Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №541/3533/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3533/26

Номер провадження 2-а/541/56/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника позивача Цимбалюка А.С.,

представника відповідача Паламаря Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 18 серпня 2026 року у с-щі Велика Багачка Ромодана Д.Ю. було зупинено працівниками поліції, причиною зупинки, зі слів поліцейського, стало те, що підсвітка заднього номерного знаку нібито не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу і що нібито було встановлено саморобні світлові пристрої. Відносно Ромодана Д.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7742344, у відповідності з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки поліцейський взагалі не розбирався із ситуацією, яка сталася, належним чином не дослідив всіх обставин справи. Позивача не було ознайомлено із доказами вчинення адміністративного правопорушення. Відповідачем зазначено порушення всього змісту п. 31.4.3 ПДР і не конкретизовано, який саме підпункт було порушено, що не дає можливості об`єктивно встановити, у чому саме полягало порушення. Крім того, відповідачем не вказано, які саме вимоги конструкції було нібито порушено позивачем, як і не зазначено, які саме правила, норми і стандарти було порушено, а також суб`єктивно було зроблено висновок про те, що світлові елементи є «саморобними». Вина позивача не була жодним чином підтверджена, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Єдиним доказом вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Інших доказів на підтвердження винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови інспектором надано не було. В зв`язку із зазначеним просив постанову від 18 серпня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати та стягнути з відповідача судові витрати.

31 серпня 2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. 18 серпня 2026 року о 20 год 55 хв. в с-щі Велика Багачка по вул. Шевченка, 1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому в темну пору доби на рамці номерного знаку були встановлені зовнішні світлові прилади, які не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, а саме - встановлені саморобні світлові елементи на рамку номерного знаку, замість визначених штатних місць для підсвітки номерного знаку, чим порушено п. 31.4.3 «а» ПДР України. Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає в експлуатації транспортного засобу за наявності технічної несправності зовнішнього світлового приладу, а саме - несправності штатної підсвітки номерного знаку. Зазначена обставина була безпосередньо встановлена працівниками поліції та не була заперечена позивачем під час розгляду справи. Позивач сам підтвердив, що штатна підсвітка номерного знаку не працювала, у зв`язку з чим ним було самостійно переобладнано транспортний засіб шляхом встановлення іншого джерела освітлення безпосередньо на номерному знаку. Предметом доказування у цій частині є не та обставина, чи намагався позивач забезпечити освітлення номерного знаку іншим способом, а чи була справною штатна система зовнішнього освітлення, передбачена конструкцією транспортного засобу. Факт її несправності позивачем по суті підтверджений. Щодо посилання позивача на те, що у постанові серії ЕНА № 7742344 не зазначено конкретний підпункт пункту 31.4.3 Правил дорожнього руху України, необхідно зазначити, що функціонал планшетного пристрою, за допомогою якого працівником поліції виноситься постанова, не передбачає можливості обрання та зазначення окремого підпункту пункту 31.4.3 ПДР України. У зв`язку з цим у постанові працівником поліції зазначається пункт 31.4.3 ПДР України в цілому, із обов`язковим зазначенням конкретних обставин виявленого порушення. У даному випадку в постанові зазначено, що на транспортному засобі, яким керував позивач, була несправність зовнішніх світлових приладів, що є обставиною, яка свідчить про порушення вимог пункту 31.4.3 ПДР України (а.с. 22-24).

02 вересня 2026 року позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач має довести факт переобладнання, однак з огляду на долучені до матеріалів справи докази це неможливо встановити - номерний знак повністю освітлений в темну пору доби. На 02 хв. 06 с відеозапису зафіксовано, як поліцейський спускається до заднього номерного знаку, який освітлений двома джерелами живлення. Те, що на думку поліцейського був факт переобладнання джерела освітлення, відеозаписом не підтверджується. Поняття «переобладнання транспортного засобу», визначене ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», охоплює зміну типу, марки, призначення, конструкції, агрегатів чи технічних параметрів транспортного засобу. Сама по собі зміна джерела освітлення номерного знаку не є переобладнанням транспортного засобу у розумінні зазначеної норми. Навіть за умови доведення факту наявності такого переобладнання, що у даній справі також не підтверджено належними доказами, це не може свідчити про вчинення порушення п. 31.4.3 ПДР України, який зазначений в оскаржуваній постанові (а.с. 31-35).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив. Заперечив факт переобладнання транспортного засобу, зазначив, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження такого переобладнання.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18 серпня 2026 року серії ЕНА № 7742344, складеної інспектором ВП № 3 (смт Велика Багачка) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пилипенком О.Ю., 18 серпня 2026 року о 20 год 55 хв. у с-щі Велика Багачка по вул. Шевченка, 1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому в темну пору доби на рамці номерного знака були встановлені зовнішні світлові прилади, які не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, а саме - встановлені саморобні світлові елементи на рамку номерного знака замість визначених штатних місць для підсвітки номерного знака, чим порушено п. 31.4.3 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. (а.с. 7).

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч. 1 ст. 121 КУпАП за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до п. 31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповіднсті таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів. Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. У разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, фактично встановленою працівником поліції обставиною є те, що «лампи встановлені не в заводських місцях кріплення», а також зазначено про наявність «саморобних світлових елементів».

Разом з тим, саме по собі зазначення про встановлення ламп не в заводських місцях кріплення не дає достатніх підстав для висновку про переобладнання та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Такий висновок потребує встановлення конкретної невідповідності технічного стану транспортного засобу вимогам ПДР, відповідного стандарту чи іншого нормативного документа. Матеріали справи не містять доказів, які б об`єктивно підтверджували зазначені в постанові обставини, зокрема доказів заводського розташування відповідних світлових приладів, фото- чи відеоматеріалів, з яких можна було б встановити характер їх встановлення, а також посилання на конкретні положення ДСТУ, технічних регламентів чи інших нормативних актів, яким таке розташування не відповідає. Саме лише суб`єктивне визначення працівником поліції відповідних елементів як «саморобних» не є достатнім доказом їх невідповідності встановленим технічним вимогам та не підтверджує факту порушення п. 31.4.3 ПДР.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем долучено диск із відеозаписом, з огляду на який суд вважає недоведеним факт правопорушення, інкримінованого позивачу в частині порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Під час дослідження зазначеного відеозапису встановлено, що номерний знак транспортного засобу освітлюється, однак із відеозапису неможливо встановити спосіб та місце кріплення відповідних світлових елементів.

Інших доказів вчинення позивачем порушення п. 31.4.3 ПДР, крім відеозапису (пояснень водія, показань свідків тощо), відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме - порушення вимог п. 31.4.3 ПДР України у спосіб, зазначений в оскаржуваній постанові. Надані відповідачем докази не дають можливості достовірно встановити невідповідність встановлених на транспортному засобі світлових елементів вимогам його конструкції, а також факт переобладнання транспортного засобу з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята без належного підтвердження фактичних обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим позовні вимоги про її скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі необхідно закрити.

По даній справі позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2026 року серії ЕНА № 7742344 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630, юридична адреса: вул. Матвійчука Юліана, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко