Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №127/10227/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/10227/25

Провадження № 22-ц/801/1513/2026

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 127/10227/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Яни Василівни, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю у кримінальному провадженні та порушенням розумних строків,

рішення ухвалила суддя Венгрин О. О.

рішення ухвалено о 17:10 год у м. Вінниця

повний текс рішення складено 24 квітня 2026 року,

В с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – процесуального керівника – прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Яни Василівни, про компенсацію моральної шкоди, заподіяної протиправною тривалою бездіяльністю відповідача та третьої особи при тривалій імітації нагляду та порушення розумних строків по кримінальному провадженню 42017220000000834, в порядку вимог статтей 19, 56 Конституції України, ст. 23, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

Свої вимоги мотивував тим, що 01 серпня 2017 року відповідачем відкрито кримінальне провадження № 42017220000000834 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України щодо неправомірних дій слідчого Багінського О.В. під час тривалого досудового розслідування кримінального провадження № 42016220000000979. Слідчі в межах кримінального провадження № 42017220000000834 не проводили досудове розслідування та необхідні слідчо-процесуальні дії, направлені на встановлення істини, не усували недоліки, зазначені в ухвалах слідчих суддів, виносили необгрунтовані та незаконні постанови про закриття кримінального провадження, свідомо зазначаючи у них недостовірні доводи, копії яких умисно не направляли позивачу. Постанови про закриття кримінального провадження були скасовані ухвалами слідчих суддів, оскільки їх винесено без всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, є невмотивованими та передчасними.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 березня 2018 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 31 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42017220000000834 постанову слідчого від 31 жовтня 2017 року скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2019 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 20 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000000834 постанову слідчого від 20 квітня 2018 року скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка полягала у не розгляді клопотання від 11 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 42017220000000834, слідчого зобов`язано розглянути зазначене клопотання. Вказана ухвала набрала законної сили, однак клопотання від 11 лютого 2020 року станом на теперішній час не розглянуто.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 12 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017220000000834 постанову слідчого від 12 березня 2020 року скасовано. При цьому зазначена постанова не була своєчасно направлена заявнику, що стало підставою для її оскарження.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року встановлено, що судові засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017220000000834 призначалися на 28 червня 2023 року, 06 липня 2023 року та 27 липня 2023 року. Незважаючи на неодноразові повідомлення та вимоги суду про надання матеріалів кримінального провадження для розгляду скарги, слідчим такі матеріали надані не були. У зв`язку з цим копію ухвали направлено до Харківської обласної прокуратури для вжиття відповідних заходів реагування.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 42017220000000834 - постанову слідчого скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2023 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 15 вересня 2017 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000000834 - постанову слідчого скасовано. Ухвала набрала законної сили, однак станом на час звернення заявника слідчим не виконана.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017220000000834 здійснювала прокурор Старченко Я.В., яка у змові зі слідчими покривала посадові злочини, вчинені відносно позивача, протягом тривалого часу тільки імітувалось розслідування та нагляд у кримінальному провадженні №42017220000000834. Прокурор Старченко Я.В. самоусунулася від виконання свої посадових обов`язків, та увійшовши у змову з слідчим, спільно із ним зайнялася невластивою для посадових осіб неправомірною діяльністю, а саме укриттям посадових злочинів, скоєних фігурантом у справі та не забезпечувала проведення досудового розслідування у розумні строки, не перевіряла законність постанов слідчого, не надавала вказівок, не ініціювала питання про усунення слідчого, навмисно приховувала посадові злочини, чим порушила вимоги ст.ст. 2, 8, 9, 28, 36, 91-93 КПК України.

Кримінальне провадження триває понад 91 місяць, що не є розумним строком в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Бездіяльність прокурора та надмірна тривалість кримінального провадження є для нього психо-травмуючими факторами, він змушений відвідувати орган досудового розслідування, суд, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайного життя та призводить до моральних страждань. Надмірна тривалість кримінальних проваджень становить понад 91 місяць, що не відповідає розумним строкам, встановленим ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, і підтверджується численними ухвалами суду та матеріалами кримінальних проваджень. Відповідно до ст. 3, 56 Конституції України, ст. 23, 1174, 1176 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, він має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної тривалою незаконною бездіяльністю органів прокуратури та слідчих. Наявність у діях прокурора Старченко Я. В. протиправної поведінки та завданої шкоди підтверджується матеріалами кримінальних проваджень, численними скасованими постановами слідчих, ухвалами суду та довготривалою системною бездіяльністю, що призвела до його моральних страждань та порушення його нормальних життєвих умов.

Враховуючи тяжкість порушень, стан здоров`я та інші обставини справи, позивач оцінив моральну шкоду у сумі 560 000,00 грн. та просив стягнути її на свою користь із Державного бюджету України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, за участю третьої особи – прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В., про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю у кримінальному провадженні та порушення розумних строків.

Судові витрати у справі віднесені на рахунок держави.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на те, що прийняте судом першої інстанції рішення є необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, із застосуванням норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначених ним у позові; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду, та з урахуванням справедливості і розумності задовольнити його позов.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що посилання суду першої інстанції на відповідну практику Верховного Суду є безпідставними, хибними та спростовуються численними постановами Верховного Суду у справах, зокрема такими: № 638/14009/17, № 638/6363/19, № 638/9834/19; № 638/14007/17 та іншими.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність факту заподіяння йому моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки в таких спірних правовідносинах презюмується факт завдання йому моральної шкоди відповідачем та обов`язок саме відповідача спростувати таку презумпцію в аналогічному спорі виходив Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17. Але відповідачем не було спростовано презумпцію неправомірності тривалого досудового розслідування та порушення розумних строків (більше 106 місяців), а суд першої інстанції не дав цьому факту належної правової оцінки.

Суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки факту існування ухвали Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року, яка набрала законної сили.

Відповідач в порушення вимог статтей 12, 81 ЦПК України не надав суду письмових доказів на спростування його доводів про заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Доводи суду першої інстанції про відсутність причинного зв`язку між діями та бездіяльністю посадових осіб відповідача та спричинення йому моральної шкоди не ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом неправильно застосовані норми матеріального права, а також суд не врахував таких доказами як: виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 1879 від 20 вересня 2017 року; довідку до акта огляду МСЕК від 09 червня 2011 року та інші медичні документи, які підтверджують наявність шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між ними, так як неправомірні дії відповідача та навмисне порушення розумних строків безумовно негативно впливають на його моральний стан та призводять до душевних страждань.

Суд першої інстанції при вирішенні справи не застосував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідач Харківська обласна прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, де зазначила, що її доводи зводяться до тверджень, викладених у позовній заяві та цитування норм законодавства і не спростовують висновків суду першої інстанції, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить задовольнити її та або скасувавши рішення суду першої інстанції направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, або, скасувавши рішення суду, ухвалити нове рішення з урахуванням справедливості і розумності задовольнити його позов.

Представник відповідача Харківської обласної прокуратури прокурор Колівошко С. М. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задовольнити, а рішення суду – без змін.

Третя особа процесуальний керівник – прокурор Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В., у судове засідання не з`явилася.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2017 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення № 42017220000000834 за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, на виконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року щодо зобов`язання внести відомості до ЄРДР за зверненням заявника від 20 червня 2017 року щодо неправомірних дій з боку слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінського О. В. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016220000000979 від 07 листопада 2016 року (а. с. 9-11).

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим в м. Полтаві.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурором Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В.

З ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду від 06 березня 2018 року у справі № 646/6505/17 вбачається, що постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області від 31 жовтня 2017 року кримінальне провадження № 42017220000000834 було закрито. Слідчий суддя скасовуючи вказану постанову виходив із того, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження була винесена передчасно без дослідження всіх обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 , оскільки слідчим у ході розгляду досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не було усунено суперечності між доводами заявника, зазначеними у його заяві про вчинення кримінального правопорушення від 20 червня 2017 року та показами слідчого (оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2017 року у матеріалах справи відсутня) (а. с. 12-13).

З ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 646/6505/17 вбачається, що постановою слідчого ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області від 20 квітня 2018 року провадження № 42017220000000834 було закрито. Слідчий суддя скасовуючи вказану постанову виходив із того, що в даному кримінальному провадженні слідчим неодноразово приймалися рішення про закриття кримінального провадження, які скасовувалися слідчими суддями Червонозаводського районного суду м. Харкова із зазначенням у судових рішеннях конкретних недоліків досудового розслідування, проте, слідчих дій на виконання судових рішень слідчим проведено не було, зазначені недоліки досудового розслідування не усунені. Зокрема, в оскаржуваній постанові не викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та слідчим не достатньо мотивовані відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють його закриття. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження була винесена передчасно без дослідження всіх обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 . Оскільки, в ході досудового розслідування, слідчим була допущена істотна неповнота, усунення якої потребує виконання слідчих дій та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів, зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст.110 КПК України (оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 20 квітня 2018 року у матеріалах справи відсутня) (а. с. 14-15).

З ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року вбачається, що 03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність слідчого відділу Територіального управління ДБР, яка полягає у нерозгляді клопотання ОСОБА_1 від 11 лютого 2020 року. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року зобов`язано слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, Плохотнікова А. В. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11 лютого 2020 року в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України (а. с. 16-17).

12 березня 2020 року слідчий 2-го слідчого відділу (м. Полтава) СУ ТУ ДБР Плохотніков А.В. виніс постанову про закриття кримінального провадження №42017220000000834, у якій зазначив, що ним, як слідчим у даному кримінальному провадженні, виконані усі наявні рішення суду, які мають відношення до провадження, та відповідно до чинного законодавства, обов`язковому виконанню підлягають лише рішення суду, яке викладене у резолютивній частині, а не в описовій. Ухвалою Червонозаводського районного суду від 15 жовтня 2019 року винесено рішення про скасування постанови про закриття провадження від 20 квітня 2018 року, оскільки вона винесена передчасно без дослідження всіх обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 . Проте, під час досудовго розслідування встановлено, що всі необхідні покази заявника ОСОБА_1 зазначені і зрозумілі та не потребують додаткових з`ясувань. Доказів або підтверджуючих даних, які б вказували на наявність в діях працівників прокуратури Харківської області складу злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 364 КК України не встановлено, та здобути докази, що могли б свідчити про його наявність неможливо. Таким чином, в діях працівників прокуратури Харківської області не вбачається об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, що виключає кримінальну відповідальність за даною статтею (а. с. 19-24).

12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із скаргою на зазначену постанову про закриття кримінального провадження від 12 березня 2020 року (а. с. 18).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2021року у справі № 554/1856/20 постанову слідчого 2-го слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, Плохотнікова А.В. про закриття кримінального провадження від 12 березня 2020 року, скасовано. Слідчий суддя скасовуючи вказану постанову виходив із того, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 неодноразово відмовлялося у визнанні його потерпілим, після чого кримінальне провадження закривалося. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим, скористатися своїми правами як потерпілий, а також не був допитаний як потерпілий у даному кримінальному провадженні. Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що слідчим не усунуті недоліки, зазначені в ухвалах слідчих суддів, якими були скасовані постанови слідчих про закриття кримінальних проваджень. Окремі посилання слідчого в постанові про закриття кримінального провадження носять загальний характер, без змістовного, конкретного аналізу доказів. Органом досудового розслідування не було дотримано вимоги ст.ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин, викладених в заяві скаржника і не надання відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності, зокрема, слідчим не були здійснені слідчі дії, направлені на перевірку фактів, вказаних ОСОБА_1 (а. с. 25-26).

18 січня 2022 року слідчий 2-го слідчого відділу (м. Полтава) ТУ ДБР Деревяшкін В. В. виніс постанову про закриття кримінального провадження №42017220000000834, у якій зазначив, що давати покази свідка заявник ОСОБА_1 відмовився у категоричній формі. Що стосується невиконання рішення суду ОСОБА_2 , то ним, як слідчим у кримінальному провадженні №42016220000000979, виконані усі наявні рішення суду, які мають відношення до провадження, та відповідно до чинного законодавства, підлягають обов?язковому виконанню лише рішення суду, яке викладене у резолютивній частині, а ніяк не в описовій. Заявив, що він не мав та не має умислу, який є обов?язковим для об?єктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 367, 382 КК України. Усі його процесуальні рішення під час досудового розслідування прийняті лише на підстав чинного законодавства, матеріали кримінального провадження № 42016220000000979 він не фальсифікував та з матеріалів провадження жодних документів не викрадав. А також, вважає, що ОСОБА_1 , не маючи законної та обґрунтованої можливості звинувачувати працівників правоохоронних органів у злочинах, займається написанням необгрунтованих заяв, у яких намагається принижувати честь та гідність працівників правоохоронних органів. Доказів або підтверджуючих даних, які б вказували на наявність в діях працівників прокуратури Харківської області складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України не встановлено та здобути докази, що могли б свідчити про його наявність неможливо. Таким чином, в діях працівників прокуратури Харківської області не вбачається об?єктивної сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, що виключає їх кримінальну відповідальність за даною статтею (а. с. 27-32).

23 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження від 18 січня 2022 року, вказавши, що слідчий не провівши слідчих дій, поспішно виніс зазначену постанову. У постанові від 18 січня 2022 року відсутнє мотивування відсутності складу злочину, у діях фігуранта у справі (а. с. 44-45).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року у справі № 642/7510/21 постанову слідчого 2-го слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_3 від 18 січня 2022 про закриття кримінального провадження № 42017220000000834, скасовано. Слідчий суддя скасовуючи вказану постанову виходив із того, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження була винесена передчасно без дослідження всіх обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 . Оскільки, в ході досудового розслідування, слідчим була допущена істотна неповнота, усунення якої потребує виконання слідчих дій та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів, зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження допущено ряд порушень чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема, не вжито всіх передбачених Законом заходів для встановлення складу кримінального правопорушення, не зібрано характеризуючі матеріали відносно фігурантів по справі та всупереч вимог процесуального закону не надана правова оцінка зібраним по справі доказам. Не встановлені інші обставини, на які посилається заявник, які необхідні для повного та об`єктивного розслідування. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) Дерев`яшкіним В. В. взагалі жодних слідчих дій не проводилося. Оскаржувана постанова була прийнята передчасно, оскільки слідчим не з`ясовано та не перевірено всіх обставин, які зазначені в заяві про вчинення кримінального правопорушення, тому досудове розслідування проведене неповно, а висновок слідчого є передчасним (а. с. 34-37).

15 вересня 2017 року слідчий в особливо важливих справах 2-го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 . Вказував, що доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 завдано фізичної, матеріальної та моральної шкоди під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017220000000834 від 20 червня 2017 року, не встановлено (а. с. 38-40).

21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова із скаргою на бездіяльність слідчого Жеваго В. В. та постанову від 15 вересня 2017 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000000834, вказавши, що слідчий Жеваго В. В. виніс немотивовану та незаконну постанову, навмисне позбавивши ОСОБА_1 можливості приймати участь у ході розслідування (а. с. 42-43).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2023 року постанову слідчого в особливо важливих справах 2-го слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Жеваго В. В. про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 від 15 вересня 2017 року, скасовано. Слідчий суддя скасовуючи вказану постанову виходив із того, що слідчий не навів наявні очевидні та достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 не завдано матеріальної та/чи моральної шкоди з посиланням на певні докази та слідчі дії, а прийти до висновку, що слідчим під час досудового розслідування вчинено всі можливі дії по перевірці факту щодо спричинення заявнику шкоди, виходячи з наявних у слідчого судді матеріалів, не можливо (а. с. 41).

22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В., в якій просив належним чином виконувати свої обов`язки щодо нагляду за виконанням законів при розслідуванні кримінального провадження № 42017220000000834, яке протягом тривалого часу знаходиться без руху у провадженні слідчого Дерев`яшкіна В. В. Окрім того, просив зобов`язати ОСОБА_3 виконати ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 березня 2018 року та 15 жовтня 2019 року; зобов`язати ОСОБА_3 виконати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2021 року; зобов`язати ОСОБА_3 в порядку передбаченому КПК України провести всі необхідні дії в кримінальному провадженні № 42017220000000834 (а. с. 47-48).

Листом № 31/1-629-17 від 09 серпня 2021 року прокурором 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР обласної прокуратури Старченко Я. В. повідомлено ОСОБА_1 , що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000834 від 01 серпня 2017 року щодо неправомірних дій вчинених колишнім слідчим слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2 , передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України. На той час досудове розслідування триває, слідчими виконуються необхідні слідчі дії. Після проведення всіх необхідних слідчих дій буде прийнято обґрунтоване рішення в кримінальному провадженні. Про результати досудового розслідування у даному провадженні ОСОБА_1 буде повідомлено (а. с. 46).

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В., в якому запропонував ОСОБА_4 , як процесуальному прокурору, належним чином виконувати свої обов`язки щодо нагляду за виконанням законів при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42017220000000834. Окрім того, просив доручити слідчому провести ряд процесуальних заходів у кримінальному провадженні № 42017220000000834 (а. с. 50-51).

Листом № 31/1-629-17 від 04 жовтня 2021 року прокурором 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР обласної прокуратури Старченко Я. В. повідомлено ОСОБА_1 , що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000834 від 01 серпня 2017 року щодо неправомірних дій вчинених колишнім слідчим слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2 , передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України. Повторно роз`яснено, що досудове розслідування триває, слідчими виконуються необхідні слідчі дії. Після проведення всіх необхідних слідчих дій буде прийнято обґрунтоване рішення в кримінальному провадженні (а. с. 49).

13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В., з ідентичним змістом заяви від 22 липня 2021 року (а. с. 54-55).

Листом № 31/1-629-17 від 01 листопада 2021 року прокурором 1-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР обласної прокуратури Старченко Я. В. повідомлено ОСОБА_1 , що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000834 від 01 серпня 2017 року щодо неправомірних дій вчинених колишнім слідчим слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2 , передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України. Повторно роз`яснено, що досудове розслідування триває, слідчими виконуються необхідні слідчі дії. Після проведення всіх необхідних слідчих дій буде прийнято обґрунтоване рішення в кримінальному провадженні (а. с. 53).

22 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до керівництва Харківської обласної прокуратури про притягнення до відповідальності процесуального прокурора Харківської обласної прокуратури Старченко Я. В. та слідчого 2-го ТУ ДБР в м. Полтава Дерев`яшкіна В. В. (а. с. 58-60).

Листом № 31/1-5015-19 від 05 вересня 2023 року заступник керівника обласної прокуратури Муратов С. повідомив ОСОБА_1 про розгляд заяв ОСОБА_1 від 19 серпня 2023 року, 22 серпня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 25 серпня 2023 року, 25 серпня 2023 року та 26 серпня 2023 року щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зокрема № 42017220000000834 про притягнення прокурорів та співробітників Державного бюро розслідувань до відповідальності, а також інших питань. Вказано, що другим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованим у м. Полтаві, проводилося досудове розслідування, зокрема у кримінальному провадженні № 42017220000000834 від 01 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України щодо можливих неправомірних дій, вчинених колишнім слідчим слідчого управління прокуратури області, яке постановою слідчого від 18 січня 2022 року закрито на підставі в п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. ОСОБА_1 реалізовано право на доступ до правосуддя та ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року та 10 серпня 2023 року процесуальні рішення слідчих дій, зокрема від 18 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 42017220000000834 скасовано. На той час у даному кримінальному провадженні досудове розслідування відновлено, проводяться необхідні слідчі дії. Окрім того вказано, що у кримінальному провадженні № 42017220000000834 ОСОБА_1 не має статусу потерпілого, тому не є суб`єктом оскарження розумних строків досудового розслідування. Окрім того, роз`яснено, про те, що із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача та прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Також роз`яснено, що згідно з чинним законодавством України до повноважень прокурора не входить вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих ДБР, стосовно працівників ДБР службове розслідування проводиться підрозділом внутрішнього контролю (а. с. 56-57).

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_5 , кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017220000000834 від 31 липня 2017 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення у діях працівників прокуратури (а. с. 77-79).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року, постанову слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві – Клименко Д. О. від 06 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017220000000834 від 31 липня 2024 року, скасовано. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017220000000834 від 31 липня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, повернуто до Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, для проведення досудового розслідування (а. с. 112-115).

Із висновку № 228/104 вбачається наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, наданий ОСОБА_1 01 листопада 2024 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Вінниці» (а. с. 87).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 має діагноз «злоякісне новоутворення сигмоподібної ободової кишки» (а. с. 88).

ОСОБА_1 є особою з інвалідність ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12 липня 2011 року (а. с. 7).

ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з 29 липня 2024 року в Управлінні соціального захисту населення (Правобережне), що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Управління соціального захисту населення (Правобережне) від 29 липня 2024 року № 509-5003381237 (а. с. 8).

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявності необхідних умов для покладення на державу обов`язку відшкодувати моральну шкоду. Суд вказав, що хоча в межах кримінального провадження неодноразово скасовувалися постанови слідчих про його закриття та тривалий час здійснювалося досудове розслідування, самі по собі ці обставини не свідчать про протиправність дій чи бездіяльності прокурора та не є безумовною підставою для компенсації моральної шкоди. Суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів фактичного заподіяння йому моральних страждань, не довів наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю посадових осіб прокуратури та заявленою шкодою, а також не підтвердив протиправність поведінки відповідача у встановленому законом порядку. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 реалізовував своє право на оскарження процесуальних рішень слідчих і прокурорів у порядку, передбаченому КПК України, а задоволення таких скарг та скасування відповідних постанов є формою судового контролю і саме по собі не підтверджує завдання моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

До такого висновку щодо застосування норм права у цих правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

Згідно ч. 6 ст. 1176ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч.2 ст. 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач пов`язує спричинення йому моральних страждань із надмірною тривалістю досудового розслідування і протиправною бездіяльністю Харківської обласної прокуратури та її посадової особи - прокурора Старченко Я. В. при здійсненні нею своїх повноважень по здійсненню процесуального керівництва за органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000834.

У ч. 1 ст. 303 КПК України наведений перелік всіх рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій; рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування – особою, якій відмовлено у задоволенні скарги

За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Позивач має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора до слідчого судді відповідно до ст. ст. 303-307 КПК України. Надання роз`яснення за результатами розгляду заяви, яке розцінено як бездіяльність прокурора, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України.

З урахуванням змісту ухвал слідчих суддів за вказаний період, суд першої інстанції встановив, що слідчі у кримінальному провадженні не виконували усі необхідні слідчі дії для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування даного провадження та якнайшвидшого прийняття законного процесуального рішення за його результатами, проте не встановив протиправність дій прокуратури.

Ухвалами слідчих суддів скасовувались постанови про закриття кримінального провадження на підставі скарг ОСОБА_1 з підстав того, що обставини кримінального провадження досліджено не всебічно та неповно, вказані постанови слідчого винесені передчасно.

Із матеріалів справи вбачається, що не усі процесуальні рішення (ухвали), на які посилається ОСОБА_1 , містять інформацію, яку саме бездіяльність допустили органи досудового розслідування, закриваючи кримінальні провадження і перелік дій, які необхідно вчинити.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може вказувати на протиправну бездіяльність органів прокуратури з нагляду за таким досудовим розслідуванням.

Самі по собі скасування постанов слідчих постановами слідчих суддів, які не завжди містять перелік конкретних недоліків і дій, також не вказують на бездіяльність прокуратури чи процесуального керівника в питанні нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Суд врахував, що матеріали справи не містять достовірних і достатніх доказів того, що посадовими особами прокуратури вчинені неправомірні дії чи бездіяльність під час процесуального контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017220000000834; не містять висновків компетентних органів прокуратури вищого рівня відповідно до вимог ст. 308 КПК України, так і судових рішень щодо недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового провадження, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством. На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, якими встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків посадових осіб Полтавської обласної прокуратури під час здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні чи вчинення неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивача.

З огляду на викладене, не вбачається доведеність не здійснення відповідачем належним чином процесуального нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а те, що прокуратура і зокрема процесуальний керівник у даному провадженні чи прокурор, діючи згідно закону самостійно, аналізуючи всі проведені дії і зібрані докази, не погоджують пред`явлення особам підозри чи обвинувачення, не свідчить про протиправність їх бездіяльності і порушення ними вимог закону по здійсненню нагляду за досудовим розслідуванням.

З врахуванням однакових і послідових висновків органів досудового розслідування і прокуратури на протязі всього часу здійснення кримінального провадження, на розумність строків цього провадження, крім необхідних слідчих дій, впливає і розгляд скарг позивача.

Позивачем належних, допустимих, достовірних і таких, що було б достатньо, доказів наявності обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності за заподіяння йому моральної шкоди у вигляді душевних страждань у зв`язку з неправомірною бездіяльністю посадових осіб Харківської обласної прокуратури і, зокрема третьої особи – прокурора Старченко Я. В., не надано, відтак правові підстави, передбачені статтями 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції щодо реалізації ОСОБА_1 права на оскарження процесуальних рішень спростовуються правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справах № 638/14009/17, № 638/6363/19, № 638/9834/18, № 638/14007/17 та інших, є безпідставними, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції не обмежився лише констатацією факту реалізації ОСОБА_1 права на оскарження процесуальних рішень, а надав комплексну оцінку усім доказам у справі та дійшов висновку про недоведеність необхідних елементів цивільно-правової відповідальності держави. Зокрема, суд встановив відсутність належних і допустимих доказів протиправності поведінки відповідача, факту заподіяння позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю посадових осіб органів прокуратури та заявленими негативними наслідками. При цьому судом враховано, що ухвали слідчих суддів про скасування постанов слідчих у кримінальному провадженні були постановлені в межах механізму судового контролю, передбаченого статтями 303–307 КПК України, та спрямовані на усунення недоліків досудового розслідування. Сам факт скасування процесуальних рішень не свідчить автоматично про незаконність діяльності органів досудового розслідування чи прокуратури в розумінні статей 1173, 1174 ЦК України та не звільняє позивача від обов`язку доведення всіх складових деліктної відповідальності. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 638/14009/17, № 638/6363/19, № 638/9834/18, № 638/14007/17 та інших, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки правова оцінка у кожній справі надається з урахуванням установлених фактичних обставин та наявних доказів. Натомість у цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 не надав належних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди, її характер та обсяг, а також існування прямого причинного зв`язку між заявленою шкодою та конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, відповідно до якої для покладення на державу обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідним є доведення протиправності поведінки відповідача, наявності шкоди та причинного зв`язку між ними.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд завалював факт того, що відповідач в порушення ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надав суду будь-які письмові докази, які могли б спростувати доводи ОСОБА_1 щодо заподіяння йому моральної шкоди не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Визначення моральної шкоди наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц, а саме: моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру. Судом зауважено, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Постановою ОП КЦС Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 підкреслено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: - наявність моральної шкоди; - протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; - наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою; - вина особи, яка завдала моральної шкоди. Також у цій постанові визначено, що розподіл тягаря доказування відбувається таким чином: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У справах про відшкодування моральної шкоди первинний обов`язок доказування покладається на позивача, який повинен довести факт заподіяння моральної шкоди, протиправність поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і негативними наслідками.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, а також не довів наявності причинного зв`язку між заявленими моральними стражданнями та поведінкою відповідача. За відсутності доказів на підтвердження зазначених обставин у відповідача не виникає обов`язку спростовувати недоведені твердження позивача. Крім того, сама по собі відсутність доказів з боку відповідача не може свідчити про доведеність позовних вимог, оскільки цивільне судочинство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому ненадання відповідачем додаткових доказів не звільняло ОСОБА_1 від обов`язку довести наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності, необхідних для відшкодування моральної шкоди.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, а наведені ОСОБА_1 доводи не спростовують правильності такого висновку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є непереконливими і такими, що підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з`ясував у достатньому обсязі характер спірних правовідносин та визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, а тому прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не знайшли свого підтвердження і спростовані наведеним, а тому не впливають на висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: Л. О. Голота

В. П. Рибчинський

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2026 року