Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №760/30285/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 760/30285/23

Провадження № 2/369/1209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Угленко Є.С.,

представника відповідача Запаскіна М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Угленко Є.С. звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №337.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 квітня 2021 року.

У червні 2023 року ОСОБА_2 виявила бажання тимчасово поїхати до Королівства Норвегія, разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 , для туристичної подорожі та відпочинку.

12 червня 2023 року ОСОБА_1 був наданий дозвіл у формі заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіхтенко Т.О. від 12 червня 2023 року та зареєстровано в реєстрі за № 46, щодо надання позивачем згоди на тимчасовий виїзд доньки.

14 червня 2023 року, разом з малолітньою донькою ОСОБА_5 , відповідач залишила територію України, запевняючи позивача, що термін перебування за кордоном не буде довготривалим і що найближчим часом сім я возз`єднається.

Але, замість того, щоб повернутися з дитиною додому, 31 липня 2023 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, через представника, до суду.

З телефонних дзвінків позивача з відповідачем стало зрозуміло, що мати не планує повертати доньку ОСОБА_5 до місця її постійного проживання. А отже, скориставшись довірою відповідача та ввівши його в оману, отримала дозвіл на виїзд малолітньої доньки до Королівства Норвегії та має намір позбавити позивача можливості приймати участь у спілкуванні та вихованні доньки.

09 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відкликано раніше наданий дозвіл у формі заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіхтенко Т.О. від 12 червня 2023 року та зареєстровано в реєстрі за № 46. Заява про відкликання дозволу засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіхтенко Т. О. від 09 серпня 2023 року та зареєстрована в реєстрі за № 87.

12 серпня 2023 року позивачем був відправлений цінний лист з описом до відповідача за місцем її реєстрації та на електронну пошту, яка зазначена у позовній заяві, з повідомленням про відкликання раніше наданого дозволу матері на тимчасовий виїзд доньки до Королівства Норвегії та прохання негайно повернути спільну доньку, ОСОБА_4 , в державу її постійного місця проживання, а саме Україну, для того, щоб компетентний орган України прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні їх батьків.

Відповіді на вищезазначений лист позивач так і не отримав. Донька досі знаходиться за кордоном і він позбавлений можливості брати участь у її вихованні.

Позивачу стало відомо, що 14 серпня 2023 року відповідач приїжджала в Україну на декілька тижнів, залишивши доньку ОСОБА_5 у Королівстві Норвегія зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Дозвіл на перебування малолітньої дитини з третьою особою позивач не надавав. Жодного юридичного права знаходитись за кордоном з дитиною, ОСОБА_6 не мала. Відповідач створює позивачу перешкоди у реалізації його батьківських прав щодо малолітньої доньки та маніпулює власними правами щодо дитини. ОСОБА_2 намагається одноосібно приймати рішення щодо подальшої долі ОСОБА_5 . Відповідач перешкоджає позивачу бачитись з дитиною, бажає його присутності у житті дитини та штучно створює такі обставини через які він не може зустрічатися з донькою.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва № 760/17175/23 від 29 вересня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Перешкоджання позивачеві у спілкуванні з дитиною з боку відповідача беззаперечно порушують його права в частині рівності таких прав на участь у вихованні доньки та у спілкуванні з нею.

На підставі наведеного представник позивача просила суд:

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вільному спілкуванні та участі у вихованні дитини ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 .

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з донькою за таким графіком:

- побачення батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 першої та третьої суботи кожного місяця з 10 год до 20 год, другої та четвертої неділі місяці з 10 год до 20 год за місцем проживання або місцем знаходженням батька, без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері;

- побачення ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 щороку у день народження батька з 10 год до 20 год, якщо це випадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дитиною має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження, без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем проживання до матері;

- побачення батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 у день народження дочки шляхом чергування років. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на непарне число без обов`язкової присутності матері, мати у рік, який закінчується на парне число, без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері;

- спільний щорічний відпочинок батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 в період літніх канікул протягом двох тижнів, без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на відпочинок та повернення дитини за місцем її проживання до матері, та в період зимових канікул протягом тижня з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дочкою без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на відпочинок та повернення дитини за місцем її проживання до матері;

- побачення батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , під час усіх святкових заходів в освітніх закладах та/або інших місцях за домовленістю з матір`ю;

- побачення батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , без обов`язкової присутності матері з 10 год до 20 год під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на парне число, мати у рік, який закінчується на непарне число.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року справу передану за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2024 року, справу передано на розгляд судді Волчку А.Я.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14 травня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Запаскіна М.Р. надійшов відзив на позовну заяву з додатками. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що як випливає з нотаріально засвідченої заяви-згоди від 12.06.2023 року, позивач надав дозвіл не на короткочасну поїздку, а на тимчасове проживання дитини за кордоном, причому строком на один рік — з 12 червня 2023 року по 12 червня 2024 року.

Таким чином, з наведеного однозначно вбачається, що, по-перше, позивач погодився не на разову туристичну поїздку, а на проживання доньки за межами України протягом тривалого періоду, по-друге, він усвідомлював факт довготривалого перебування дитини за кордоном, надавши згоду строком на цілий рік.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачка запевняла його про нетривалий термін перебування за кордоном і швидке возз`єднання сім`ї, то такі аргументи видаються необґрунтованими та неправдивими.

Відповідач не могла обіцяти возз`єднання сім`ї після повернення з-за кордону, оскільки задовго до отримання згоди на виїзд дитини, а саме з квітня 2023 року, фактичні шлюбні відносини між подружжям вже припинилися, і вони протягом кількох місяців проживали окремо. Позивачеві було добре відомо про наміри відповідачки розірвати шлюб.

Представник зазначає, що позивач безпідставно стверджує, що відповідач чинить перешкоди для його спілкування з донькою, не бажає його присутності в житті дитини та створює штучні обставини, через які він нібито не може зустрічатися з ОСОБА_7 . Проте, ці твердження повністю спростовуються переконливими письмовими та електронними доказами.

Відповідач постійно і наполегливо пропонує позивачу скористатися будь-яким зручним для нього способом для спілкування з донькою — відеодзвінками, голосовими дзвінками, відеоконференціями. Однак, попри створені сприятливі умови, позивач жодного разу не вжив жодних заходів для налагодження контакту та спілкування з малолітньою ОСОБА_7 .

Таким чином, з моменту виїзду ОСОБА_8 за кордон у червні 2023 року і дотепер, позивач жодного разу не скористався можливостями для спілкування з донькою, попри сприяння відповідачки та створені нею належні умови.

Відповідач просить суд врахувати об`єктивні обставини воєнного часу, правила тимчасового перебування в Норвегії, а також готовність відповідачка і надалі сприяти спілкуванню позивача з донькою за допомогою телекомунікаційних засобів та відеозв`язку.

У зв`язку із наведеним представник позивача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо особистих побачень з дитиною в Україні на період воєнного стану.

20 травня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Так представник позивача зазначає, що 12 червня 2023 року позивачем був наданий відповідачу дозвіл у формі заяви щодо надання позивачем згоди на тимчасовий виїзд доньки.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач надав дозвіл на тимчасовий виїзд та проживання за кордоном виключно в період з 12.06.2023 року по 12.06.2024 року. Таким чином позивач сформулював та виклав свою згоду на перебування дитини за кордоном у чітко визначений термін та мав цілковиту впевненість у поверненні доньки.

Однак, з телефонного спілкування з відповідачем та дій, а саме: звернення відповідача 31 липня 2023 року з позовною заявою до суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, позивачу став зрозумілим намір відповідача щодо зміни постійного проживання доньки.

Таким чином, виключно через зазначені обставини, 09 серпня 2023 року позивачем було відкликано раніше наданий дозвіл у формі заяви та направлено лист відповідачу з вимогою щодо повернення ОСОБА_8 в державу її постійного місця проживання, а саме Україну, для того, щоб компетентний орган прийняв рішення про визначення місця проживання спільної дитини та участі батьків у її вихованні.

Представник зазначає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею в такому самому обсязі, як і той з батьків, хто проживає з дитиною. А інший із батьків не має права перешкоджати такому спілкуванню та участі у її вихованні.

За допомогою відеодзвінків, голосових дзвінків та відеоконференцій позивач не має можливості у повній мірі реалізувати свої права та обов`язки відносно дитини, як батько. У зв`язку з віком малолітньої дитини та проживанням у різних країнах батько не має змоги встановити психоемоційний контакт з донькою.

Позивач постійно проявляє ініціативу у спілкуванні з дочкою, намагається брати участь у житті дитини, цікавиться її успіхами у дошкільному закладі, станом її здоров`я, вітає зі святами та з днем народження. Позивач систематично надає допомогу в утриманні малолітньої ОСОБА_8 . Тільки з початку 2024 року на утримання дочки батько відправив на рахунок матері ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 39 155,53 грн.

Окрім цього, представник позивача зазначив, що як вбачається з Довідки про проходження служби, ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року проходить службу в поліції та з 08 травня 2024 року обіймає посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Отже, враховуюче вищевикладені положення норм чинного законодавства України, ОСОБА_1 , як співробітник Національної поліції України, має законні підстави для перетину державного кордону України та зможе реалізувати своє право, як батько ОСОБА_8 , на графік побачень зі своєю донькою за межами території України.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. №1440 від 07.10.2024 року, відповідно до пункту 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 року, справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

02 квітня 2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Так представник зазначає, що відповідач не заперечує права позивача на спілкування та участь у вихованні. Однак, запропонований позивачем у позовній заяві графік є не просто нереалістичним, а шкідливим для фізичного та психологічного стану 4-річної дитини. Такий графік демонструє лише бажання позивача задовольнити власні потреби у спілкуванні, повністю ігноруючи потреби, комфорт, безпеку та найкращі інтереси власної доньки. У зв`язку з наведеним просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні у тому вигляді та обсязі, що викладені у позовній заяві від 21.12.2023 року, як таких, що грубо суперечать найкращим інтересам дитини, її праву на безпеку та стабільний розвиток.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та представник позивач заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити. Позивач також зазначив, що не бажає привозити дитину в Україну, але хоче бути впевненим у тому, що коли він приїде до дитини за кордон, його право не буде порушеним і він зможе побачитися з дитиною

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю. Зазначив, що позов ґрунтується лише на припущеннях, і відповідач ніколи не заперечувала щодо спілкування батька з дочкою.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у судове засідання не з`явився. Разом з тим, у заяві від 25.06.2024 року зазначили, що остання відома адреса реєстрації та проживання відповідача з дитиною – АДРЕСА_1 , а тому просили залучити орган опіки та піклування за останнім відомим в Україні місцем проживання дитини та покласти на зазначений орган відповідальність за надання висновку до суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи усі додаткові пояснення, з`ясувавши позицію сторін, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом встановлено, що 18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №337.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 квітня 2021 року.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва № 760/17175/23 від 29 вересня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

09 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відкликано раніше наданий дозвіл у формі заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіхтенко Т.О. від 12 червня 2023 року та зареєстровано в реєстрі за № 46. Заява про відкликання дозволу засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіхтенко Т. О. від 09 серпня 2023 року та зареєстрована в реєстрі за № 87.

12 серпня 2023 року позивачем був відправлений цінний лист з описом до відповідача за місцем її реєстрації та на електронну пошту, яка зазначена у позовній заяві, з повідомленням про відкликання раніше наданого дозволу матері на тимчасовий виїзд доньки до Королівства Норвегії та прохання негайно повернути спільну доньку, ОСОБА_4 , в державу її постійного місця проживання, а саме Україну, для того, щоб компетентний орган України прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні їх батьків.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У ході судового розгляду позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення його права у спілкуванні з донькою та доказів на підтвердження наявності перешкоджання йому відповідачем у спілкуванні з дитиною.

Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передумов вважати, що відповідач чинить позивачу будь-які перешкоди у спілкуванні з дочкою.

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів того, що чиняться перешкоди відповідачем ОСОБА_2 у спілкуванні дочки ОСОБА_4 з батьком суду не надано, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 18, 141, 150, 153, 157, 159 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК