Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №202/1838/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №202/1838/26

Суддя: ДАВИДЧУК Д. П.

Провадження № 2/742/1793/26

Єдиний унікальний № 202/1838/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У березні 2026 року представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3262446.

Надалі право вимоги за вказаним договором було відступлено: 16.12.2021 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору №16/12-2021-43, а 10.03.2023 року — від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору № 10-03/2023/01.

Станом на дату формування позову у Відповідача обліковується заборгованість у розмірі 78952,50 грн, яку Позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу - 25 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 05.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. В позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою свого зареєстрованого місця проживання (перебування) як внутрішньо переміщена особа. Поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» про відсутність адресата / закінчення терміну зберігання, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3262446.

Договір № 3262446 містить такі умови: дата надання кредиту — 11 червня 2021 року, дата повернення кредиту — 11 липня 2021 року. Сума кредиту становить 9900 грн.

Згідно п.1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 990.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 3712.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п.1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно п.1.7. Договору, тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п 2.2, 2.3 цього Договору.

Договір підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W97720, який був надісланий у формі алфавітно-цифрової послідовності в SMS-повідомленні на номер телефону позичальника, разом із Графіком платежів та Паспортом споживчого кредиту.

Згідно з умовами договору та наданими доказами, кредитні кошти були перераховані Позичальнику у безготівковій формі на його картковий рахунок.

16 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 3262446 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16/12-2021-43 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 44302,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 9 900 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 33412,50 грн, заборгованість по комісії 990,00грн.

Надалі, 10 березня 2023 року, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01, за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 78952,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 9 900 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 68 062,50 грн., заборгованість по комісії 990,00грн..

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору №3262446 від 11.06.2021, а також, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання.

В подальшому, право вимоги за цим договором перейшло до Позивача.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не надано повного розрахунку заборгованості щодо сплати відсотків.

В реєстрі боржників до договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 44302,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 9 900 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 33412,50 грн, заборгованість по комісії 990,00грн.(а.с. 39-41).

А вже в реєстрі боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 78952,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 9 900 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 68 062,50 грн., заборгованість по комісії 990,00грн.(а.с.53).

Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за договором у розмірі 78952,50 грн. є завищеною та підлягає задоволенню лише частково — у сумі 44302,50 грн, що відповідає принципу interpretatio contra proferentem та забезпечує справедливий баланс між правами сторін.

Зважаючи на викладені норми матеріального права, оцінивши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що за умовами кредитного договору на позичальника покладено обов`язок повернути суму кредиту та належним чином виконати інші взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення позики не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що утворилася станом на момент укладення договору факторингу № 16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року, у загальному розмірі 44 302,50 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту — 9 900,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом — 33 412,50 грн та заборгованості по комісії — 990,00 грн.

Водночас вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих безпосередньо ТОВ «Вердикт Капітал», задоволенню не підлягають. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності у ТОВ «Вердикт Капітал» правових підстав для самостійного нарахування відсотків за кредитним договором № 3262446 від 11 червня 2021 року після відступлення права вимоги. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Представник Позивача просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 25000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 2 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.

VІII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1493,65 грн, тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3262446 від 11.06.2021 року у розмірі 44302 (сорок чотири тисячі триста дві) грн 50 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн 65 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

У решті вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку сіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місце розташування: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua