Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №643/12836/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/914/26

Справа № 643/12836/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42025041330000130 від 05.02.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, який проходить військову службу та перебуває на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше судимого: 24.06.2003 Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 05.04.2004 звільнений умовно- достроково на невідбуту частину покарання 10 місяців 25 днів; 05.05.2010 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 25.01.2011 Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки; 17.03.2015 Київським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 , ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі, 30.11.2020 звільнений по відбуттю покарання ; 27.10.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, 30.08.2024 ухвалою Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби, який не має реєстрації, та постійного місця мешкання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2024 №145, солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжується та діє до сьогоднішнього дня.

Відповідно до ст. 1,2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Збройні сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира, (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , 13.01.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та провів час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану 13.01.2025 о 12:00 годин, більш точний час в ході досудового розслідування та в суді встановити не виявилось можливим, самовільно залишив місце служби, а саме військову частини НОМЕР_1 у районі АДРЕСА_1 , та до 28.05.2026 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд, доки не був виявлений працівниками правоохоронних органів.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, а саме до 28.05.2026 року, до моменту встановлення його місця знаходження працівниками Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини час, місце, механізм вчинення ним злочину як зазначено вище у вироку суду. Обвинувачений показав, що він з серпня 2024 року зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , проходив військову службу та перебуває на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ). 13.01.2025 йому зателефонувала мати, яка повідомила про погіршення свого стану здоров`я, після чого, він не звертаючись до командира, зібрав речі та покинув військову частину. Приїхав в м. Харків, навмисно мешкав в орендованій квартирі окремо від матері, оскільки за місцем мешкання останньої приходила поліція, яка його розшукувала. Мати померла наприкінці 2025 року. Але він до частини не повернувся. 28.05.2026 був затриманий працівниками Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області.

Обвинувачений вказав, розкаюється у вчиненні ним злочину. Має намір повернутися до лав ЗСУ.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає за необхідним навести, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 в п.43 ЄСПЛ підкреслив: Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 , у скоєні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином. Обвинувачений неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, 30.08.2024 ухвалою Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби, не одружений, у нього відсутня реєстрація та постійне місце мешкання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходить військову службу та перебуває на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

При вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому, судом встановлено обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 66 КК України - щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009, звернута увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням викладеного, даних про особу винного, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд вважає необхідним частково приєднати обвинуваченому ОСОБА_5 не відбуту частину покарання, призначену 27.10.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 , суд залишає раніше обраний до набрання вироку чинності, у вигляді тримання під вартою в умовах державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного його затримання, а саме з 28.05.2026.

Цивільний позов, речові докази та процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання призначеного ОСОБА_5 27.10.2023 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) місяця, призначивши остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_5 зарахувати у строк відбування покарання час тримання його під вартою, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 28.05.2026.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 28.05.2026 - з моменту фактичного його затримання.

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 до набрання законної сили вироком, залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_5 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1