Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №953/10893/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10893/26

н/п 2/953/5536/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року директор ТОВ «Юніт капітал» Кукса К.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 206968 від 29 жовтня 2025 року у розмірі 18 165,47 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 206968 на суму 10 811 грн, які позивач зобов`язався перерахувати на рахунок відповідача безготівковим шляхом. 03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 03042026, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 206968, укладеним з відповідачем. Унаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 20 265,47 грн, яка складається з: 10 811 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 753,47 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601 грн - заборгованість за комісією; 2 100 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Водночас представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у загальному розмірі 18 165,47 грн, оскільки вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Витребувано з Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2; інформацію про зарахування на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 у період часу з 29.10.2025 до 03.11.2025 грошових коштів у розмірі 2390,44 грн, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення) та зазначенням повного номеру рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 , чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» Кукса К.О. у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 06 серпня 2026 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 206968 від 29.10.2025.

У п.2.1. Договору вказано, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.2.2.1. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10 811 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5609,70 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 200688 від 15.09.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2390,44 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті; у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Згідно із п.2.3. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п.2.6. Договору, загальний строк кредитування за договором складає 98 днів з 29.10.2025 (дата надання кредиту) по 04.02.2026. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні.

Вказаний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 2b56bd36.

Відповідно до довідки від 05 червня 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснив переказ коштів ОСОБА_1 у розмірі 2 390,44 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 206968 від 29.10.2025 у розмірі 20 265,47 грн, яка складається з: 10 811 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 753,47 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601 грн - заборгованість за комісією; 2 100 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову у розмірі 2 100 грн не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 18 165,47 грн.

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03042026, відповідно до умов якого, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Як вбачається з витягу з додатку № 1 договору факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року Реєстр прав вимог № 1, від ТОВ "ФК "Кредіплюс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 206968 від 29 жовтня 2025 року у загальному розмірі 20 265,47 грн, яка складається з: 10 811 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 753,47 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601 грн - заборгованість за комісією; 2 100 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що договір про споживчий кредит № 206968 від 29.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідач уклав електронний договір і підписав його в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора), а тому цей договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

До матеріалів позовної заяви долучені докази на підтвердження факту відступлення права грошової вимоги «ТОВ «ФК «Кредіплюс» на користь ТОВ «Юніт Капітал» до боржника.

За правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень ст. 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Положеннями п.2.2.1. Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 10 811 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5609,70 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 200688 від 15.09.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2390,44 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті; у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на надання відповідачу кредиту і на підтвердження цього надав довідку первісного кредитора про успішний переказ коштів та виписку з особового рахунку, складену позивачем.

Разом з тим, як вбачається з відповіді АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду від 06 серпня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 не була емітована та рахунків не знайдено.

Наведена обставина спростовує доводи позивача про те, що на виконання умов договору про споживчий кредит № 206968 від 29.10.2025 відповідачу був наданий первісним кредитором кредит у розмірі 10 811 грн.

Суд зазначає, що саме по собі укладення договору в електронній формі, навіть підписаного одноразовим ідентифікатором, не підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів. Оскільки позивач не довів факту надання кредиту, тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи, а саме факт надання відповідачу та отримання ним кредитних коштів, на що позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 05 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко