Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/9356/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.№ 400/9356/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправною та скасування відповіді від 23.07.2026 року № 1494/2/7996

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо направлення скарги позивача № СА-20127307 на розгляд до Військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправною та скасувати відповідь Військової частини НОМЕР_1 № 1494/2/7996 від 23.05.2026, надану за результатами розгляду звернення № СА-20127307, та отриману позивачем електронною поштою 25.07.2026;

зобов`язати Міністерство оборони України розглянути скаргу Позивача № СА-20127307 по суті відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» з урахуванням пріоритетного статусу позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем через Державну установу “Урядовий контактний центр” було подано Міністерству оборони України звернення (скаргу), якою було оскаржено протиправні дії керівництва військової частини НОМЕР_1 , яке було зареєстровано за № СА-20127307.

Проте, відповідь на це звернення була надана військовою частиною НОМЕР_1 . На переконання позивача, такі дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України “Про звернення громадян” заборонено направляти скаргу громадянина для розгляду тому органу або посадовій особі, дії чи рішення яких оскаржуються.

Ухвалою від 03.08.2026 суд відкрив провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 заперечила проти позову і просила суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що відповідне звернення позивача було розглянуто ВЧ згідно з дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 08.05.2026 № С-71263. Разом з тим, статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Таким чином, ВЧ діяла у спосіб і в межах, визначеними чинним законодавством.

Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки права позивача не були порушені. Скарга позивача була опрацьована в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України у встановленому порядку та за дорученням державного секретаря Міністерства оборони України надіслана для опрацювання до адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України. Те, яким чином Генеральний штаб Збройних Сил України приймав рішення і направляв звернення до підпорядкованих йому військових частин для розгляду по суті та надання відповіді позивачу, належить до внутрішніх процедур цього органу військового управління. Саме ця установа є володільцем інформації, пов`язаної з подальшою внутрішньою реєстрацією в діловодстві отриманого від Міноборони звернення позивача, а тому Міноборони не є розпорядником інформації щодо внутрішньої реєстрації документів, які знаходяться в Генеральному штабі Збройних Сил України, та за якими надавалися відповіді позивачу.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач подав 21.04.2026 через Державну установу “Урядовий контактний центр” звернення до Міністерства оборони України, яке зареєстроване за № СА-20127307, у формі скарги.

Згідно з реєстраційною карткою звернення № НОМЕР_2 воно було надіслано Міністерству оборони України.

Згідно з дорученням начальника Генерального штабу ЗСУ № С-79642/1 від 22.05.2026 звернення позивача відповідно до вимог чинного законодавства було розглянуто військовою частиною НОМЕР_1 .

Листом за вих. № 1494/2/7996 від 23.05.2026 ВЧ НОМЕР_1 надала позивачу відповідь по суті його звернення.

Вважаючи, що його звернення не було належним чином розглянуто відповідачами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини та свобод 1950 року, ратифіковану Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 3 Закону України “Про звернення громадян” встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про звернення громадян” до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У постанові від 29.11.2021 у справі № 120/1727/20-а Верховний Суд сформував правовий висновок, що не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником; скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям у силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону України “Про звернення громадян”. За приписами Закону України “Про звернення громадян” необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення права/інтересу та рішення, дію/бездіяльність, яким/якими таке право/інтерес скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного права/інтересу.

Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 7 Закону України “Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. (частини перша і шоста статті 16 Закону України “Про звернення громадян”).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про звернення громадян” скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Судом встановлено, що через Державну установу “Урядовий контактний центр” позивач подав 21.04.2026 Міністерству оборони України звернення (реєстраційний номер СА-20127307), із назвою “скарга”.

Заява позивача стосувалась питань, що належать до компетенції військової частини НОМЕР_1 , яка входить до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України, тому ця заява згідно з частиною третьою статті 7 Закону України “Про звернення громадян” правомірно була надіслана за належністю для розгляду до військової частини НОМЕР_1 як органу, який володіє відповідними відомостями і повноваженнями.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду звернення № СА-20127307 по суті і протиправними дії щодо направлення цього звернення на розгляд до військової частини НОМЕР_1 , а також про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду скарги № СА-20127307.

За результатами розгляду звернення позивача від 21.04.2026 (реєстраційний номер СА-20127307) військова частина НОМЕР_1 листом-відповіддю від 23.05.2026 № 1494/2/7996 повідомила його про розгляд його звернення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 9, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06.10.2026.

Суддя Н.О. Бульба