Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/35070/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35070/26

Провадження № 3/127/6601/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 48 від 01.10.2026: «(…) у провадженні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) перебуває скарга ОСОБА_2 (далі - потерпіла) щодо можливого порушення посадовими особами Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова (далі - ВНМУ ім. М.І. Пирогова) вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон 2939).

Зі змісту скарги та доданих до неї копій документів убачається, що потерпіла 01.07.2026 звернулася до ВНМУ ім. М.І. Пирогова із запитом, в якому просила надати виписки та відомості про виплату коштів за лікарняним № 18663131-2034511059-1 та всіма іншими листками непрацездатності за 2025 рік, документи про рух коштів на її картковому рахунку за вересень-жовтень 2025 року, копії відомостей від 08.10.2025 та від 30.01.2026, розрахунковий листок за жовтень 2025 року; а також детальний розрахунок компенсації за невикористані відпустки разом із первинними документами, що стали підставою для його нарахування (наказами, табелями обліку робочого часу, особовою карткою та розрахунковими відомостями при звільненні). Однак будь-якої відповіді потерпілій надано не було (…).

ВНМУ ім. М.І. Пирогова листом від 14.09.2026 повідомило Секретаріат Уповноваженого, що 07.07.2026 за № 01/11-1825 потерпілій надано відповідь про те, що «всі запитувані нею документи є у її розпорядженні», а запитувані нею розрахунки мають бути надані безпосередньо до суду. Водночас зазначена відповідь від 07.07.2026 за № 01/11-1825 підписана ОСОБА_1 , провідним юрисконсультом ВНМУ ім. М.І. Пирогова.

Зі змісту вказаної відповіді не вбачається відомостей про результати розгляду кожної із зазначених у запиті вимог та не надано запитуваних документів, а посилання на те, що відповідні розрахунки мають бути надані до суду, не свідчить про виконання вимог запиту на отримання публічної інформації та не є передбаченою Законом 2939 підставою для ненадання запитуваної інформації.

Крім того, у відповіді від 07.07.2026 за № 01/11-1825, підписаній ОСОБА_1 , зазначено, що потерпілою нібито не було визначено період, за який необхідно надати детальний розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки.

Разом з тим зі змісту запиту від 01.07.2026 вбачається, що потерпіла просила надати відповідний розрахунок щодо кожного робочого року із зазначенням дати виникнення права на відпустку, кількості використаних днів та їх залишку, а також первинні документи, на підставі яких здійснювався відповідний розрахунок.»

Як далі зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення: «У діях провідного юрисконсульта ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 , який підписав відповідь ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 07.07.2026 за № 01/11-1825, вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212-3 КУпАП, а саме порушення Закону 2939, що полягає у неправомірній відмові в наданні запитуваної інформації».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки.

Поряд з тим, до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Присутня у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 48 від 01.10.2026 підтримала, зазначивши, що ВНМУ ім. М.І. Пирогова їй неправомірно відмовив в наданні інформації, що згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» є публічною та стосується її особисто.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку потерпілої, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частина 2 ст. 212-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

Диспозиція означеної ч. 2 ст. 212-3 КУпАП є альтернативною, оскільки передбачає адміністративну відповідальність за вчинення хоча б одного з перелічених нею діянь:

- необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

- ненадання відповіді на запит на інформацію;

- ненадання інформації;

- неправомірна відмова в наданні інформації;

- несвоєчасне надання інформації;

- неповне надання інформації;

- надання недостовірної інформації.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 01.10.2026 зазначено про вчинення ОСОБА_1 «неправомірної відмови в наданні запитуваної інформації».

Санкція частини другої статті 212-3 КУпАП передбачає накладення штрафу виключно на посадових осіб.

Згідно зі статтею 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Отже, притягнення особи до відповідальності за частиною другою статті 212-3 КУпАП можливе лише за одночасної наявності двох обставин:

по-перше, що вона є посадовою особою, і,

по-друге, що забезпечення додержання установлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» правил, зокрема ухвалення рішень про надання інформації або відмову в її наданні, входить до її службових обов`язків.

Судом досліджено надані до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.10.2026 № 48 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП письмові докази:

- скарга ОСОБА_2 до Уповноваженого від 10.08.2026, подана в порядку Закону України «Про звернення громадян» і ст. 212-3 КУпАП;

- підписаний КЕП запит ОСОБА_2 до ректора ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 01.07.2026 «Про надання документів»;

- лист Представника Уповноваженого у Вінницькій області від 09.09.2026 № 108975.4/С-63569.3/26/53 ректору ВНМУ ім. М.І. Пирогова з вимогою повідомити про результати розгляду запиту до 15.09.2026;

- лист ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 14.09.2026 № 01/11-2552 за підписом т.в.о. заступника ректора з правових питань Тітенко І. про те, що запит зареєстровано за вх. № 523 ЕП від 02.07.2026 і на нього надано відповідь;

- лист-відповідь ОСОБА_2 від 07.07.2026 № 01/11-1825 за підписом провідного юрисконсульта ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 , в якому останній повідомляє потерпілій, що всі запитувані нею документи є у її розпорядженні; також повідомляє, що в частині запиту про надання детального розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки заявницею не вказано за який період; також зазначає, що запит вчинено у межах розгляду цивільної справи, а тому будь-які розрахунки кожна сторона зобов`язана надавати суду самостійно як доказ своїх позовних вимог;

- лист Представника Уповноваженого від 22.09.2026 № 115214.4/С-63569.3/26/53 ректору ВНМУ ім. М.І. Пирогова про розгляд матеріалів 01.10.2026 о 15:00 з проханням довести до відома ОСОБА_1 ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП;

- лист ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 25.09.2026 № 01/11-2700 за підписом заступника ректора з правових питань Сергійчука С. про повідомлення ОСОБА_1 про дату розгляду та роз`яснення йому прав;

- доручення Уповноваженого від 16.06.2026 ОСОБА_3 на здійснення регіонального представництва у Вінницькій області, зокрема на складання протоколів за ст. 212-3 КУпАП.

Інших доказів до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.10.2026 № 48 особою, яка склала протокол, до суду не надано.

З досліджених судом наявних доказів встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 є посадовою особою ВНМУ ім. М.І. Пирогова в розумінні статті 14 КУпАП, а саме, що на нього в якості провідного юрисконсульта покладено обов`язки додержання установлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» правил щодо ухвалення рішень про надання інформації або відмову в її наданні, що є передумовою відповідальності за інкриміноване йому в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.10.2026 № 48 діяння.

До протоколу не долучено ні посадової інструкції провідного юрисконсульта, ні наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, ні розпорядчого акта університету про визначення структурного підрозділу чи особи, відповідальних за розгляд запитів на інформацію та прийняття рішення щодо її надання, ні резолюції керівництва університету про доручення йому розгляду запиту ОСОБА_2 , зареєстрованого за вхідним № 523 ЕП від 02.07.2026. Наказу про призначення на посаду, на необхідність подання якого вказував сам Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Вінницькій області в листі від 22.09.2026 № 115214.4/С-63569.3/26/53, до матеріалів справи також не долучено.

Отже, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував те, що у сферу повноважень провідного юрисконсульта ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 входить прийняття рішень щодо надання чи ненадання запитуваної публічної інформації.

Сам лише факт підписання ОСОБА_1 відповіді від 07.07.2026 № 01/11-1825, оформленої на бланку університету, не доводить, що саме він ухвалював рішення про ненадання запитуваних документів і мав повноваження таке рішення ухвалювати. Запитувані документи (банківські виписки, платіжні відомості, розрахункові листки, накази про надання відпусток, табелі обліку робочого часу) за своїм характером зазвичай належать до відання бухгалтерської та кадрової служб, а матеріали справи не містять відомостей про те, хто з посадових осіб університету відповідав за їх надання.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 КУпАП, за суб`єктним складом спеціального суб`єкта: посадової особи ВНМУ ім. М.І. Пирогова, до службових обов`язків якої входить додержання установлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» правил щодо ухвалення рішень про надання інформації або відмову в її наданні.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність статусу ОСОБА_1 як спеціального суб`єкта, доводи потерпілої щодо публічного характеру запитуваної інформації та питання про правову природу цієї інформації не потребують вирішення в цій справі.

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дотримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A, № 25).

Положення частини третьої статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вказане суд дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявності складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі необхідно закрити.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 212-3, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: