Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №638/20394/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/20394/26

Провадження № 2-а/638/244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення штрафу у розмірі 17000 грн; провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 серпня 2026 року, перебуваючи з дружиною та дитиною у м. Камянець-Подільський Хмельницької області, його було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки військово-облікових документів, після пред`явлення яких запропоновано проїхати до ТЦК та СП для уточнення деяких даних. Після прибуття до ТЦК йому було запропоновано оновити дані застосунку “Резерв” та з`ясувалось, що його вже прийнято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча місце мого проживання зареєстровано у Шевченківському районі м. Харкова, а на обліку позивач перебував у ІНФОРМАЦІЯ_4 , і до ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався, а також оголошено у розшук у зв`язку з не проходженням чергової ВЛК, оскільки будучи обмежено придатним до військової служби ВЛК позивачем пройдено було 06.08.25 року і з цього дня пройшов один рік. 14 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 17000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до описової частини вищевказаної постанови позивача було визнано винним у тому, що він не пройшов ВЛК, обов`язок проходження якої передбачено п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказує, що постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.08.26 року не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки у зв`язку за непроходженням позивачем, як обмежено придатним до військової служби, ВЛК у строк до 05.06.2025 постановою керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 №R41457 від 29.08.25 року провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, зазначає, що оскаржуваною постановою адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, накладено зі спливом передбаченого ст. 38 КУпАП строку -пізніше одного року з дня його вчинення (останній день проходження ВЛК обмежено придатними особами відповідно до вимог закону було 05.06.25 року) у зв`язку з чим, постанову керівника ТЦК та СП не можна вважати законною.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2026 року провадження по справі відкрито.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R698633 від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Відповідно до фабули вказаної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов відмовився від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Не погодившись з вказаною постановою відповідача від 14 серпня 2026 № R698633 про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

У відповідності до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідний положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців а поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-ІХ пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» викладено в такій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він є обмежено придатним до військової служби.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21.11.2019 та № 149/2498/17 від 28.02.2019.

В даному випадку позивач зобов`язаний був пройти військово-лікарську комісію до 05.06.2025 влючно, таким чином, оскільки встановлено, що відповідач, як орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП, виявив порушення позивачем норм законодавства 05.06.2025 суд дійшов висновку, що з цього часу і повинен обчислюватись строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 строк, визначений ст. 38 КУпАП, закінчився, тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбулось з порушенням норм законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем було порушено ст.38 КУпАП, тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , витрати зі сплатою судового збору в розмірі 533 (п`ятсот тридцять три) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Л.М. Рибальченко