Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №522/26462/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/26462/25

Провадження № 1-кп/522/2282/26

05 жовтня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

перекладачів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160500002384, відомості про яке внесено 26.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Туреччина, громадянина Туреччини, який має посвідку на тимчасове проживання в Україні, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 року приблизно о 20:22 год., у денний час доби, без опадів, в умовах необмеженої видимості і сухого дорожнього покриття, ОСОБА_9 ) керуючи технічно справним автомобілем «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по центральній правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Рішельєвська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Ланжеронівської в напрямку вул. Дерибасівська, на якій організовано односторонній рух по чотирьом смугам руху в одному напрямку руху, які поділені дорожньою розміткою 1.5 згідно Правил дорожнього руху України.

Примітка: На проїзній частині вул. Рішельєвська на даному відрізку вулиці організовано односторонній рух по чотирьом смугам руху в одному напрямку руху, як зазначено вище.

При цьому крайня ліва і крайня права смуга руху проїзної частини вул. Рішельєвська по ходу напрямку руху автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди були практично повністю зайняті припаркованими автомобілями, що стояли поперек осі проїзної частини, дещо під кутом.

Таким чином на момент дорожньо-транспортної пригоди рух транспортних засобів по проїзній частині вул. Рішельєвська фактично було організовано по двом центральним смугам руху із всіх чотирьох (далі по тексту «центральна права» і «центральна ліва» смуга руху проїзної частини вул. Рішельєвська).

Під`їжджаючи до буд. № 4 по вул. Рішельєвська водій Гоксу Мухаммет Кан (GOKSU MUHAMMET CAN) (GOKSU MUHAMMET CAN) був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, перед зміною свого напрямку руху не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, перед перестроюванням ліворуч та виконанням маневру лівого повороту у автомобільне парковочне місце, що розміщене у крайній лівій смузі руху проїзної частини вул. Рішельєвська по ходу його напрямку руху, завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині вул. Рішельєвська та без зупинки почав перестроювався із центральної правої у центральну ліву смугу руху проїзної частини вул. Рішельєвська, виконуючи одночасно маневр лівого повороту для заїзду у автомобільне парковочне місце, що розміщене у крайній лівій смузі руху проїзної частини вул. Рішельєвська по ходу напрямку руху автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , не надаючи при цьому переваги в русі мотоциклу «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух по центральній лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Рішельєвська з боку вул. Ланжеронівської в напрямку вул. Дерибасівська, у попутному з автомобілем «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , напрямку руху, зліва від даного автомобіля, в результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №11» OMP.

ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді рваних ран правого плеча, правого передпліччя, правої кисті з ушкодженням сухожилля розгинача 1-го пальця правої кисті, саден правої кисті, дрібнофрагментарного перелому голівки нігтьової фаланги 5-го пальця правої кисті.

Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузову легкового автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та мотоцикла) 24.06.2020 року, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також під час досудового розслідування встановлено, що водію автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , необхідно було перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та перед поворотом ліворуч завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, а також на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги, що передбачено вимогами п. п. 10.1, 10.4, 11.10 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти настання даної дорожньо-транспортної пригоди виконуючи вимоги п. п. 10.1, 10.4, 11.10 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.4, 11.10 Правил дорожнього руху України, та невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, водій ОСОБА_9 ) своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б); 10.1; 10.4; 11.10 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.4 ПДР «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку...»;

п. 11.10 ПДР «На дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання».

Умисні дії ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі та пояснив суду, що у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, сутність висунутого обвинувачення йому зрозуміла. Щодо цивільного позову зазначив, що матеріальну шкоду в розмірі 17 000 гривень визнає повністю, а позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень не визнає, підтримуючи раніше наданий відзив.

В своїх показах обвинувачений підтвердив усі обставини, зазначені в обвинувальному акті, зокрема час, місце та адресу вчинення кримінального правопорушення та пояснив, що у день події не вживав алкогольних та наркотичних засобів та цього дня він працював таксистом. Через власну неуважність під час керування транспортним засобом, почав виконувати маневр ліворуч та не помітив потерпілого ОСОБА_6 , який їхав в односторонньому напрямку прямо, а коли побачив його, було вже запізно, внаслідок чого відбулося зіткнення. Одразу після зіткнення він підійшов до потерпілого, перепросив та викликав швидку медичну допомогу, допомагав траспортувати обвинуваченого до карети швидкої. Під час спілкування потерпілий був у свідомості, розмовляв із ним, видимих слідів крові обвинувачений не помітив, однак звернув увагу, що у потерпілого, ймовірно, була травмована права рука. Не супроводжував потерпілого, оскільки його забрали до відділку поліції, забрали в нього документи для перевірки. Згодом їздив з своїм товаришем до потерпілого в лікарню вибачитись, фінансової допомоги не надавав. Після цього з початком повномасштабного вторгнення та страху відповідальності, він залишив місце події та виїхав на батьківщину до Туреччини, у зв`язку із чим тривалий час не повертався. Потім щиро пожалкував про вчинене, прийняв рішення добровільно повернутися в Україну, щоб отримати вирок. У судовому засіданні обвинувачений повторно висловив щире каяття та попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 . Зазначив, що перебуваючи за кордоном, він намагався цікавитися станом здоров`я потерпілого через працівників поліції однак представники поліції не надали йому анкетних данних потерпілого. Фінансової допомоги особисто надати не зміг, оскільки не володів інформацією щодо того, у якому саме медичному закладі перебував потерпілий.

Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, щощо 24 червня 2020 року, повертаючись з тренування, він рухався на мотоциклі «Kawasaki Vulcan» у м. Одесі в районі Оперного театру. Він рухався по лівій смузі односторонньої дороги у напрямку руху. У цей же час легковий автомобіль «Skoda» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 , який знаходився праворуч від нього, здійснюючи різкий поворот ліворуч, перерізав шлях руху мотоцикла, унаслідок чого відбулося зіткнення. Здійснюючи маневр різкого повороту ліворуч, обвинувачений не переконався в безпеці маневру та перерізав шлях руху його мотоциклу, унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Потерпілий наголосив, що зіткнення сталося з вини обвинуваченого і він не мав жодної технічної та фізичної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. Потерпілий також пояснив, що одразу після ДТП обвинувачений ОСОБА_9 з автомобіля не виходив, першої домедичної допомоги йому не надавав та його станом здоров`я не цікавився ні цього дня ні в подальшому. Першу допомогу потерпілому надавав його попутник, який під час падіння також отримав травму голови. Екстрену медичну допомогу викликали попутник та дружина потерпілого, яка випадково проїжджала повз місце події. Окремо потерпілий підкреслив, що ані обвинувачений, ані особи, які з ним перебували, у заклади охорони здоров`я його не супроводжували та в подальшому на зв`язок не виходили. Під час візиту обвинуваченого з товаришем пізніше, потерпілий його не впізнав через погане самопочуття та втрату свідомості через ушкодження.

Зазначив, що унаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, серед яких: компресійний перелом, розрив артерії, що супроводжувався масивною крововтратою, а також травматична ампутація (видалення) мізинця. Каретою швидкої допомоги його було терміново доставлено до Одеської обласної клінічної лікарні, де йому було проведено складну хірургічну операцію. Отримані ушкодження спричинили довготривалий процес реабілітації та незворотні наслідки для здоров`я, у тому числі регулярні тривалі головні болі. Завдана моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях та психологічній травмі. Подія трапилася безпосередньо на очах у його 10-річної доньки, що завдало їй тяжкого емоційного шоку. Крім того, через отримані травми потерпілий тривалий час був позбавлений можливості повноцінно жити, виконувати свої батьківські обов`язки та здійснювати професійну діяльність як головний тренер збірної України з тайського боксу, а саме не займався підготовкою та тренуванням спортсменів. Усі витрати на лікування та відновлення підтверджуються відповідними чеками та медичною документацією, які збиралися під час терапії, однак зі спливом часу вказані чеки вигоріли. Матеріальна шкода щодо пошкодження мотоцикла була зафіксована та оцінена страховим агентом, однак страхова компанія СК «Княжа» виплату страхового відшкодування не здійснила та відповідних документів не надала. Покарння обвинуваченому залишив на розсуд суду.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданим ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованому ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) діяння і ніким не оспорюються, показами потерпілого, наданими стороною обвинувачення матеріалами, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і ОСОБА_9 ) винуватий у його вчиненні, так як він здійснив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), суд визнає його щире каяття.

Згідно до вимог ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), судом не встановлено.

Судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), який одружений, має посвідку на тимчасове проживання в Україні, раніше не судимий, відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога та психіатра суду не надано, обставини, які обтяжують покарання відсутні, наявність обставини, що пом`якшують його покарання, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі.

Разом із тим, враховуючи дані щодо обвинуваченого, його ставлення до скоєного, пост кримінальну поведінку, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_9 від реального відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі вимог ст.75 КК України, оскільки вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд констатує, що вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить безальтернативний характер застосування і є обов`язковим для суду.

Вирішуючи питання заявленого у справі цивільного позову суд встановив наступне.

Так, представник потерпілого ОСОБА_6 – ОСОБА_7 звернулася до суду із цивільним позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_13 », яким просить суд стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 300 000 гривень моральної шкоди та 17 000 гривень матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням та стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 130 000 гривень матеріальної шкоди, заподіяної майну, в межах ліміту відповідальності. Судові витрати, пов`язані із розглядом цивільного позову просить покласти на відповідача.

Свої вимоги представник позивача обґрунтувала тим, що ОСОБА_6 визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12020160500002384 від 26.06.2020 року, за фактом вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.06.2020 року за адресою: вул. Рішельєвська, 4 в м. Одесі, ОСОБА_6 , як водій мотоцикла «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді рваних ран правого плеча, правого передпліччя, правої кисті з ушкодженням сухожилля розгинача 1-го пальця правої кисті, саден правої кисті, дрібнофрагментарного перелому голівки нігтьової фаланги 5-го пальця правої кисті. Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузову легкового автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та мотоцикла) 24.06.2020 року, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У зв`язку із протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_6 була нанесена моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях протягом усього часу лікування, необхідності відновлення понівеченого внаслідок ДТП плеча, правої руки, необхідності проходити фізичну та психологічну реабілітацію, фактичну непрацездатність протягом 2-х місяців, тривожність, поганий сон, неможливість протягом двох місяців з дати ДТП самостійного догляду за собою та необхідність у допомозі інших осіб, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість вести активне соціальне життя. Свою моральну шкоду ОСОБА_6 оцінює у 300 000 гривень.

Також, під час ДТП був пошкоджений мотоцикл «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_14 та перебував у правомірному користуванні потерпілого. Вартість відновлення ТЗ, що була повністю відшкодована за рахунок потерпілого, складає 147 000 гривень. У відповідності до інформації, викладеної сайті МТСБУ, автомобіль «Skoda», р.н. НОМЕР_4 був застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа » у відповідності до страхового полісу №ЕР-183526297, що був чинним на 24.06.2020 року. Згідно умов страхування цивільної відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп», сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 гривень.

Докази здійснення витрат (акт про надання правової допомоги) будуть надані суду протягом розгляду справи.

До цивільного позову долучено посвідчення водія та копія паспорта ОСОБА_6 , лист ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп» № 5061 від 18.05.2021 року про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_6 , страховий поліс №ЕР-183526297 та ордер адвоката ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала цивільний позов та просила його задовольнити у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_6 просив заявлений його представником позов до ОСОБА_9 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп» задовольнити.

Прокурор не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_6

ОСОБА_9 вимоги ОСОБА_15 визнав частково в частині стягнення 17 000 гривень матеріальної шкоди, проти задоволення інших вимог заперечив.

Захисник ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_8 28.05.2028 року надала відзив, який в судовому засіданні підтримала та просила суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_9 моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень є завищеними, метою стягнення якої є збагачення потерпілого, а не реальне відшкодування спричиненої йому шкоди.

05.01.2026 року представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп» надав відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_15 в частині заявлених вимог до страхової компанії, оскільки обов`язок сплати страхове відшкодування настає після встановлення вини страхувальника у вчиненні ДТП. Крім того вказав, що страховик, відповідно до положень закону, відшкодовує саме матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, а не вартість відновлювального ремонту. При цьому, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначаються як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ. Таким чином, стягнення зі страхової компанії відновлювального ремонту транспортного засобу, а не оціненої шкоди та матеріального збитку із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, не відповідає вимогам закону. Крім того, позивачем у своїх вимогах не враховано розмір франшизи в сумі 2600 гривень. З урахуванням викладеного, представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп» просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до страхової компанії у повному обсязі. В разі неявки в судове засідання представника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп», просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, дослідивши надані цивільним позивачем докази на підтвердження заявлених вимог, з`ясувавши позицію сторін, вважає позов представника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Пунктами 8 та 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_16 моральної шкоди в розмірі 300 000 грнивень, суд керується наступним.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

З огляду на роз`яснення, що викладені у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2019 року у справі 703/3912/16.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Необхідно зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Статтею 23 ЦК України, передбачено, що розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин, а саме залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Разом з тим, суд бере до уваги, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, потерпілий ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Як зазначив представник потерпілого у цивільному позові, у зв`язку із протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_6 була нанесена моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях протягом усього часу лікування, необхідності відновлення понівеченого внаслідок ДТП плеча, правої руки, необхідності проходити фізичну та психологічну реабілітацію, фактичну непрацездатність протягом 2-х місяців, тривожність, поганий сон, неможливість протягом двох місяців з дати ДТП самостійного догляду за собою та необхідність у допомозі інших осіб, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість вести активне соціальне життя. За таких обставин, представник ОСОБА_17 просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 300 000 грнивень.

Як визначено положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування.

Разом з тим, цивільний позивач та його представник не виконали визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довели перед судом заявлений ними розмір моральної шкоди.

Достатніх доказів на підтвердження зазначених у цивільному позові обставин, як підставу для стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суду не надано. При цьому, вказана обставина підтверджується самим цивільним позовом, в якому зазначено, що «…у зв`язку із тривалим часом зберігання, касові чеки на придбані ліки, нажаль не збереглись (вицвіли до неможливості читання)».

Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільним позивачем не доведено перед судом заподіяння моральної шкоди ОСОБА_17 саме у розмірі, заявленому у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого.

Разом із тим, суд бере до уваги, що у зв`язку із вчиненням ОСОБА_9 кримінального правопорушення, ОСОБА_6 дійсно було спричинено моральну шкоду у виді душевних страждань та переживань, пов`язаних з потраплянням у ДТП і отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, фізичних та душевних стражданнях протягом усього часу лікування, необхідності відновлення здоров`я та проходження фізичної та психологічної реабілітації, фактичну непрацездатність протягом 2-х місяців, тривожність, поганий сон, порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість вести активне соціальне життя та порушено звичного спосіб життя потерпілого.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілому понесеної ним моральної шкоди, суд бере до уваги, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи причинний зв`язок між поведінкою ОСОБА_9 і моральною шкодою, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого ОСОБА_6 , суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 100 000 гривень, оскільки саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого, на переконання суду, є достатньою для розумного задоволення моральних потреб потерпілого і не буде становити надмірного тягаря для ОСОБА_9 .

Щодо вимоги представника ОСОБА_6 про стягнення на свою користь з ОСОБА_9 17 000 гривень матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд керується наступним.

Пунктами 8 та 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як визначено ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно цивільного позову, під час ДТП був пошкоджений транспортний засіб «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_14 та перебував у правомірному користуванні потерпілого. Вартість відновлення ТЗ, що була повністю відшкодована за рахунок ОСОБА_6 , складає 147 000 гривень.

Зважаючи на те, що обвинувачений вказану вимогу ОСОБА_6 визнав, не оспорював факт спричинення потерплому матеріальної шкоди, суд вважає за можливе задовольнити вимоги потерпілого та стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 17 000 грн. матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Щодо вимоги представника ОСОБА_6 про стягнення на свою користь з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 130 000 грн. матеріальної шкоди, заподіяної майну в межах ліміту відповідальності, суд керується наступним.

Як вбачається з інформації, викладеної сайті МТСБУ, автомобіль «Skoda», р.н. НОМЕР_4 був застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа » у відповідності до страхового полісу №ЕР-183526297, що був чинним на 24.06.2020 року. У відповідності до умов страхування цивільної відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншупанс Груп», сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 гривень, розмір франшизи складає 2600 гривень.

Згідно листа ПАТ «СК Княжа» № 5061 від 18.05.2021 року, ОСОБА_6 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що без відсутності рішення суду про визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні ДТП, неможливо стверджувати про настання цивільно-правової відповідальності. Крім того, заявником не було надано документа, який підтверджує право власності на пошкоджене майно.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно ст. 18 вищевказаного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 14.04.2022 року по справі № 205/7747/18).

Таким чином, під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 753/21177/16-ц, провадження № 61-28918св18.

Разом з тим, судом встановлено, що до позову ОСОБА_7 не долучено жодного документу на підтвердження твердження позивача про те, що вартість відновлення транспортного засобу, яка була повністю відшкодована за рахунок потерпілого, а отже понесена ним майнова шкода складає 147 000 гривень.

Розрахунку суми завданої ОСОБА_6 майнової шкоди суду теж не надано.

Крім того, з позову не вбачається, чи враховувався фізичний знос пошкодженого транспортного засобу та втрата його товарної цінності при обчисленні витрат на його відновлювальний ремонт, чи враховано розмір франшизи в сумі 2 600 гривень, вказаної в полісі обов`язкового страхування.

Даних про те, що позивач звертався до експерта з питанням визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , у результаті його пошкодження при ДТП та отримав звіт (акт) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, суду не надано.

За таких обставин заявлена в позові сума майнової шкоди не обґрунтована належними та допустимими доказами, які б своїй сукупності дали змогу дійти висновку про наявність або відсутність заявлених в позові обставин.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено ч. 1, 2, 3, ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам в цілому, вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушення, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 в результаті ДТП було спричинено майнову шкоду в розмірі 147 000 грн., а відтак його вимоги про стягнення на свою користь з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 130 000 гривень матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги цивільного позивача покласти на відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом цивільного позову, суд керується наступним.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати.

З урахуванням того, що докази здійснення таких витрат (акт про надання правової допомоги) протягом розгляду справи суду позивачем не були надані, вказане питання судом не вирішується.

Крім того, відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) на користь держави витрати на проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, на загальну суму 6 210 (шість тисяч двісті десять) гривень 72 копійки, а саме:

- судової авто-технічної експертизи технічного стану автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 (висновок № 20-4387 від 02.09.2020) вартістю 490 гривень 32 копійки;

-судової авто-технічної експертизи технічного стану мотоцикла «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 (висновок № 20-4388 від 02.09.2020) вартістю 490 гривень 32 копійки;

-комплексної судової відео-технічної та автотехнічної експертизи за обставинами ДТП (висновок № 20-5567/5572 від 03.12.2020) вартістю 5 230 гривень 08 копійок.

Дані про застосування заходів забезпечення кримінального провадження суду не надано.

Долю речових доказів, відомості про які надано прокурором в судовому засіданні, слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України наступним чином:

-автомобіль Skoda», р.н. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_18 - вважати повернутим належному власнику ОСОБА_18 ;

-мотоцикл «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_19 - вважати повернутим належному власнику ОСОБА_14 .

-DVD-R диск з відеозаписом ДТП, наданий потерпілим ОСОБА_6 , згідно постанови слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі від 08.09.2020 року - суд вважає за необхідне зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12020160500002384.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) у кримінальному провадженні № 12020160500002384 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст.8, 9,100, 118, 124, 368, 370- 374,394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі.

На підставі вимог ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) від відбуття основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

На підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, у зв`язку із звільненням ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) від відбування покарання з випробуванням, покласти на нього обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомобіль Skoda», р.н. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_18 – вважати повернутим належному власнику ОСОБА_18 ;

-мотоцикл «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_19 - вважати повернутим належному власнику ОСОБА_14 .

-DVD-R диск з відеозаписом ДТП, наданий потерпілим ОСОБА_6 , згідно постанови слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі від 08.09.2020 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12020160500002384.

Стягнути з ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) на користь держави витрати на проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, на загальну суму 6 210 (шість тисяч двісті десять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, а саме:

-судової авто-технічної експертизи технічного стану автомобіля «Skoda», р.н. НОМЕР_1 (висновок № 20-4387 від 02.09.2020) вартістю 490 гривень 32 копійки;

-судової авто-технічної експертизи технічного стану мотоцикла «Kawasaki», р.н. НОМЕР_3 (висновок № 20-4388 від 02.09.2020) вартістю 490 гривень 32 копійки;

-комплексної судової відео-технічної та автотехнічної експертизи за обставинами ДТП (висновок № 20-5567/5572 від 03.12.2020) вартістю 5 230 гривень 08 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ), Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_9 ( ОСОБА_12 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

У задоволенні інших вимог – відмовити.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1