Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №541/1742/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1742/26

Номер провадження3-в/541/33/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області під головуванням судді Морозовської О.А., за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О., скаржника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання,-

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зі скаргою на дії та бездіяльність органу примусового виконання. В обґрунтування своєї скарги зазначив, що 25.05.2026 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області була винесена постанова у справі № 541/1742/26, провадження № 3/541/394/2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн та стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

28.05.2026 року до відкриття виконавчих проваджень, ОСОБА_1 добровільно сплатив зазначені у постанові суду суми: 85,00 грн штрафу; 665,60 грн судового збору. Зазначені платежі були здійснені ОСОБА_1 за реквізитами, вказаними у постанові суду. У платіжних документах зазначено ОСОБА_1 як платника, а в призначенні платежу зазначено його ідентифікаційний код фізичної особи.

Таким чином, 28.05.2026 скаржник добровільно виконав постанову суду в частині сплати визначених нею грошових сум.

14.08.2026 державним виконавцем відкриті виконавчі провадження № 81745483 та № 81745339. 20.08.2026 ОСОБА_1 особисто прибув до державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби Наталії Кондратенко та пред`явив їй квитанції, які підтверджували здійснення скаржником платежів від 28.05.2026. Під час цього звернення державний виконавець повідомила ОСОБА_1 , що для підтвердження сплати необхідно звернутися до суду та отримати довідку про сплату. Таким чином, 20.08.2026 державному виконавцю було відомо про здійснення ОСОБА_1 добровільної сплати, а також їй були безпосередньо пред`явлені відповідні платіжні документи. Незважаючи на це, саме 20.08.2026 з банківського рахунку ОСОБА_1 були примусово стягнуті кошти. Скаржник вважає такі дії неправомірними, оскільки на момент примусового стягнення постанову суду було добровільно виконано ним ще 28.05.2026, тобто до відкриття виконавчих проваджень.

Після примусового списання коштів ОСОБА_1 звернувся до Миргородського відділу державної виконавчої служби із заявою щодо повернення коштів та повідомив про здійснену мною добровільну сплату. 01.09.2026 отримав письмову відповідь від Миргородського відділу державної виконавчої служби про відсутність підстав для повернення коштів. З такою відповіддю скаржник не погоджується, тому просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби Наталії Кондратенко щодо примусового стягнення з нього коштів 20.08.2026 у межах виконавчих проваджень № 81745483 та № 81745339 після добровільного виконання постанови суду 28.05.2026, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Наталії Кондратенко щодо належної перевірки та врахування наданих ним 20.08.2026 платіжних документів, які підтверджували добровільне виконання постанови суду, а також зобов`язати Миргородський відділ державної виконавчої служби вжити передбачених законом заходів для повернення коштів, які були повторно стягнуті після добровільного виконання постанови суду.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав у повному обязі та просив задовольнити.

Представник Миргородського відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та ча судового засідання.

Розглянувши викладені у скарзі доводи, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.05.2026 року ОСОБА_1 визнано виннми у чиненні адміністративного правпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП і підданно адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Відповідно до наданої скаржником квитанції 2339-5996-2163-0858 встановлено, що ОСОБА_1 28 травня 2026 року здійснив переказ № 9d9f1ff1-7793-4c7d-aaa8-83582ae6489e з рахунку НОМЕР_1 на рахунок ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/21081100 (номер рахунку UA058999980314080542000016305) у сумі 85,00 грн, вказавши у призначені платежу: 101 Адміністративні штрафи та інші санкції, 2199505530, Руденко (а.с. 45).

Згідно із квитанцією 2339-5982-7748-0823 встановлено, що ОСОБА_1 28 травня 2026 року здійснив переказ № bd3a9c16-35b1-49d3-baa6-0041c9d569df з рахунку 432334****2384 на рахунок ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/21081100 (номер рахунку UA058999980314080542000016305) у сумі 665,60 грн, вказавши у призначені платежу: 101 Судовий збір (стягувачем є Державна судова адмініс, 2199505530, Руденко (а.с. 46).

Відповідно до платіжної інструкції № SYBR26333PBNKI01c6430001 від 19 серпня 2026 року з рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) стягнуто на користь МИРГ ВIД ДЕРЖ ВИК СЛ У МИРГ Р-НI ПОЛТ (Рахунок НОМЕР_3 ) кошти у розмірі 347,00 грн., призначення платежу стягнення: за ВП № 81745339; з виконання виконавчого документу; постанова; № 541/1742/26; виданий; 25.05.2026; документ видав; Миргородськиймiськрайонний суд. зал.0.00-на осн.док.ВК №260819PBNKI000000116291 (а.с. 47).

Відповідно до платіжної інструкції № SYBR26333PBNKI01c63f0001 від 20 серпня 2026 року з рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) стягнуто на користь МИРГ ВIД ДЕРЖ ВИК СЛ У МИРГ Р-НI ПОЛТ (Рахунок НОМЕР_3 ) кошти у розмірі 892,16 грн., призначення платежу стягнення: стягнення; за ВП № 81745483; з виконання виконавчого документу; постанова; № 541/1742/26; виданий; 25.05.2026; документ видав; Миргородськиймiськрайонний суд. зал.0.00-на осн.док.ВК №260819PBNKI000000116287 (а.с. 48).

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з метою отримання довідки про добровільну сплату адміністративному стягненню, призначеного Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2026 року. Згідно із відповіддю від Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 23.06.2026 були направлені матеріали справи №541/1742/26 до Миргородський ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постанови по справі № 541/1742/26 провадження № 3/541/394/2026 від 25травня 2026 року про притягнення скаржника до адміністративної відповідальності, за ст.163-2 ч.1 для примусового виконання в частині стягнення штрафу та судового збору на користь держави, так як в передбачений 15-денний термін, своєчасно не було надано до суду квитанцій про добровільну сплату штрафу та судового збору. Крім того, зазначено, що квитанції № 2339-5996-2163-0858 від 28.05.2026 АТ «Акцент-банк» про сплату штрафу на суму 85,00 грн. (вісімдесят п`ять грн., 00 коп.), та № 2339-5982-7748-0823 від 28.05.2026 AT «Акцент-банк» про сплату судового збору на суму 665,60 грн.(шістсот шістдесят п`ять грн., 60 коп.) про добровільну сплату по справі № 541/1742/26 провадження № 3/541/394/2026 надійшли на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 24.08.2026 р. (а.с. 50).

26 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області щодо повернення повторно стягнутих коштів (а.с. 49).

01 вересня 2026 року на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь від Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Згідно із наданою відповіддю № 48184 від 01.09.2026 року, скаржнику відмовлено у повернені коштів у сумах 892,16 грн., та 347.00 грн., стягнутих в межах виконавчих проваджень № 81745339 та № 81745483. Оскільки, надані ОСОБА_1 квитанції не містили у призначені платежу назви виконавчого документа (а.с. 49).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон " 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас, ч. 2 ст. 74 цього Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу передбачений ч. 1 ст. 307 КУпАП, згідно з якою, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП , у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

На підтвердження вказаних у скарзі обставин, ОСОБА_1 надав суду квитанції 2339-5996-2163-0858 та 2339-5982-7748-0823, згідно з якими, встановлено факт добровільної сплати ОСОБА_1 штрафу та судового збору на виконання Постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.05.2026 року.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною другою вказаної статті передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Однак, всупереч вказаним вище нормам державний виконавець Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, залишив поза увагою надані докази щодо добровільної сплати штрафу та судового збору на виконання Постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.05.2026 року, протиправно застосував заходи примусового виконання, безпідставно нарахувавши та стягнувши грошові кошти у сумах 892,16 грн., та 347.00 грн., стягнутих в межах виконавчих проваджень № 81745339 та № 81745483.

Отже, вказане свідчить, що постанови державного виконавця від 14.08.2026 року про відкриття виконавчих проваджень № 81745339 та № 81745483, винесені без достатніх правових підстав.

Водночас суд звертає увагу, що питання повернення коштів, які були фактично перераховані до бюджету, має вирішуватися у порядку, встановленому законодавством залежно від виду та правової підстави відповідного платежу. Тому суд вважає належним способом захисту у цій справі зобов`язання відповідного органу вжити передбачених законом заходів для повернення надмірно стягнутих коштів.

Щодо визнання неправомірними дії державного виконавця виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наталії Кондратенко щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 коштів від 20.08.2026 у межах виконавчих проваджень № 81745483 та № 81745339, то заявник не позбавляється права на судовий захист щодо оскарження правомірності дій державного/приватного виконавця в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 757/62025/17-ц зазначено, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КпАП України, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП України Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) відповідно до приписів ст. 20 КАС України розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами, в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.

Проте Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.10.2023 у справі № 460/10292/23 та від 04.10.2023 у справі № 240/8781/23.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує постанови державного виконавця, винесені у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови суду, ухваленої у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення адміністративного стягнення, законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, тому суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом, як адміністративним судом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів ОСОБА_1 оцінивши докази, надані саржником, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 299, 304, 307, 308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання – задовольнити частково.

Зобов`язати Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородського району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити заходів передбачених законом для повернення ОСОБА_1 повторно стягнутих коштів на виконання Постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.05.2026 року № 541/1742/26 в межах виконавчих проваджень № 81745339 та № 81745483.

В іншій частині скарги - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вимоги щодо визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, вчинених під час примусового виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 287 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. А. Морозовська