Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №641/3950/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3113/2026Справа № 641/3950/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Чайка І.В.,

за участю секретаря – Шумейко С.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/3950/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через електронний кабінет системи Електронний суд звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року в загальному розмірі 76 425,18 грн. а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.04.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 508352647 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV97E2T. Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в загальному розмірі 14 900 грн. на банківську карту відповідача декількома траншами, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року. 27.05.2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року. 15.07.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року. Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року становить 76 425,18 грн., яка складається з наступного: 14 899,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 525,38 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 28.04.2026 позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано докази.

09.06.2026 представником відповідача через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову з огляду на недоведеність факту переходу права грошової вимоги до відповідача та відповідно відсутність у позивача права на стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором, а також з огляду на відсутність підстав для нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Стосовно розміру витрат на правову допомогу, зазначеному позивачем, зазначила, що він є завищеним та таким, що не відповідає критерію «розумної необхідності» таких витрат.

10.06.2026 представником позивача через систему Електронний суд подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі. Зазначив, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими та не спростовують доводів позивача, викладених у позові та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 29.06.2026 задоволені клопотання представника позивача та представника відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.06.2026 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

21.07.2026 представником позивача через систему Електронний суд подані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано належні докази, у зв`язку з чим просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з урахуванням наданих доказів та доводів, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вважала доводи позивача такими, що спростовуються доводами, викладеними у відзиві, а також поясненнями наданими в процесі розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.04.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 508352647 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV97Е2Т.

Відповідно до п. 2.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 14 900 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в загальному розмірі 14 900 грн. декількома траншами на його банківську карту, що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Факт перерахування коштів також підтверджується копіями платіжних доручень від 05.04.2023 року на суму 8 550 грн, від 12.04.2023 року на суму 5 400 грн. та від 15.04.2023 року на суму 950 грн.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що також підтверджується відповіддю АТ КБ «Приват Банк», наданою на виконання ухвали суду від 01.05.2026 року, якою повідомлено про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № 5168752005817997, а також надано виписку про рух коштів, з якої вбачається зарахування коштів в сумі 8 550 грн. 05.04.2023 року, 5 400 грн 12.04.2023 року та 950 грн 15.04.2023 року.

Тобто, у своїй відповіді АТ КБ «Приват Банк» підтвердило відкриття картки на ім`я відповідача та факт здійснення переказу коштів на зазначену банківську картку.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими було продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.

04.07.2023 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №238 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 37 352,30 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01.

27.05.2024 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 76 425,18 грн.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №15/07/25-Е.

Згідно з витягом з Реєстру боржників, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 76 425,18 грн.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунка, доданого до позовної заяви, за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року наявна заборгованість в загальному розмірі 76 425,18 грн., яка складається з наступного: 14 899,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 525,38 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах:, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору, а саме: оригінал договору кредитної лінії № 508352647 від 05.04.2023 року, паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник - відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора MNV97E2T, отриманого від позивача вчинив дії на укладення кредитного договору № 508352647 від 05.04.2023 року, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Судом встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає виконанню сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечував факту його підписання, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язався виконувати їх.

Стосовно посилань представника відповідача щодо відсутності в матеріалах справи оригіналів вказаних документів, зокрема, кредитного договору, суд зазначає, що положеннями статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім наданого до суду позивачем оригіналу кредитного договору з електронним підписом відповідачки та печаткою первісного кредитора, позивачем ще надано засвідчену копію кредитного договору, яка містить всю інформацію, що міститься у електронному примірнику договору, а також містить електронний підпис відповідача та електронну печатку первісного кредитора. Позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» подана через «Електронний суд». Сама заява та додані до неї документи - договір із додатком, підписані електронним цифровим підписом керівником ТОВ «ФК «Ейс» та жодних сумнівів не викликають.

Будь-яких об`єктивних даних, які б викликали сумніви у відповідності поданих позивачем документів, відповідачем та його представником не наведено та судом не встановлено.

Також, суд не може прийняти доводи представника відповідача про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення відповідних договорів факторингу), за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України (у відповідній редакції), предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, п.2.1 якого передбачено, що згідно з умовами цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

У п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1 Договору факторингу №28/1118-01).

Цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п.8.1 Договору факторингу №28/1118-01).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови Договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк Договору до 31 грудня 2021 року. У цій Додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 238 від 04 липня 2023 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням Додаткових угод до нього), укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 700 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір № 508352647 від 05.04.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 14 899,80 грн, за відсотками – 22 452,50 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 37 352,30 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання ними Реєстру прав вимог № 238 від 04.07.2023 року.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №27/0524-01.

Згідно з п.2.1 Договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1 Договору факторингу №27/0524-01).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу №27/0524-01, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», за №14793 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір № 508352647 від 05.04.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 14 899,80 грн, за відсотками – 61 525,38 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 76 425,18 грн.

Отже, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними Реєстру прав вимог №1 від 27.05.2024 року.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №15/07/25-Е.

Згідно з п.1.1 Договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача до матеріалів справи долучено підписаний сторонами Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 15 липня 2025 року до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №22267 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір № 508352647 від 05.04.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 14 899,80 грн, за відсотками – 61 525,38 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 76 452,18 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 15.07.2025 року.

Суд звертає увагу, що умовами укладених Договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги чи акта прийому-передачі реєстру боржників та не пов`язано з оплатою за Договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений Договором строк. Слід зазначити, що встановлений порядок оплати не впливає на перехід права вимоги за кредитним договором. Це також є ознакою договору відступлення права вимоги (цесії), передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, і не свідчить про відсутність права вимоги у позивача, яке він набув на підставі вищевказаних Договорів, за якими право вимоги було передано на умовах відстрочення платежу, що, у свою чергу, відповідає правовим висновкам, висловленим у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що у позивача відсутнє право вимоги є безпідставними. Посилання представника відповідача на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення факту оплати за договором факторингу суд не може взяти до уваги, оскільки вони стосувалися інших обставин справи, в яких, на відміну від умов Договорів факторингу у даній справі, така підстава (оплата на день підписання акту прийому-передачі прав вимоги) прямо була передбачена у відповідних договорах. Отже, таке посилання також було нерелевантним до обставин цієї справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться відповідна платіжна інструкція про сплату суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 30.05.2024 та відповідні платіжні інструкції про сплату суми фінансування за Реєстром боржників до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025, які підтверджують фактичне виконання сторонами умов відповідних Договорів факторингу та здійснення оплати вже після їх укладення.

Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» на підставі положень ЦК України надало належні та допустимі докази, що підтверджують набуття позивачем права вимоги за зазначеним кредитним договором.

Стосовно доводів представника відповідача про відсутність у позивача підстав для нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а також щодо невизначеності строку кредитування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. Договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування – 05.05.2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин (п. 7.2.):

-закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

-дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 або п. 9.2.1.5 Договору.

Згідно з п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. У будь – якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного виконання.

З розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що нарахування відсотків первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перші 30 днів дисконтного періоду здійснювалось за ставкою 0,60% відповідно до п. 8.3.1 Договору, згідно з яким за період від дати видачі кредиту до 05.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 219 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,60% від суми кредиту за кожний день користування ним (далі – Дисконтна ставка).

Далі, 04.05.2023 року, тобто протягом дії дисконтного періоду відповідачем ОСОБА_1 були внесені кошти в сумі 2 309 грн, які були зараховані наступним чином: 2 308,80 грн. зараховано на погашення відсотків, 0,20 грн зараховано на погашення тіла кредиту. Тобто, відповідачем були вчинені дії для пролонгації дисконтного періоду відповідно до п. 3.2. та 3.3 Договору, а саме було оплачено фактично нараховані проценти, тобто пролонговано дисконтний період ще на 30 днів.

Відповідно до п. 8.3.2 Договору, у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів, за період з наступного дня після 05.05.2023 року проценти нараховуються за ставкою 727,6 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,99% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

З п. 8.4 Договору вбачається, що після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1 087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98% день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Отже, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем протягом першого дисконтного періоду було вчинено дії для його пролонгації ще на 30 днів, та відповідно після 05.05.2023 року та наступні 30 днів нарахування процентів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснювалось відповідно до п. 8.3.2 Договору за ставкою 1,99%.

В подальшому, після закінчення другого дисконтного періоду, з урахуванням відсутності дій з боку відповідача для подальшої його пролонгації, нарахування процентів здійснювалось ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наступним кредитором ТОВ «Таліон плюс» відповідно до п. 8.4 Договору за ставкою 2,98%.

Суд не може прийняти доводи представника відповідача щодо невизначеності строку кредитування з огляду на його чітке визначення у пункті 11.1 Договору, а саме 5 (п`ять) років або до його дострокового розірвання.

Строк 30 днів відповідно до зазначеного вище Договору є строком дисконтного періоду, а не загальним строком дії договору, а орієнтовна дата – 05.05.2023 року є датою повернення першого траншу за договором в розмірі 8 550 грн. із загально наданої в подальшому суми 14 900 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази, зокрема, кредитний договір та розрахунок заборгованості, суд вважає, що нарахування відсотків відповідачу здійснювалось у відповідності до умов укладеного договору в межах визначеного строку кредитування, а тому приходить до висновку, що доводи представника відповідача про відсутність у позивача підстав для нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а також щодо невизначеності строку кредитування є помилковими.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року в межах заявлених вимог в розмірі 76 425,18 грн.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду № 25771161759 від 01.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором № 508352647 від 05.04.2023 року в загальному розмірі 76 425,18 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн., а всього стягнути 82 087 (вісімдесят дві тисячі вісімдесят сім) грн. 58 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Чайка