Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №953/10895/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10895/26

н/п 2/953/5538/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 28 750,00 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3628100424 від 12.04.2024 у розмірі 28 750,00 грн та судових витрат. Просив здійснювати розгляд без участі представника.

Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем 12.04.2024 було укладено договір позики №3628100424, зобов`язання за яким відповідачка належним чином не виконувала, через що у неї утворилась заборгованість перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 05.08.2026 відкрив спрощене позовне провадження, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав та призначив справу до розгляду. Розгляд справи відкладався з метою належного повідомлення відповідача, зокрема, до 05.10.2026.

Учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялись своєчасно та належним чином, позивач шляхом направлення ухвали та повісток до електронного кабінету, відповідач шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на встановлену судом адресу місця проживання, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подав.

Суд ухвалою від 05.10.2026, враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

12.04.2024 Товариство та ОСОБА_1 уклали договір про надання грошових коштів у позику № 3628100424. Указаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором vjmwa1b30.

Відповідно до п. 2.3., 3.1. договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі: 5 000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п. 2.6.1., п. 2.6.2. та п. 2.6.3. цього договору, його додатків.

Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. тип кредиту: кредит; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору): 360 днів; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору; п. 2.6.2 знижена процентна ставка становить 1.7 % в день та застосовується відповідно умов договору; п. 3.2. дата надання кредиту: 12.04.2024 року або наступний за ним календарний день.

Вказаний договорі було укладено відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (код ЄДРПОУ 44127243).

Згідно з рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" № 05-09/2025 від 05.09.2025 було, зокрема змінено назву Товариства з "IHHOBA ФіНАНС" на "ІНОВА-НОВА" та внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним рішенням та витягом з реєстру щодо позивача.

Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 5 000,00 гривень, в рамках виконання умов договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується випискою наданою АТ "Універсал Банк".

Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором позики № 3628100424 від 12.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 28 750,00 грн, з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 5 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 23 750,00 грн. З наданого розрахунку вбачається часткове погашення відповідачем заборгованості 01.05.2024 у розмірі 1 760,00 грн, яке Товариство зарахувало в рахунок погашення процентів за користування кредитом. З наданого розрахунку вбачається, що нарахування процентів здійснювалось спочатку за стандартною ставкою – 2,2 %, зменшеною – 1,7 %, процентною ставкою з 20.08.2024 з урахуванням обмежень НБУ (не більше 1 % в день)

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 підписала договір № 3628100424 електронним підписом – одноразовими ідентифікатором vjmwa1b30, чим підтвердила свою згоду на укладення договорів та з усіма їх умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство за договором позики № 3628100424 надало грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн, тобто виконало свої зобов`язання з надання коштів. Вказана інформація також підтверджується випискою, яку надало АТ "Універсал Банк".

Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо розміру нарахованих процентів

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023:

доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %;

у пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним" (див. постанову Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20).

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував такі висновки:

-норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

-за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Повертаючись до обставин цієї справи, договір про споживче кредитування був укладений 12.04.2024, тобто після грудня 2024 року (набрання Законом чинності), відповідно, до такого, за загальним правилом, застосовується максимальний розмір денної процентної ставки визначений вказаним Законом – 1 %.

Водночас, як вбачається з положень договору та наданого розрахунку заборгованості, позивач здійснював нарахування процентів у розмірі стандартної процентної ставки 2,2 %, зниженої 1,7 % та з 20.08.2024 – 1 % з урахуванням обмеження НБУ. Однак застосування таких процентних ставок не відповідає змісту розміру, встановленому частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, положення договору про застосування процентної ставки більшої ніж встановлено Законом є неправомірним, оскільки таке є нікчемним і відповідно нарахування процентів за такими ставками. Відповідно суд здійснив перерахунок нарахованих процентів, з урахуванням максимально встановленої ставки Законом (статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", яку було доповнено частино п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, який набув чинності 24.12.2023) і такий складає 18 000,00 грн (5 000,00 * 1% * 360 (строк кредитування)), що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформованому у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення у розмірі 1 760,00 грн, які позивач зарахував на погашення процентів. Відповідно, визначений обґрунтований розмір процентів (18 000,00 грн) підлягають зменшенню на сплачену суму і до стягнення підлягають проценти у розмірі 16 240,00 грн, а тому позовні вимоги в частині процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 16 240,00 грн.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 21 240,00 грн, з яких 5 000,00 грн основна заборгованість і 16 240,00 грн – проценти, у решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідачки на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Іннова-Нова" суму заборгованості за договором позики № 4744630724 в розмірі 21 240,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 966,93 грн.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 05.10.2026.

Учасники справи

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" (м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, 04071, ЄДРПОУ: 44127243)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК