Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №728/2094/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2094/26

Номер провадження 3/728/929/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

а також

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

захисника – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Водій або Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) 24 липня 2026 року о 14 год 20 хв, за адресою вул. Мистецька, м. Бахмач, поблизу будинку № 10, керував мопедом “Viper”, без державного номерного знака, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення координації рухів, неприродна блідість обличчя та звужені зіниці очей, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в КНП “Бахмацька міська лікарня” відмовився, що зафіксовано на технічних засіб відеозапису, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

2. Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 24 липня 2026 року о 14 год 20 хв, за адресою вул. Мистецька, м. Бахмач, поблизу будинку 10, керував мопедом “Viper”, без державного номерного знака, стосовно якого встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно з постановою Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 16.07.2019 № 49521859, чим порушив вимоги частини десятої статті 15 Закону України “Про дорожній рух”.

ІІ. Рух справи.

3. Після доопрацювання матеріалів у відповідності до вимог постанови Бахмацького районного суду (далі також – Суд) від 21.08.2026 № 728/2094/26, протоколи про адміністративне правопорушення від 24.07.2026 серії ЕПР1 № 727807, серії ЕПР1 № 727812 разом з додатками повторно надійшли до Суду 21.09.2026 і були призначені до розгляду по суті на 25.09.2026 о 15 год 00 хв.

4. У судове засідання, призначене на 25.09.2026 о 15 год 00 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, причини неявки не повідомив, однак у зв`язку з надання можливості останньому належним чином скористатися наданими процесуальними правами та виконати процесуальні обов`язки, Судом вирішено питання про відкладення розгляду адміністративних матеріалів до 05.10.2026 о 15 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

5. У судове засідання, призначене на 05.10.2026 о 15 год 00 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився повторно, причини неявки не повідомив.

6. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

7. На підтвердження вини Водія у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протоколи про адміністративне правопорушення від 24.07.2026 серії ЕПР1 № 727807, серії ЕПР1 № 727812;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакцій від 24.07.2026;

- акт огляду на стан наркотичного (алкогольного) сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.07.2026;

- довідка від 27.07.2026 № 93612-2026, видана відділенням поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно наявності у Особи, яка притягається, документу посвідчення водія від 12.10.2006 серії НОМЕР_1 статус “ЗНИЩЕНИЙ”;

- постанова старшого державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 16.07.2019 ВП №49521859;

- копія листа відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській від 16.09.2026 №170136-2026 адресованого Бахмацькому відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо надання інформації про ознайомлення Боржника з постановою про його обмеження в праві керування транспортним засобом;

- диск із відеозаписом.

V. Оцінка Суду.

8. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

9. Після надходження на розгляд до Суду адміністративних матеріалів Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судове засідання шляхом направлення поштовим відправленням повістки за місцем проживання, а також в матеріалах справи наявна заява захисника ОСОБА_1 , адвоката Антоненка І.Є., про ознайомлення з матеріалами справи з можливістю виготовлення фотокопій документів та копії відеозапису, що підтверджують його обізнаність по даній справі.

10. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, був поінформований про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявив.

11. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

13. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

14. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останнього своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

15. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

16. Щодо суті вчинених правопорушень, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

17. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

18. Так, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, зазначене у частині першій статті 130 КУпАП, може виражатися через три окремі діяння:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

19. За змістом положень статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

20. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

21. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22. Відповідно до положень пунктів 6-7 Розділу І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі також Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

23. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

24. Згідно з пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

25. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

26. А згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

27. Так, склавши протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2026 серії ЕПР1 № 727807, уповноважений орган висуває обвинувачення особі саме у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог пункту 2.5 ПДР.

28. Як вже згадувалося вище об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає, серед іншого, у відмові особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі також відмова від проходження огляду на стан сп`яніння).

29. Зазначене адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом і є закінченим з моменту вираження особою, яка керувала транспортним засобом, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

30. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння має бути безумовною і категоричною. Правопорушник усно або конклюдентними діями має однозначно виразити небажання проходити огляд на стан сп`яніння. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП слід поза розумним сумнівом і з очевидністю для стороннього спостерігача установити, що особа яка керувала транспортним засобом, безальтернативно відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння.

31. Під такою відмовою необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих лише цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. При цьому на уповноваженого працівника поліції не покладено відповідний обов`язок декілька разів пропонувати водію пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння або ж вмовляти Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, виконати його законну вимогу.

32. Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбачені статтею 251 КУпАП:

- актом огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.07.2026, виданого на ім`я ОСОБА_1 , та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакцій від 24.07.2026, виданого на ім`я ОСОБА_1 , до КНП “Бахмацька міська лікарня”, від проходження якого останній відмовився.

33. Також з дослідженого Судом відеозапису фіксації обставин правопорушення (файли PSS-20260724-141659UTC+0300.mp4 та PSS-20260724-141814UTC+0300.mp4) вбачається як було зупинено працівниками поліції транспортний засіб мопед “Viper”, без державного номерного знака, як було ідентифіковано водія згаданого транспортного засобу – ОСОБА_1 , повідомлено останньому ознаки наркотичного сп`яніння, наявність яких вбачав уповноважений працівник поліції, а також запропоновано Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у КНП “Бахмацька міська лікарня”, на що ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою.

34. Всі обставини вчиненого відображені в протоколі про адміністративне правопорушення від 24.07.2026 серії ЕПР1 №727807, який є документом, що в силу статті 251 КУпАП та в сукупності з іншими дослідженими доказами, засвідчує факт неправомірних дій Водія.

35. Таким чином, в діях Водія наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

36. Однак як вже було вказано вище, Суд враховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

37. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

38. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

39. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

40. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

41. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

42. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

43. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Суд наголошує, що відповідно до частини десятої статті 15 Закону України “Про дорожній рух”, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

44. Частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

45. Аналіз диспозиції частини третьої статті 126 КУпАП вказує на те, що це формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов`язковою ознакою настання шкідливих наслідків. Цей склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.

46. Тобто для вирішення питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також чи існувало в особи спеціальне право, яке було обмежене держаним виконавцем.

47. У матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення наявна копія постанови Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 16.07.2019 у виконавчому провадженні № 49521859 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, однак відсутні відомості про отримання даної постанови ОСОБА_1 .

48. Суд відмічає, що сам по собі факт інформування ОСОБА_1 уповноважених працівників поліції про наявність на примусовому виконанні виконавчого провадження стосовно нього не може вважатися достатнім для притягнення до відповідальності, оскільки відповідно до статті 63 Конституції України, ніхто не може бути примушений давати показання, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення самої особи.

49. Суд звертає увагу, що свобода від самовикриття охоплює ряд суб`єктивних прав, зокрема і право не свідчити проти себе, та бути поінформованим про це право. Свобода від самовикриття, як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, є основою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Важливість цього принципу обґрунтовується захистом обвинуваченого від неправомірного примусу органами влади, а його неухильне дотримання дозволяє уникнути судових помилок і досягати цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі Саундерс проти Сполученого Королівства, § 68).

50. Підсумовуючи викладене, Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

51. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

52. Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

53. Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

54. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

55. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

56. В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

57. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні усі необхідні елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, а саме – відсутнє належне підтвердження поінформованості ОСОБА_1 про наявність визначеного йому тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами і, відповідно, свідоме ігнорування такого обмеження.

58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Накладення адміністративного стягнення.

59. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП не встановлено.

60. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не встановлено.

61. Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, Суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, Суд вважає за доцільне застосувати до громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, яке є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

62. Підстави для застосування іншого, більш м`якого або більш суворого стягнення, відсутні.

63. Відповідно до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

64. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 126, 130, 276-285, 307, 317 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

3. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

4. Відповідно до статті 317 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити постанову для виконання відповідній посадовій особі органу Національної поліції, зазначеній в пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 цього Кодексу.

5. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить 3 (три) місяці з моменту набрання нею законної сили.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, такий штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович