Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №133/4632/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4632/25

01.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого – судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 09.12.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05.05.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 638395812, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 638395812. 03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20190103, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу права вимоги до боржників.

Згідно з Реєстром прав вимоги № 7 до Договору факторингу № 20190103 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 638395812 у розмірі 14 350,00 грн, з яких 5 000,00 грн — заборгованість за основним боргом та 9 350,00 грн — заборгованість за відсотками.

За твердженням позивача, з моменту набуття права вимоги, а саме з 26.12.2019, ним штрафні санкції не нараховувалися, а відповідач після відступлення права вимоги жодних платежів на погашення заборгованості не здійснював.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 638395812 від 05.05.2019 у розмірі 14 350,00 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідач у справі доказів на спростування заявлених позивачем вимог не подав

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Позивач будучин належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився, у прохальній частину позовної заяви просив справу слухати у його відсутність, не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не з`явився, заяв до суду не подавав. На його поштову адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «адресат відсутній».

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого заочного рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 05 травня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 638395812.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Факт укладення кредитного договору № 638395812 та погодження відповідачем його умов підтверджується копією кредитного договору, долученою до матеріалів справи. Згідно з умовами договору в якості електронного підпису позичальника у відносинах з кредитодавцем використовувалися логін та пароль особистого кабінету.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного зарахування кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на рахунок відповідача або їх отримання ним іншим способом. Зокрема, відсутні банківська виписка, платіжна інструкція, квитанція чи інший документ, який би підтверджував фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Таким чином, сам по собі факт укладення кредитного договору та погодження його умов не підтверджує факту фактичного отримання відповідачем кредитних коштів. Доказів, які б підтверджували виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів, матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 638395812.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 03 січня 2019 року укладено Договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло такі права вимоги.

Згідно з умовами Договору факторингу права вимоги визначаються у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 26 грудня 2019 року до Договору факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 638395812 у загальному розмірі 14 350,00 грн.

Зазначена заборгованість складається з 5 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 9 350,00 грн заборгованості за відсотками.

Перехід права грошової вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується копією Договору факторингу № 20190103 та витягом з Реєстру прав вимоги № 7, долученими до матеріалів справи.

Судом встановлено, що за наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 638395812 становить 14 350,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 9 350,00 грн - заборгованість за відсотками.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів та їх зарахування на його рахунок, як і доказів використання відповідачем отриманих кредитних коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує факту передачі відповідачу кредитних коштів.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості повністю або частково, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Зміст спірних правовідносин становлять цивільні правовідносини, що виникли з приводу укладення кредитного договору, виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, фактичного надання кредитних коштів, переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до нового кредитора на підставі договорів факторингу та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивач посилається на набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 638395812 та заявляє до стягнення заборгованість у розмірі 14 350,00 грн. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного надання та зарахування кредитних коштів відповідачу, що має істотне значення для вирішення спору щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд зобов`язаний надати належну оцінку поданим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 05 травня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 638395812.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до його умов в якості електронного підпису позичальника у відносинах з кредитодавцем використовувалися логін та пароль особистого кабінету.

Отже, факт укладення кредитного договору та погодження його умов сторонами сам по собі не суперечить вимогам законодавства. Водночас укладення кредитного договору саме по собі не підтверджує факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, обов`язковою передумовою виникнення у позичальника обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів є виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо фактичного надання кредитних коштів.

У даній справі позивач посилається на те, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредитні кошти за кредитним договором № 638395812 у розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за основною сумою кредиту та процентами, загальний розмір якої становить 14 350,00 грн.

Разом з тим на підтвердження факту фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли достовірно встановити факт зарахування 5 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 або отримання ним зазначених коштів іншим способом.

Матеріали справи не містять банківської виписки, платіжної інструкції, квитанції, інформації платіжної системи, документа про успішне зарахування коштів на рахунок відповідача чи іншого належного доказу, з якого можна було б достовірно встановити факт та розмір фактично переданих ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором № 638395812.

Сам по собі кредитний договір підтверджує погодження сторонами умов правочину, однак не є достатнім доказом фактичного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не є самостійним доказом фактичного надання кредитних коштів, оскільки відображає визначений позивачем розмір заборгованості, але не підтверджує фактичного руху коштів від первісного кредитора до відповідача.

Суд враховує, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент переходу таких прав.

З наданих позивачем документів убачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, а 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20190103. Згідно з Реєстром прав вимоги № 7 від 26 грудня 2019 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 638395812 у розмірі 14 350,00 грн.

Водночас документи щодо переходу права вимоги, у тому числі Договір факторингу № 20190103 та Реєстр прав вимоги № 7, підтверджують перехід до позивача права вимоги, однак самі по собі не підтверджують факту первісного надання кредитних коштів саме відповідачу.

Наявність у Реєстрі прав вимоги інформації про заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 14 350,00 грн також не може вважатися належним та достатнім доказом фактичного надання кредиту, оскільки зазначення у такому реєстрі відповідної суми заборгованості саме по собі не підтверджує здійснення конкретної платіжної операції на користь відповідача.

При цьому набуття позивачем права вимоги за договором факторингу не звільняє його від обов`язку довести існування самого грошового зобов`язання та обставини його виникнення у відповідача.

Саме на позивача відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього відповідного грошового зобов`язання.

Відсутність у матеріалах справи належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів має істотне значення для вирішення спору, оскільки без встановлення факту виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту неможливо достовірно встановити виникнення у відповідача обов`язку щодо його повернення та сплати процентів.

Суд також враховує, що відповідно до статей 526, 610, 612 ЦК України обов`язок належного виконання та відповідальність за порушення зобов`язання виникають за наявності самого зобов`язання. За відсутності належних доказів фактичного надання кредитних коштів відсутні достатньо підтверджені підстави для висновку про виникнення у відповідача грошового зобов`язання у заявленому позивачем розмірі.

Посилання позивача на умови кредитного договору, розрахунок заборгованості, Реєстр прав вимоги та документи щодо переходу права вимоги не спростовують зазначеного висновку, оскільки жоден із цих документів не підтверджує фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача або їх отримання ним іншим способом.

При цьому відсутність заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову. Ненадання відповідачем доказів на спростування позовних вимог саме по собі не підтверджує факту отримання ним кредитних коштів.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що ОСОБА_1 фактично отримав грошові кошти за кредитним договором № 638395812 та внаслідок цього у нього виник обов`язок щодо їх повернення і сплати процентів.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело належними, допустимими та достатніми доказами факту фактичного перерахування та зарахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 638395812, а відтак не довело виникнення у ОСОБА_1 грошового зобов`язання, заборгованість за яким заявлена до стягнення.

За відсутності належних доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів суд не має правових підстав вважати доведеним виникнення у нього грошового зобов`язання за кредитним договором № 638395812 та стягувати заявлену позивачем заборгованість у розмірі 14 350,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 638395812 є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

У задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі, сплачений позивачем при поданні позовної заяви судовий збір відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Інших судових витрат, розподіл яких підлягає вирішенню судом, учасниками справи не заявлено.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 638395812 від 05 травня 2019 року – відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА