Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №522/14401/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14401/26-Е

Провадження № 2/522/10585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Малиш Тетяни Олександрівни 24.07.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.02.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №2872386 про надання кредиту, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 45 100,00 грн строком на 360 днів, відсоткова ставка 1,00%. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав позичальнику грошові кошти у розмірі 45 100 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 128 126,75 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 05.10.2026.

10.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 22 500,00 та відсотків за користування кредитом у розмірі 60 477, 76 грн.

14.08.2026 представник ТОВ «Селфі Кредит» - Малиш Тетяна Олександрівна подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог повністю.

17.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких заперечував правомірність нарахування штрафних санкцій та вказував на надмірні відсотки, що нараховані позивачем за користування кредитом.

05.10.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду у порядку ст. 267 ЦПК України, а саме розстрочити виконання рішення суду шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати відповідача за місцем роботи у розмірі 3 000,00 грн, а в останньому місяці — у розмірі залишку заборгованості, до повного погашення присудженої судом суми.

У судове засідання 05.10.2026 учасники справи не з`явилися, сповіщені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 05 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 лютого 2026 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2872386 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», згідно якого товариством надано відповідачу кошти в розмірі 45 100 грн 00 коп на умовах, встановлених Договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сторони погодили істотні умови договору, а саме: сума кредиту – 45 100 грн 00 коп, строк кредиту – 360 днів, стандартна відсоткова ставка 1% в день, знижена процентна ставка 0,1% в день.

ОСОБА_1 підписав Договір № № 2872386 від 09.02.2026,про надання кредиту, на умовах визначених договором, за допомогою одноразового ідентифікатора: T584.

Відповідно до п. 2.1. Договір № 2872386 від 09.02.2026 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Грошові кошти у загальному розмірі 45 100 грн переведено відповідачу на карту №5457082535877752, що зазначена відповідачем, що підтверджується Листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02.07.2026, де вказано, зокрема, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2872386 від 09.02.2026»

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 128 126, 75 грн, яка складається з:

-45 098,99 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту;

-60 477,76 грн – сума прострочених платежів по процентах;

-22 550,00 грн – сума заборгованості за штрафними санкціями.

Вказаний розмір заборгованості відповідачем по справі не спростований, альтернативного розрахунку заборгованості наявні матеріали справи не містять.

Щодо правильності нараховування відсотків за користування кредитом, суд зазначає, наступне.

Строк кредитування становить 360 днів, остаточна дата повернення 04.02.2027, а тому проценти нараховані з 09.02.2026 по 07.07.2026 в межах строку кредитування.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5%;

протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5%;

починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Суд звертає увагу відповідача, що встановлений розмір процентної ставки повністю відповідає та не перевищує законодавчих обмежень визначених ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Враховуючи вищевикладене, доводи ОСОБА_1 про те, що розмір відсотків за користування кредитом, нарахований позивачем є неспівмірним не відповідає дійсності, оскільки вочевидь сума відсотків не є високою та не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 1.5.1, 1.5.2. Договору є справедливими і не суперечать принципам розумності та добросовісності.

Однак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 22 550,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення за кредитним договором від 09.02.2026 ТОВ «Селфі Кредит» у розмірі 22 550 грн грн здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 22 550 грн грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, ідентифікатора умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини4 позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2026.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 193,82 грн (82,40% від розмір задоволених позовних вимог).

У своїй заяві від 05.10.2026 ОСОБА_1 просив суд розстрочити йому виконання рішення суду у зв`язку із тим, що нього є неповнолітня донька 7 років, а надмірне утримання з його заробітної негативно позначиться на її забезпеченні. ОСОБА_1 повідомив, що він працює у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на посаді технік з обліку. Також, відповідач зазначав, що з його заробітної плати також здійснюються (можуть здійснюватися) відрахування за іншим виконавчим провадженням у межах цивільної справи № 522/12274/26-Е.

На підтвердження даних доводів відповідач додав довідку з місця роботи, про те, що він дійсно працює з 13.06.2013 по теперішній час на посаді технік з обліку у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) від 08.09.2026 та витяг з застосунку «Дія» про актовий запис про народження №1104, де вказано, що відповідач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно п. 2 ч.7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідач не додав до заяви докази його скрутного матеріального становища, такі як довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Суд зазначає, що довідка з місця роботи та актовий запис про народження дитини не можуть самі по собі свідчити про скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 . Також, на підтвердження, що з його заробітної плати здійснюються (можуть здійснюватися) відрахування за іншим виконавчим провадженням у межах цивільної справи № 522/12274/26-Е, до суду не надано ніяких належних та допустимих доказів.

Отже, будь-яких доказів наявності у відповідача тяжкого матеріального становища до суду не надано Жодного доказу про майновий стан відповідача до заяви не додано. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (код ЄДРПОУ: 43979069, місцезнаходження: м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 1А) заборгованість за Кредитним договором №2872386 від 09.02.2026 про надання кредиту, в розмірі 105 576 грн (сто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту – 45 098, 99 грн;

- суми прострочених платежів по процентах – 60 477,76 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (код ЄДРПОУ: 43979069, місцезнаходження: м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 1А) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 193 (дві тисячі сто дев`яносто три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ріщення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар