Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/29736/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29736/26

Провадження № 3/127/5786/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2026 о 19:26 год по вул. Дмитра Майбороди 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Audi д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_3 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка мала місце 10.08.2026 о 19:26 год по вул. Дмитра Майбороди 2 в м. Вінниці, самовільно залишив місце події.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнала частково, суду пояснила, що вона була змушена залишити місце події у зв`язку з хворобою дитини. Після надання необхідної допомоги вона самостійно здійснила звернення до органів поліції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку її захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

З диспозиції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі – ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.9 ПДР.

Зі змісту зазначеного пункту ПДР випливає, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схема місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування транспортних засобів, виявлені на них механічні пошкодження , а також виявлені на автомобілях механічні пошкодження, письмові пояснення ОСОБА_2 (далі – Пояснення) та рапорт працівника поліції (далі – Рапорт). Суд враховує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, його пояснення повністю узгоджуються з наданими суду доказами. З огляду на викладене, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 ПДР, зміст якого суд виклав вище, а тому, на переконання суду, його дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині відсутності в діях його підзахисної складу правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

За результатами судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_1 після ДТП залишила місце події. ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначеної обставини не заперечувала, однак зауважила, що була змушена залишити місце події за станом здоров`я її малолітньої дитини.

Підпунктом «а» пункту 2.10 ПДР визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Зі змісту визначення, наданого у пункті 1.10 ПДР, випливає, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно зі статтею 18 КпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З поданих захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копій документів випливає, що дочка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з 03.08.2026 по 10.08.2026 не відвідувала дитячий колектив за станом здоров`я. Однак надані захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копії документів не містять відомостей, які б свідчили про неможливість виконання ОСОБА_1 вимог підпунктів «а» та «в» пункту 2.10 ПДР без шкоди для здоров`я малолітньої дочки ОСОБА_1 . Тому твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про відсутність у діянні його підзахисної складу правопорушення суд оцінює критично.

З огляду на викладене суд вважає, що діяння ОСОБА_1 за цим фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП, за ознаками залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому суд вважає за доцільне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу. При цьому згідно з приписами частини другої статті 36 КпАП, до останньої необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 122-4, 124, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: