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_5 .

Зазначені документи у сукупності дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є однією особою, а тому обмежувальний припис підлягає застосуванню саме до ОСОБА_3 , він же ОСОБА_5 .

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися конфліктні відносини, які у серпні 2026 року набули особливої гостроти та супроводжувалися неодноразовим зверненням заявниці та інших осіб до органів поліції.

Так, 30 серпня 2026 року за участю працівників поліції відбулася подія за участю ОСОБА_3 , під час якої останній, зафіксовано на наданих заявницею фото- та відеоматеріалах, тримав ніж біля шиї. Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи фотознімками та відеозаписами.

За результатами зазначеної події 30 серпня 2026 року щодо ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Крім того, 30 серпня 2026 року працівниками поліції щодо ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, яким йому, зокрема, заборонено контактувати із ОСОБА_1 . Термін дії вказаного припису визначено з 02 год. 00 хв. 30 серпня 2026 року до 02 год. 00 хв. 09 вересня 2026 року.

Разом із тим після винесення термінового заборонного припису ОСОБА_2 продовжив здійснювати спроби контакту із заявницею. Зокрема, 30 серпня 2026 року на електронну адресу заявниці надійшли електронні листи, направлені з електронної адреси ОСОБА_3 , що підтверджується долученими до матеріалів справи скриншотами електронного листування.

Також 31 серпня 2026 року зафіксовано телефонні дзвінки та повідомлення від ОСОБА_3 , а також його спроби потрапити до квартири, в якій на той час перебувала заявниця. З приводу зазначених подій здійснювалися виклики працівників поліції, що підтверджується матеріалами щодо звернень на спецлінію «102» та відповідними повідомленнями органу поліції.

За фактом порушення встановленої заборони на контакт із заявницею 31 серпня 2026 року щодо ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-8 КУпАП.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2026 року заявниця та її донька не могли потрапити до квартири, у якій вони проживали, оскільки доступ до житла був заблокований. Для забезпечення доступу до квартири було залучено слюсаря, що підтверджується наданим заявницею відеозаписом.

Після потрапляння до квартири заявницею було виявлено пошкодження майна та безладу в приміщенні, зокрема розбите скло, пошкоджені рослини, розкидані предмети та інші пошкодження, що зафіксовано на наданих суду фото- та відеоматеріалах.

Водночас матеріали справи містять відомості про неодноразові звернення до органів поліції з приводу поведінки ОСОБА_3 30 та 31 серпня 2026 року. Зміст відповідних звернень та надані органом поліції документи узгоджуються між собою щодо послідовності подій та свідчать про їх неодноразовий характер.

Суд також враховує, що після винесення термінового заборонного припису, метою якого було негайне припинення контакту між ОСОБА_4 та заявницею і запобігання можливому подальшому насильству, останній, за матеріалами справи, не припинив відповідної поведінки, а навпаки - продовжив спроби контакту із заявницею, у зв`язку з чим 31 серпня 2026 року щодо нього повторно складалися матеріали про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Згідно з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом, зокрема, в постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батьки (мати, батько), дитина (діти), подружжя, колишнє подружжя.

Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 зазначено, що «докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що для застосування обмежувального припису не вимагається встановлення вини особи у вчиненні адміністративного чи кримінального правопорушення, оскільки такий припис має не каральний, а захисний та превентивний характер і застосовується з метою недопущення продовження або повторного вчинення домашнього насильства та забезпечення безпеки постраждалої особи.

У даному випадку судом встановлено не лише наявність конфліктних відносин між сторонами, а й обставини, які свідчать про фактичне загострення поведінки заінтересованої особи та її ескалацію безпосередньо напередодні звернення до суду. Зокрема, 30 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено терміновий заборонний припис, яким йому заборонено контактувати із заявницею. Незважаючи на встановлену заборону, вже після її винесення ОСОБА_2 того ж дня (30 серпня 2026 року) направив на електронну пошту заявниці два електронні листи, чим фактично порушив встановлену приписом заборону на контактування. Надалі зафіксовано подальші спроби контакту із заявницею шляхом телефонних дзвінків та повідомлень у месенджері, а 31 серпня 2026 року стосовно нього повторно складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з порушенням термінового заборонного припису.

Суд вважає істотним те, що заборона на контакт була встановлена саме з метою негайного припинення небезпечної поведінки та запобігання її продовженню, однак її встановлення не призвело до припинення відповідних дій заінтересованої особи. Навпаки, наступного дня після винесення термінового заборонного припису мали місце нові події, які зумовили повторне звернення до поліції та документування порушення встановленої заборони.

Крім того, суд бере до уваги зафіксовану на фото- та відеоматеріалах поведінку ОСОБА_3 із ножем біля шиї, спроби потрапити до місця тимчасового перебування заявниці, блокування доступу заявниці та її доньки до житла, а також наявність пошкоджень майна у квартирі. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про високий рівень конфліктності ситуації та дають достатні підстави для обґрунтованого побоювання заявниці щодо можливого продовження або повторення протиправної поведінки заінтересованої особи.

При цьому, суд не надає оцінки питанням про наявність чи відсутність складу конкретного адміністративного або кримінального правопорушення, оскільки такі питання підлягають вирішенню в іншому процесуальному порядку. У межах цієї справи суд оцінює наведені обставини виключно з точки зору наявності домашнього насильства та ризику його продовження чи повторного вчинення.

Суд також враховує характер відносин між сторонами, їх перебування у шлюбі, наявність спільної неповнолітньої дитини, повторюваність конфліктних ситуацій, неодноразове залучення працівників поліції, винесення термінового заборонного припису та його подальше порушення. Сукупність цих обставин свідчить про те, що ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства не є абстрактним чи припущеним, а має конкретне фактичне підґрунтя.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявницею доведено обставини, які свідчать про необхідність її захисту від можливого продовження або повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3 . При цьому, застосування обмежувального припису відповідає його меті як спеціального заходу щодо протидії домашньому насильству, є необхідним та пропорційним установленим судом ризикам.

З огляду на характер встановлених обставин, їх послідовність, повторюваність та те, що заінтересована особа не припинила відповідної поведінки навіть після винесення термінового заборонного припису, суд вважає обґрунтованим застосування обмежувального припису строком на шість місяців.

При цьому, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають меті забезпечення безпеки заявниці, усі заявлені нею заходи, передбачені частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: заборону ОСОБА_6 перебувати у місці спільного проживання (перебування) із заявницею; заборону наближатися на відстань 500 метрів до місця її проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування; заборону особисто або через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; а також заборону вести з нею листування, телефонні переговори чи контактувати через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

Застосування зазначених заходів у повному обсязі є необхідним для фактичного припинення можливості небажаного контакту між сторонами та запобігання подальшій ескалації конфлікту, а визначений заявницею строк у шість місяців відповідає характеру встановлених судом ризиків та максимальному строку, передбаченому законом.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, ч. 1 ст. 247, ст. 350-1-350-8 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , він же ОСОБА_5 (

АДРЕСА_1 ) яким:

- заборонити ОСОБА_6 , він же ОСОБА_5 , перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_6 , він же ОСОБА_5 , наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_6 , він же ОСОБА_5 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_6 , він же ОСОБА_5 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців з дня його винесення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду про продовження дії обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса:

АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса:

АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК