Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №716/1553/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1553/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Якимик К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павчук Святослав Іванович, заінтересована особа: Кадубовецька територіальна громада в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

25.08.2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, між ним та ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що після смерті дружини звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,однак нотаріусом було виявлено розбіжності у прізвищі дружини та спадкодавиці. Встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізації спадкових прав.

Ухвалою судді від 28.08.2026 року прийнято провадження до розгляду за правилами окремого провадження, витребувано докази.

В судове засідання заявник не з`явився, свої інтереси довірив представляти адвокату Павчуку С.І.

Представник заявника адвокат Павчук С.І. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його із заявником відсутності, заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , представник Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до судового засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь яких заяв до суду не подали.

Допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.02.1999 року виконкомом Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис за №3, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_4 » (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2026 (а.с.8).

За загальними правилами про спадкування (ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст.1220, 1221 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га (а.с.10, 11).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

03.03.2020 ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 (а.с.13), яка спадщину не прийняла.

Відповідно до ст.1241 ЦК України непрацездатний вдівець спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщина та завернула увагу на те що після реєстрації шлюбу з заявником ОСОБА_1 наречена « ОСОБА_5 » змінила прізвище на « ОСОБА_4 », проте в її свідоцтві про смерть прізвище померлої зазначено як « ОСОБА_5 », а не « ОСОБА_4 ».

Отож, з матеріалів справи вбачається, що заявник не може реалізувати право на спадщину після смерті своєї дружини, у зв`язку з розбіжностями у її прізвищі в свідоцтві про одруження та в свідоцтві про смерть.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Зі змісту ч.2 ст.315 ЦПК України слідує, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту родинних відносин між дружиною чи чоловіком чинним законодавством не передбачено, оскільки між ними не має кровного споріднення, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках.

Відповідно п.п.10, 18 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ №5 від 31 березня 1995 року, суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленням судом фактом.

Заявник, звертаючись до суду з даною заявою, просить встановити юридичний факт реєстрації шлюбу, укладеного 17.02.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки в наявних документах вбачається факт зміни прізвища дружини після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_4 ». Зокрема, у актовому записі про шлюб, дружина значиться як « ОСОБА_4 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_5 ». Через ці розбіжності у написанні прізвища заявник не може оформити спадщину належним чином.

Разом із тим, встановити факт реєстрації шлюбу судовим рішенням у даній справі не можливо, оскільки факт реєстрації шлюбу підтверджено наявним у справі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 17.02.1999 року, в якому як наречений значиться «Похивка», наречена « ОСОБА_4 » (а.с.14).

Слід зазначити, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France).

Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Слід прийняти до уваги, що суд не наділений повноваженнями розглядати в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, однак судом в порядку ч.2 ст.315 ЦПК України можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, або він не може бути встановлений у відмінний від судового порядку/способу.

За відомостями Кадубовецької сільської ради Чернівецького району, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у с.Кулівці Чернівецького району Чернівецької області по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті останньої разом із нею в одному господарстві проживав її чоловік ОСОБА_1 (а.с.9).

Той факт, що ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 були чоловіком та дружиною підтвердили в ході розгляду справи свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ..

Таким чином, суд приходить до висновку, що розбіжності у прізвищі спадкодавиці виникли через не приведення у відповідність паспорта громадянина України після зміни прізвища внаслідок реєстрації шлюбу.

Ураховуючи вищенаведені докази по справі у їх сукупності та взаємозв`язку, беручи до уваги письмові докази реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відсутність актових записів про розірвання шлюбу між ними, даних про місце проживання подружжя, показання свідків, суд доходить висновку про підтвердження факту, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у шлюбі, зареєстрованому 17.02.1999 року виконкомом Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, за актовим записом №3.

Приймаючи до уваги, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного юридичного факту, то він має бути встановлений в судовому порядку, який в силу ст.5 ЦПК України з урахуванням зазначених об`єктивних перешкод для заявника буде ефективним способом захисту його порушеного права, а відтак його вимоги підлягають задоволенню, шляхом встановлення факту що є ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, судові витрати у справі окремого провадження не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.4, 13, 89, 247, 259, 263-265, 268, 293-294, 315, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павчук Святослав Іванович, заінтересована особа: Кадубовецька територіальна громада в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту реєстрації шлюбу, – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі шлюбу, зареєстрованого 17.02.1999 року виконкомом Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, за актовим записом №3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська