Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №495/3900/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3900/26

Номер провадження 2/495/3376/2026

07 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів (аліментів) на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів (аліментів) на утримання дитини, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з 08.05.2026 року.

Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється батьком моєї дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження сина.

Відповідач, ОСОБА_2 , являючись рідним батьком дитини, не приймає участь у її вихованні, ухиляється від покладеного на нього обов?язку утримувати сина.

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Син проживає разом зі мною за адресою АДРЕСА_1 .

Не зважаючи на мої вимоги, батько не надає належної постійної та регулярної матеріальної допомоги на утримання дітей. Позивачу выдомо, що батько дитини служить в ЗСУ, має постійних дохід, однак відмовляється надати інформацію про свої доходи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має ще одну дитину, на яку позбавлений батьківських прав згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/5546/17. Однак з нього проводяться утримання по виконавчому листу № 127/15602/17 (в розмірі 1/4 усіх видів заробітку), який знаходиться на виконанні в Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції №ВП: 54947108.

Позивач, шляхом усних звернень, неодноразово намагалася врегулювати спір в досудовому порядку, але відповідач її звернення залишив без уваги.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовну провадження, призначено судове засідання на 23.06.2026, відкладено на 07.09.2026.

03.07.2026 від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що відповідачем по даній справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від якого вона має неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протягом тривалого часу відповідач не виконував батьківських обов`язків не брав участі у її вихованні, не цікавився її життям та не сплачував жодних коштів на її утримання, що позбавляло дитину належного утримання та матеріального забезпечення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2017 по справі № 127/15602/17 задоволено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 20липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2017 року. На підставі цього рішення Вінницьким міським судом Вінницької області 17.10.2017 видано виконавчий лист № 127/15602/17, який перебуває на виконанні у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області. Станом на день подання цих письмових пояснень відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про неналежне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини та підтверджує, що під час вирішення цього спору суд повинен врахувати існуючі аліментні зобов`язання відповідача, реальний стан їх виконання та необхідність забезпечення дотримання прав дитини. На сьогодні аліментні зобов`язання відповідача, щодо дитини, перебувають на стадії примусового виконання.

Крім того рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2018 року відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Підставою для прийняття рішення стало ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, а саме: невиконанням обов`язків щодо виховання, утримання та піклування про дитину, відсутністю належної участі в її житті та забезпеченні її інтересів.

ОСОБА_3 також зазначає, що їй відомо, що після мобілізації відповідача ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 отримала довіреність на управління його банківськими рахунками та картками.

Ця обставина викликає серйозне занепокоєння та потребує оцінки судом з огляду на таке.

По-перше, позивач одночасно є особою, яка контролює банківські рахунки відповідача, і особою, яка пред`являє до відповідача позовні вимоги про стягнення коштів з цих самих рахунків. Це створює очевидний конфлікт інтересів та ставить під сумнів добросовісність пред`явлення позову.

По-друге, враховуючи наявність у відповідача проблем із зловживанням алкоголем (що зафіксовано на відеозапис у виконавчій службі), виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи усвідомлював відповідач повною мірою наслідки підписання довіреності та чи діяв він вільно і без стороннього впливу при її оформленні.

По-третє, ситуація, за якої позивач одночасно управляє рахунками відповідача і через суд домагається стягнення з нього аліментів, може свідчити про використання довіреності не в інтересах довірителя, а у власних інтересах позивача, що є зловживанням представницькими повноваженнями.

Також Пахомова зазначає, що їй відомо ,що відповідач ОСОБА_2 у 2011 році проходив медичне обстеження, за результатами якого була проведена спермограма, що виявила важку форму астенозооспермії. Зазначений висновок свідчив про вкрай низьку здатність до природного зачаття дитини без проходження спеціального лікування. Відповідач проходив відповідне лікування з метою покращення показників спермограми, однак терапевтичний ефект такого лікування є короткостроковим – тривалістю близько шести місяців, після чого показники рухливості сперматозоїдів повертаються до патологічного рівня. Відомостей про те, що відповідач проходив повторне лікування після 2012 року, не існує. Таким чином, можливість зачаття дитини могла існувати, на думку третьої особи, лише в обмежений проміжок часу орієнтовно протягом другої половини 2011 - початку 2012 року.

Між тим, дитина позивача ОСОБА_1 народилась значно пізніше-після закінчення терапевтичного ефекту лікування відповідача.

Таким чином, хронологія медичних фактів та дата народження дитини позивача об`єктивно виключають або ставлять під серйозний сумнів біологічне батьківство відповідача щодо цієї дитини. Незважаючи на це, відповідач записаний батьком у свідоцтві про народження дитини. Окремо звертає увагу суду на те, що дитина позивача є позашлюбною - на момент її народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. Шлюб між ними було укладено лише у 2025 році – одразу після мобілізації відповідача. Таким чином, батьківство відповідача щодо дитини позивача не виникло автоматично із факту шлюбу (як це передбачено ч. 2 ст. 122 СКУ для дітей, народжених у шлюбі), а було встановлено окремо - або шляхом добровільного визнання батьківства, або в іншому порядку. Це означає, що запис про батька у свідоцтві про народження дитини може бути оспорений у судовому порядку відповідно до ст. 136 СКУ без будь-яких додаткових обмежень.

Враховуючи вищевикладене, наведені у цих письмових поясненнях обставини та обґрунтування мають суттєве значення для встановлення істини у справі.

Аналогічні за змістом письмові пояснення надійшли до суду поштою 07.07.2026.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, якою вказала, що просить розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що позивач не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Тертя особа також у судове засідання не з`явилася.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2019).

25 вересня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.09.2025).

На примусовому виконанні у Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває на виконанні виконавчий лист № 127/15602/17 від 17.10.2017, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54947108 від 20.10.2017, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.06.2025).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2018 по справі № 495/5546/17 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду за результатами розгляду позову

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 3 ст. 183 СК України передбачено також, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

За ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, зокрема те, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом із матір`ю, в силу ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дитину, відсутність доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо способів виконання обов`язку утримувати дитину, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік», враховуючи, що визначений позивачем розмір аліментів узгоджується з відповідними приписами сімейного законодавства, є прийнятним і реальним до виконання, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення з відповідача аліментів у такому розмірі відповідатиме інтересам дитини та зможе покрити витрати на її утримання.

Щодо посилання третьої особи на ту обставину, що як їй відомо після мобілізації відповідача ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 отримала довіреність на управління його банківськими рахунками та картками, тому це на її переконання ставить під сумнів добросовісність подачі вказаного позову – не знайшли свого підтвердження, не стосуються предмету спору.

Щодо посилання третьої особи на медичну підтвердженість малоймовірності біологічного батьківства відповідача стосовно дитини позивача, суд зазначає, що вказана обставина не знайшла свого підтвердження, оскільки на її підтвердження суду не надано належних та допустимих доказів, у зв`язку з чим такі твердження розцінюються судом як припущення третьої особи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За загальним правилом, встановленим у ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Натомість ст. 125 СК України визначається походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою. У вказаній статті вказується, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Натомість ст. 126 СК України регламентує порядок визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою та встановлює, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, посилання третьої особи на малоймовірність біологічного батьківства ОСОБА_2 не є релевантним та без належних та допустимих доказів не може бути прийнято судом до уваги.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 , стосуються виключно стягнення аліментів на утриманні спільної з відповідачем дитини та жодним чином не пов`язанні із встановленням чи оспорюванням батьківства.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, тому суд дійшов висновку, що судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 79-81, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення коштів (аліментів) на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Третя особа - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Повний текст судового рішення складено 17.09.2026.

Суддя Юлія ШЕВЧУК