Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №522/17924/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17924/26

Провадження по справі № 3/522/5971/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

01 жовтня 2026 року Місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Коваленко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Одеській області відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №758464 від 29.08.2026 вбачається, що 29.08.2026 о 22.00 годині, м. Одеса, вул. Тениста, 2 А ОСОБА_1 керував електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у місці зупинки зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору драгер 0414, тест 1860, результат 1,96 %, чим порушив п. 2.9.а. ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 надав пояснення у справі, відповідно до яких просив провадження по справі відносно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали справи, переглянувши відеозапис, напрацьований ІПП в Одеській області, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП регламентує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже, обов`язковою умовою наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 130 КУпАП, є факт керування особою транспортним засобом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Утім, в порушення вимог ч.2 ст. 256 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів, які б переконливо свідчили, що ОСОБА_1 дійсно керував зазначеним транспортним засобом за наведених обставин.

Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, 29.08.2026 о 22.00 годин, м. Одеса, вул. Тениста, ОСОБА_1 керував електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння.

Проте, як вбачається із показань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , він не керував електросамокатом, а на прохання третьої особи здійснив його переміщення шляхом котіння до відповідного місця (стоянки) з метою припинення сеансу прокату, оскільки у дворі будинку «самокат не вимикався». ОСОБА_1 зазначив, що того дня він разом із дружиною та друзями, які приїхали до Одеси із іншого міста, і їх неповнолітніми дітьми, відпочивали на морі, святкували день народження його цивільної дружини ОСОБА_2 . Ввечері, повертаючись додому, вони спочатку провели друзів до будинку АДРЕСА_2 , де їх неповнолітня донька ОСОБА_3 (вік 17 років) побачила у дворі самокат і виявила бажання покататися на ньому. Оскільки у знайомих в телефоні не був встановлений відповідний застосунок, то його дружина погодилася активувати послугу прокату зі свого терміналу мобільного зв`язку. Приблизно через 10 хвилин Поліна повернула самокат, утім у дворі будинку функція деактивації послуги прокату не спрацювала, тому він вирішив допомогти і покотив самокат через двір на вулицю Тенисту, взявши із собою мобільний телефон дружини. При цьому не займав місце водія, та не приводив самокат у рух за допомогою електродвигуна, лише вів (штовхав) його, тримаючи за кермо. Щойно він вийшов на тротуар, як до нього підійшли працівники поліції і запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, після чого склали протокол про адміністративне правопорушення. Він з їх дозволу спочатку перемістив самокат на зручне місце та деактивував послугу прокату за допомогою телефону дружини. Під час спілкування із ними не заперечував факт перебування в стані алкогольного сп`яніння, та погодився пройти огляд на місці оскільки знає, що у разі відмови від проходження огляду протокол буде складено автоматично. Крім того, на запитання працівників поліції чи знає він, що за керування електросамокатом у стані сп`яніння законом передбачена адміністративна відповідальність, він відповів ствердно, помилково ототожнивши свої дії по переміщенню самоката, із керуванням, так як перебував у стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав у судовому засіданні відповідь на запит з ТОВ «ДЖЕТ ДІДЖІТАЛ СОЛЮШНЗ», з якої вбачається, що 29.08.2026 року приблизно о 22 годині поїздок або оренд електросамокату із використанням акаунту за номером телефону НОМЕР_1 та адресю електронної пошти fedorenkovv9801vv@gmail.com не було. Водночас у системі наявний запис про оренду з цього акаунту 29.08.2026 року близько 12 години дня.

Зазначений у відповіді з ТОВ «ДЖЕТ ДІДЖІТАЛ СОЛЮШНЗ» номер мобільного телефону НОМЕР_1 співпадає із контактним номером телефону ОСОБА_1 , зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила пояснення ОСОБА_1 та зазначила, що електросамокат марки Jet дійсно було активовано з додатку, встановленого на її мобільний телефон та передано для користування дитині друзів на ім`я ОСОБА_3 . Через деякий час, у дворі будинку на вулиці Тенистій в м. Одесі на спроби вимкнути самокат у додатку надійшло сповіщення про необхідність доставлення його на стоянку для деактивації. ОСОБА_1 взяв її мобільний телефон з собою та за руль по ґрунтовій дорозі вздовж будинку поштовхав самокат на вулицю Тенисту з метою пошуку стоянки для деактивації самоката. Електросамокатом він не керував, а лише вжив заходів щодо його переміщення у відповідне місце неподалік для припинення сеансу прокату, після використання сторонньою особою.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом за наведених у протоколі обставин, оскільки не виконував функції водія, а лише здійснив дії, направлені на переміщення транспортного засобу на незначну відстань шляхом штовхання з метою припинення сеансу прокату. Також вбачається, що прокат було активовано з мобільного телефону, що йому не належить. Водночас з акаунту ОСОБА_1 сеанс оренди самокату мав місце того дня лише о 12 годині дня.

Також загальновідомим є факт, що програмне забезпечення сервісу прокату електросамокатів Jet передбачає можливість припинення сеансу оренди не у будь-якому місці, а в спеціально визначених зонах, як то вулиця, тротуар, тощо.

Дослідженням долученого до протоколу відеозапису встановлено, що на ньому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 електросамокатом за наведених обставин.

Відповідно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису, наданого УПП в Одеській області вбачається, що відеозапис розпочато 29.08.2026 року о 21.58 годин. Відеозапис починається з моменту спілкування особи зі співробітником УПП в Одеській області. З самого початку спілкування ОСОБА_1 сповіщає співробітників поліції про те, що його дії обумовлені наміром деактивувати сеанс оренди самокату. Самокат в цей час стоїть поруч. Факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме самокатом, на відеозапису не зафіксовано, так само як і факту його зупинки під час керування.

Отже, як вбачається з наданого суду відеозапису, встановити, чи здійснював ОСОБА_1 керування електросамокатом до початку спілкування із працівниками патрульної поліції, неможливо.

В подібних випадках суд, вирішуючи питання щодо доведеності винуватості особи, аналізує та оцінює її поведінку під час спілкування із працівниками поліції.

З відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 дійсно вказує на наявність у нього таких очевидних ознак сп`яніння, як нечітка мова, надмірна відкритість та довірливість. Також вбачається, що особа загалом поводилася чемно, не відмовлялася від проходження огляду на місці і відразу погодилася з його результатами, відповівши на провокативне по своїй суті запитання, що не знала про те, що за такі дії законом передбачена відповідальність.

Водночас в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що погодився пройти огляд на місці оскільки знає, що у разі відмови протокол буде складено автоматично. Крім того, на запитання працівників поліції чи знає він, що за керування електросамокатом у стані сп`яніння законом передбачена відповідальність, він відповів ствердно, помилково ототожнивши свої дії по переміщенню самоката із керуванням, що було зумовлено станом алкогольного сп`яніння та нерозумінням можливих наслідків.

Пояснення ОСОБА_1 не спростовані матеріалами справи та у повному обсязі узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_2 , відповіддю на запит з ТОВ «ДЖЕТ ДІДЖІТАЛ СОЛЮШНЗ» та відомостями, які зафіксували відеокамери. З останніх вбачається, що перед початком спілкування він не керував транспортним засобом та відразу повідомив працівниками поліції, що має на меті припинити послугу прокату, при собі мав два мобільних телефони, один із яких використав для цього. Номер пристрою для активації прокату належить не йому, а ОСОБА_2 . Водночас з акаунту ОСОБА_1 сеанс оренди самокату мав місце того дня лише о 12 годині.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом винуватості особи за відсутності інших доказів, у разі невизнання особою своєї вини.

За таких обставин, версія сторони захисту щодо обставин справи, викладених у протоколі, виглядає цілком переконливою, логічно-послідовною, ґрунтується на досліджених судом доказах, які повністю узгоджуються між собою, а тому приймається судом до уваги.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у тому, що він переміщував самокат на незначну відстань, тобто йшов пішки та вів його із двору будинку в напрямку проїзної частини вулиці з метою деактивації послуги прокату, штовхаючи та тримаючи електросамокат за кермо, не можуть бути розцінені як керування транспортним засобом в контексті положень п.1.10 ПДР, оскільки матеріалами справи не доведено, що при цьому особа стяла на самокаті, тобто знаходилася на місці водія, приводила його у рух за допомогою електродвигуна та застосовувала гальма. Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Отже, якщо особа йде пішки та веде самокат (як і велосипед чи мопед), то вона не здійснює керування ним у русі за допомогою органів керування, а тому прирівнюється до пішохода, який веде транспортний засіб. На таких осіб поширюються обов`язки та права пішоходів а не водіїв транспортних засобів. Тому в діях ОСОБА_1 вісутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено, що він керував транспортним засобом.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

У п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, та враховуючи те, що суду не надані достатні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його вину не доведено із дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом», суд вважає, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає за необхідне провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.1,7, 9, 130, 245, 247 ч.1 п.1, 251, 280, 283 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Вадим КОВАЛЕНКО