Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №646/157/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №646/157/26

Суддя: Серпутько Д. Є.

Справа № 646/157/26

Провадження № 1-кп/646/720/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий- суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025221140001130 від 15.11.2025 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом вказаного кримінального провадження встановлено наступне.

15.11.2025 приблизно о 17:00 годині, ОСОБА_5 , перебував у квартирі своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У цей час за вказаною адресою прийшов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був колишнім співмешканцем ОСОБА_6 , та знаходячись під будинком, почав стукати у вікна квартири, де мешкають його колишня цивільна дружина - ОСОБА_6 та їх спільний син - ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_7 попросив свого сина ОСОБА_8 - покликати ОСОБА_5 , на вулицю, що малолітній ОСОБА_8 і зробив.

Так, ОСОБА_5 , дізнавшись від ОСОБА_8 , про те, що його кличе на розмову ОСОБА_7 , з яким у ОСОБА_5 раніше склалися особисті неприязні відносини через сімейні та міжособистісні обставини, виходячи з квартири на вулицю до ОСОБА_7 , узяв із собою кухонний побутовий ніж з руків`ям чорного кольору з гумовою вставкою коричнево-червоного кольору.

ОСОБА_5 тримаючи ніж у правій руці, вийшов на вулицю до ОСОБА_7 .

У подальшому перебуваючи на задньому подвір`ї будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 правою рукою кухонним побутовим ножом один удар у живіт, тим самим заподіявши проникаюче ножове поранення черевної порожнини з ушкодженням селезінки та масивною внутрішньою кровотечою. Після чого конфлікт між ними припинився та ОСОБА_5 зайшов назад у будинок, а ОСОБА_7 внаслідок отриманих ушкоджень залишився на місці, присівши на землю.

У подальшому потерпілого ОСОБА_7 було госпіталізовано до КНП «МКЛШНМД ім. проф. О. І. Мещанінова» ХМР, де йому було надано медичну допомогу. Проте, незважаючи на проведені лікувальні та реанімаційні заходи, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер у вказаному медичному закладі. Згідно медичної документації причиною смерті стало колото-різане поранення живота зліва, проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням селезінки, внутрішньочеревною кровотечою, що ускладнилось гострим розладом кровообігу, декомпенсованим геморагічним шоком. Встановлено, що виявлені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У ч. 1 ст. 91 КПК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Серед іншого, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, серед іншого, такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

Виходячи із вимог ст.ст. 2, 9 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, при цьому, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Частиною 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з яким Суд при оцінці доказів, керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип презумпції невинуватості закріплений також у міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та які, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», є частиною національного законодавства України.

Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винність не буде встановлена у законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Згідно з абз. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом.

Аналогічна норма міститься у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Так, ЄСПЛ, який має право тлумачити Конвенцію для правильного її розуміння, у рішенні в справі «Барбера, Массеге і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27.10.1999 року у справі №1-15/99).

Також, визначаючи поняття презумпції невинуватості у рішенні в справі «Мінеллі проти Швейцарії», ЄСПЛ зазначив, що «без доведення попередньої вини обвинуваченого в порядку, встановленому законом, і зокрема, без надання обвинуваченому можливості скористатися правом на захист, судове рішення відносно нього породжує відчуття того, що обвинувачений є справді винним».

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку.

Аналогічний висновок зроблено ЄСПЛ у п.п. 71, 81 рішення у справі «Шагін проти України».

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 17 КПК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження були допитані обвинувачений, свідки, досліджені документи, інші докази, зібрані сторонами кримінального провадження.

Так, обвинувачений під час судового провадження не заперечував скоєння ним вказаного кримінального правопорушення, крім того, до початку судових дебатів обвинувачений подав до суду клопотання, в якому зазначив, що остаточно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому та глибоко шкодує про те, що сталося. Вказав, що зробив для себе належні висновки та запевняє, що подібне більше не повториться.

Також обвинувачений зазначив, що, наскільки дозволяє його матеріальний стан, ним частково відшкодовано завдані збитки рідним потерпілого, на підтвердження чого до клопотання долучено відповідні квитанції. Також вказав, що з самого початку активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надавав правдиві показання та брав участь у всіх слідчих діях.

В обґрунтування своїх доводів обвинувачений зазначив, що вчинення кримінального правопорушення стало наслідком збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Крім того, послався на стан свого здоров`я, зазначивши, що має тяжкі захворювання, зокрема ВІЛ-інфекцію та криптококоз.

Даючи оцінку остаточним показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Крім цього, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у показаннях свідків, які були допитані у ході судового розгляду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що добре запам`ятав події 15.11.2025, оскільки напередодні, 14.11.2025, у нього був день народження. Цього дня він прогулювався центром міста та, проходячи повз будівлю за адресою: пров. Подільський, 9, зайшов через арку у двір, де спочатку почув, а потім побачив двох чоловіків, між якими виник конфлікт. Одного з них свідок впізнав в обвинуваченому ОСОБА_5 , який кричав на іншого чоловіка, висловлювався нецензурною лайкою та, зокрема, казав: «Щоб тебе тут більше не було! Чого ти сюди ходиш!». Свідок, маючи намір втрутитися в конфлікт, побачив у правій руці Мацегори ніж, яким останній майже одразу завдав чоловікові удару в ділянку живота. При цьому потерпілий, за словами свідка, не чинив опору, не завдавав ударів у відповідь та будь-яких предметів у його руках свідок не бачив. Після удару потерпілий присів та скрикнув, а ОСОБА_5 залишив ніж у руці. Злякавшись побаченого, свідок залишив місце події. Також ОСОБА_9 описав зовнішність учасників конфлікту, зазначивши, що потерпілий був одягнений у темно-коричневу шапку та темно-синю куртку, а ОСОБА_5 - у темно-зелену кофту та чорні спортивні штани. На думку свідка, потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та практично не тримався на ногах; при цьому він не чув, щоб потерпілий щось говорив, а чув лише крики ОСОБА_5 .. Щодо стану сп`яніння ОСОБА_5 свідок зазначив, що явних ознак такого стану не помітив та визначити, чи перебував той у стані сп`яніння, не може. Наступного дня ОСОБА_9 звернувся до поліції та повідомив про побачене.

Допитаний у судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_8 повідомив, що добре знає обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки останній протягом близько трьох місяців проживав разом із його матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо свого батька ОСОБА_7 свідок зазначив, що той добре до нього ставився, не ображав його та проводив із ним час. Водночас між батьком та матір`ю свідка ОСОБА_6 виникали конфлікти та були неприязні стосунки. Щодо подій 15.11.2025 свідок повідомив, що вдень гуляв із батьком ОСОБА_7 , який згодом відвів його додому. Ближче до вечора батько знову прийшов до квартири та постукав у вікно його кімнати, попросивши покликати ОСОБА_5 . На прохання батька ОСОБА_8 покликав ОСОБА_5 , після чого останній взяв у квартирі ніж червоно-чорного кольору та вийшов на вулицю. Свідок пояснив, що сприйняв це як те, що ОСОБА_5 пішов «на розбірки» з його батьком. Чи мав ОСОБА_7 будь-які предмети в руках у цей момент, свідок не бачив. Також зазначив, що на той час його мати вже спала, оскільки перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Після повернення до квартири ОСОБА_5 , за словами свідка, знову тримав ніж у руках.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 повідомила, що є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_5 , з яким перебуває у близьких стосунках близько восьми місяців. До цього близько 16 років проживала однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_7 , з яким має спільного малолітнього сина ОСОБА_8 . Після припинення спільного проживання між нею та ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки, оскільки останній, за словами свідка, зловживав алкогольними напоями, провокував конфлікти та сварки. Водночас потерпілий підтримував спілкування із сином та майже щодня проводив із ним час. Свідок також зазначила, що ОСОБА_7 був знайомий із ОСОБА_5 , між ними раніше виникали конфлікти та сварки. При цьому ОСОБА_6 позитивно характеризувала ОСОБА_5 , зазначаючи, що він добре ставився до її сина, піклувався про нього та проводив із ним час.

Щодо подій 15.11.2025 ОСОБА_6 повідомила, що вдень ОСОБА_7 прийшов до сина ОСОБА_8 , після чого вони разом пішли гуляти. Після повернення вони зайшли до квартири, де між ОСОБА_7 та присутніми виникла конфліктна ситуація, внаслідок якої останнього вивели з квартири. На той час ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та його мати вживали алкогольні напої. Пізніше ОСОБА_5 пішов до квартири своєї матері. Ближче до вечора син повідомив свідку, що батько прийшов та стукає у вікно. Після цього ОСОБА_5 вийшов до ОСОБА_7 . Безпосередньо момент конфлікту та нанесення потерпілому удару свідок не бачила, оскільки перебувала у квартирі та відпочивала, бо забагато випила алкоголю. Зі слів сина ОСОБА_8 , після повернення до квартири ОСОБА_5 сказав йому: «Вибач, ОСОБА_8 , я підрізав твого батька». Про подальші обставини події та стан ОСОБА_7 свідок дізналася від сина та працівників поліції. Також вона зазначила, що того дня бачила у ОСОБА_7 ніж, однак не бачила, щоб він погрожував ним ОСОБА_5 , та не може стверджувати, чи використовував потерпілий ніж під час конфлікту.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що впізнає обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки раніше неодноразово бачила його біля під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де близько 10 років орендує приміщення під офіс. 15.11.2025 близько 16:40, прямуючи до офісу, вона побачила біля під`їзду чоловіка, який сидів при вході у під`їзд на торці підвіконня, тримався за лівий бік та був у крові. Свідок підійшла до нього, запропонувала допомогу. Чоловік представився ОСОБА_7 та повідомив, що його «пиранули», що йому дуже зле. Після цього він втратив свідомість. Свідок викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Свідок зазначила, що потерпілий був охайно одягнений, при ньому були телефон та документи, а ознак значного алкогольного сп`яніння вона не помітила.

Також ОСОБА_18 повідомила, що після приїзду поліції бачила біля будинку інших осіб, у тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Остання, за словами свідка, перебувала у стані алкогольного сп`яніння та намагалася не допускати сторонніх до ОСОБА_5 . Щодо обставин безпосереднього нанесення ОСОБА_7 ножового поранення свідок нічого не бачила та не може повідомити, хто саме його заподіяв. Водночас зазначила, що потерпілий повідомив їй лише про те, що його вдарили ножем, не називаючи особу, яка це зробила. Будь-якого ножа біля потерпілого свідок не бачила; при ньому були лише телефон, документи та пачка цигарок.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_23 , мати померлого ОСОБА_7 , повідомила, що раніше ОСОБА_5 не знала, однак їй відомо, що він був співмешканцем її колишньої невістки ОСОБА_6 та перебував у конфліктних відносинах з її сином. Зі слів сина їй відомо, що влітку 2025 року ОСОБА_5 приходив до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_7 , кричав, вимагав, щоб той вийшов, та погрожував йому фізичною розправою. Також син розповідав, що ОСОБА_5 разом із товаришем його побили. З кінця весни 2025 року ОСОБА_7 проживав разом із матір`ю, однак продовжував регулярно спілкуватися із сином ОСОБА_8 та проводив із ним вільний час. Відносини ОСОБА_7 з ОСОБА_6 після припинення їх спільного проживання були непростими, однак, за словами потерпілої, вони продовжували спілкуватися. Напередодні події, 14-15.11.2025, ОСОБА_6 телефонувала ОСОБА_7 та запрошувала його провести час разом.

15.11.2025 ОСОБА_7 , який в той день був вихідний, зранку пішов до сина ОСОБА_8 , разом із ним гуляв, після чого повернув дитину додому та пішов без будь-яких речей, навіть без ключів від власної квартири. Близько 17:00 потерпіла, яка занепокоїлася відсутністю сина, зателефонувала йому. ОСОБА_7 відповів на дзвінок, однак не зміг пояснити, що сталося, після чого слухавку взяла невідома їй жінка та повідомила, що ОСОБА_7 поранений і вже викликана швидка допомога. Згодом від працівників медичного закладу потерпіла дізналася, що її син перебуває у реанімаційному відділенні з проникаючим ножовим пораненням та значною крововтратою, а пізніше лікар повідомив їй про його смерть. Потерпіла також зазначила, що в день події ОСОБА_7 не брав із собою ножа чи інших речей, а ножа, про який у судовому засіданні повідомляла ОСОБА_6 як про побутовий ніж, що нібито знаходився у квартирі, за її словами, у них ніколи не було. ОСОБА_23 вказала, що вважає ОСОБА_5 винним у смерті сина та зазначає, що внаслідок його дій її онук залишився без батька, а вона - без сина.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Окрім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

- витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12025221140001130, відповідно до якого відомості про кримінальне правопорушення були внесенні за фактом того, що: «15.11.2025 до ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби "102" про те, що 15.11.2025 близько 16:50 год за адресою: м. Харків, пров. Подільський, буд. 7, невстановлена особа, нанесла ножове поранення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого доставлено до КНП «МКЛШНМД» ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР, попередній діагноз: проникаюче ножове поранення лівої реберної дуги. (ІТС ІПНПУ № 19078);

- інформаційною довідкою (рапорти) з ІПНП від 15.11.2025;

- довідкою з даними про пацієнта від 15.11.2025;

- добровільною згодою на огляд житла чи іншого володіння особи від 15.11.2025 наданою ОСОБА_6 , щодо квартири АДРЕСА_4 ;

- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 (прибудинкової території) та кв. АДРЕСА_5 за вказаною адресою від 15.11.2025 з фототаблицею;

- витягом з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2025 щодо квартири АДРЕСА_4 , власником 1/3 частки якої є ОСОБА_6 , на праві спільної часткової власності;

- копією ухвали слідчого судді від 18.11.2025 про надання дозволу на проведення вже проведеного огляду за адресою: АДРЕСА_1 та копією ухвали слідчого судді від 12.12.2025 про виправлення описки;

- заявою ОСОБА_23 про вчинення кримінального правопорушення відносно її сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 15.11.2025 на 1 арк.;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12025221140001130 від 15.11.2025 речових доказів від 16.11.2025, вилучені 15.11.2025 в період часу з 19:53 години по 20:36 годину в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копією ухвали слідчого судді від 18.11.2025 про арешт майна, вилученого в ході огляду від 15.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 16.11.2025 з додатком - micro SD;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12025221140001130 від 15.11.2025 речових доказів від 16.11.2025, вилучених в ході затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2025 року за адресою: АДРЕСА_6 ;

- копією ухвали слідчого судді від 18.11.2025 про арешт майна, вилученого в ході обшуку затриманої особи;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.11.2025 у період часу з 13:26 год до 13:30 год за участі свідка ОСОБА_9 у присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.11.2025;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.11.2025 за участю ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_29 у період часу з 16:18 год по 16:30 год, та додатком до протоколу - карта пам`яті;

- копією ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 18.11.2025 та копію ухвали слідчого судді про виправлення описки від 24.11.2025;

- листом-відповіддю на запит слідчого з відділення №1 відділу СМЕ трупів ДСУ «Харківське ОБ СМЕ» від 18.11.2025 щодо причини смерті ОСОБА_7 - проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням селезінки;

- протоколом огляду трупа від 17.11.2025 з ілюстративним матеріалом, за адресою АДРЕСА_7 ,у період часу з 13:30 год по 14:05 год, у присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , за участю спеціаліста судово-медичного експерта (лікаря) ОСОБА_32 ;

- письмовою згодою КНП «МКЛШНМД ім. лікаря проф. О.І. Мещанінова» ОСОБА_33 на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_7 ;

- протоколом огляду місця події від 17.11.2025 за адресою: АДРЕСА_7 з ілюстративним матеріалом у період часу з 14:44 год по 15:29 год, у присутності понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ;

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального - провадження речових доказів від 18.11.2025, вилучених 17.11.2025 в ході огляду місця події у період часу з 14:44 год по 15:29 год за адресою: АДРЕСА_7;

- листом адміністрації КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова»;

- копією ухвали слідчого судді про арешт майна від 20.11.2025;

- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 20251121020000417 від 18.11.2025, відповідно до якого: «Встановлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитися від дії предмета, який було вилучено в ході огляду місця події від 15.11.2025, за адресою: АДРЕСА_1 (ніж з коричнево-чорною рукояткою)»;

- протоколом огляду предметів від 24.11.2025 з ілюстративним матеріалом у період часу з 11:00 год по 11:25 год у присутності понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 ;

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи речових доказів. вилучених у ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_5 , № 14-12/3745-Дм/25 від 29.11.2025, відповідно до якого: «Кров від трупу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належить до групи АВ. На брюках спортивних, вилучених під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайдена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається.»;

- протоколом огляду предмету-ножа від 25.11.2025 з ілюстративним матеріалом;

- протоколом огляду предметів від 25.11.2025 з ілюстративним матеріалом;

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи речових доказів № 17-383-МК/25 від 30.12.2025;

- квитанцією № 239 від 28.11.2025; № 245 від 13.12.2025; від 02.01.2026 та № 253 від 02.01.2026;

- копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вимогою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 17.11.2025; довідкою лікаря-нарколога від 26.11.2025 № 9395 щодо ОСОБА_5 ; довідкою лікаря-психіатра від 27.11.2025 щодо ОСОБА_5 ; інформацією про особу від 11.12.2025 щодо ОСОБА_5 ; копією Форми-1 (анкети-заяви), щодо ОСОБА_5 ;

- оптичний носій з 3 (трьома) цифровими копіями повідомлень, які надійшли до служби «102» 15.11.2025, з інформацією про подію злочину за адресою: АДРЕСА_1;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про визнання речовим доказом від 06.12.2025;

- протоколом огляду предмету від 08.12.2025;

- протоколом огляду предметів (двох DVD-R дисків з номерами 1 та 2 наданих УПП в Харківській області ДПП) від 18.12.2025, з відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції за 15.11.2025;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про визнання речовими доказами від 06.12.2025;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження від 11.12.2025;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 11.12.2025;

- копіями медичної карти № 22926 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- протоколом огляду документів від 26.12.2025;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про визнання документів доказами від 25.12.2025;

- вимогою від 13.01.2026 на 2 арк. щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- листом-відповіддю ГУ ДМС України в Харківській області від 13.01.2026 на 1 арк.;

- постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 12.12.2025;

- випискою з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 № 1268 від 18.11.2025 на 1 арк, зі змісту якої вбачається, що: 16.11.2025 о 07:00 год до відділення цілодобової експертизи алкогольного та наркотичного сп`яніння КНП ХОР "ОКНЛ" був доставлений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат експертизи: етанол не виявлено, наркотичні виявлено канабіноїди. Повний діагноз: наркотичне сп`яніння канабіноїдами.

Також у судовому засіданні були досліджені наявні вказані вище речові докази.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи та речові докази відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.

Судом враховано, що потерпілий ОСОБА_7 був беззбройний, реального нападу не вчиняв, та те, що саме обвинувачений пішов до потерпілого, попередньо взявши ніж, у двір для з`ясування стосунків. Також після нанесення удару ножем ОСОБА_5 залишив місце конфлікту та не вжив будь-яких заходів щодо надання допомоги потерпілому. Крім того, судом враховано також, що нанесення обвинуваченим удару ножем у ділянку розташування життєво важливих органів саме по собі свідчить про усвідомлення винним високої ймовірності спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, після дослідження всіх наявних доказів у судовому провадженні, обвинувачений визнав вину у пред`явленому обвинуваченні повністю та вкотре зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого уточненого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому його дії слід кваліфікувати за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, а саме, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч. 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 6 статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому є тяжким злочином, за яке в разі визнання його винуватим, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Біла Церква, Київської області, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, без місця реєстрації, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше несудимий. Як вбачається з довідки про особу від 11.12.2025 наданої ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_5 за час мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , спілкування з особами які ведуть аморальний спосіб життя не підтримував, до адміністративної відповідальності не притягався.

Обставиною, що пом`якшує покарання, обвинуваченому відповідно до положень статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправних діянь, їх небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його подальшу кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з роз`ясненнями у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Також необхідно врахувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Захисник та обвинувачений просили суд при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, підвищену суспільну небезпеку діяння, обставини справи, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , поведінку обвинуваченого до та одразу після скоєння злочину, вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, що перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, суд приходить до висновку, що його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе лише за умови призначення покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства та відсутність правових підстав для застосування ст. 69 КК України.

При цьому, з урахуванням наведеного, позицій учасників провадження, висловлених у судових дебатах, додатково враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, його належну процесуальну поведінку, повне остаточне визнання вини та вчинення обвинуваченим дій з надання посильної матеріальної допомоги рідним ОСОБА_7 , позитивну характеристику з місця роботи, наявність обставини, що пом`якшує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 16.11.2025 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню.

Судові витрати на залучення експертів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання - з 16.11.2025.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 16.11.2025 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.11.2025 та 18.11.2025, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон ТМ «Хiaomі», моделі «Redmi 3A» IMEI 1: НОМЕР_1 , у чохлі синього кольору, всередині з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером: НОМЕР_2 ; спортивні штани ТМ «Puma» чорного кольору, кофта ТМ «Slinteks» зеленого кольору; кросівки спортивні ТМ «New Balance» світлого кольору - повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- змив на марлевий тампон з долонної поверхні лівої руки ОСОБА_5 ; змив на марлевий тампон з долонної поверхні правої руки ОСОБА_5 ; зрізи з нігтьових пластин лівої руки ОСОБА_5 ; зрізи з нігтьових пластин правої руки ОСОБА_5 - залишити в матеріалах провадження;

- шкарпетку білого кольору з плямами чорного та бурого кольорів; серветку білого кольору з плямами бурого кольору (з кімнати №1:кухня); 1 змив з ножа з пластиковою рукояткою коричнево-чорного кольору, поміщено до паперового пакету; 1 змив з ножа з пластиковою рукояткою жовто-білого кольору; серветку білого кольору з плямами бурого кольору (з подвір`я) - залишити в матеріалах провадження;

- ніж з пластиковою рукояткою коричнево-чорного кольору з маркуванням «ріже»; ніж з пластиковою рукояткою жовто-білого кольору - залишити в матеріалах провадження;

- кофту темно-синього кольору; куртку темно-синього кольору; футболку чорного кольору; спортивні штани темно-синього кольору на лицевій стороні яких з лівої сторони вбачається зображення у вигляді галочки; труси з написом «Hanes» в клітинку синьо-білого кольору; одна пара шкарпеток чорного кольору; кросівки коричневого кольору «New Balance», на яких маються шнурки на підошві протекторна коричневого кольору вбачається відтиск цифри «45» діаметром близько 0.4 мм - повернути матері ОСОБА_7 - ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua