Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №357/13950/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13950/26

Провадження № 2/357/8720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Сомок О. А. ,

при секретарі – Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_3 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю, у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та на весь період інвалідності доньки;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на особисте утримання у зв`язку з проживанням з повнолітньою донькою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та на весь період інвалідності доньки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В подальшому, 09.12.2004 року шлюб було розірвано.

Від даного шлюбу Позивач з Відповідачем мають спільну повнолітню доньку — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день звернення до суду з позовною заявою Позивач з донькою проживають за адресою по АДРЕСА_1 .

Донька сторін ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/25/159/Р від 26.03.2025 року та посвідченням особи з інвалідністю з дитинства. Відповідно до зазначеного витягу, за результатами проведеного оцінювання ОСОБА_4 з 24.02.2025 року встановлено інвалідність І групи, підгрупи А, довічно, а також визначено потребу у сторонньому догляді. Причиною інвалідності зазначено, що вона є особою з інвалідністю з дитинства, а інвалідність з дитинства настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з витягом з рішення експертної команди, у доньки встановлено основний діагноз F72.1, а також ускладнення основного діагнозу: C92.10 — хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ), BCR/ABL-позитивний, без згадки про ремісію.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2023 року у справі № 357/11004/23 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку у зв`язку зі стійким психічним розладом, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Надалі строк дії зазначеного рішення було продовжено ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року. Вказаними судовими рішеннями підтверджено, що ОСОБА_4 є особою, яка через стан здоров`я потребує постійного стороннього догляду, допомоги та опіки. Фактичне забезпечення її життєдіяльності, організація лікування, побутових потреб та повсякденний догляд здійснюються Позивачем, яка несе основний тягар витрат на її утримання.

Таким чином, стан здоров`я ОСОБА_4 свідчить про наявність тяжкого та стійкого порушення функцій організму, що обумовлює її постійну потребу у сторонньому догляді, матеріальному забезпеченні та допомозі інших осіб, яку фактично здійснює Позивач.

Повнолітня донька постійно проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні, оскільки внаслідок стану здоров`я не може самостійно забезпечувати свої життєві потреби та потребує постійного стороннього догляду. Увесь догляд за донькою, організацію її лікування, придбання лікарських засобів, забезпечення продуктами харчування, одягом, засобами особистої гігієни, оплату комунальних послуг та інших повсякденних витрат здійснює виключно Позивач. На підтвердження понесення витрат, пов`язаних із забезпеченням потреб доньки, Позивачем наявні чеки на придбання лікарських засобів, які підтверджують необхідність постійних витрат на лікування та підтримання стану здоров`я ОСОБА_4 . Зазначені витрати мають регулярний характер та пов`язані з її станом здоров`я, інвалідністю і необхідністю постійного медичного забезпечення. Єдиним джерелом доходу є пенсія по інвалідності доньки. Крім того, Позивач отримує державну соціальну допомогу як особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи. Вказані соціальні виплати є єдиними доходами, за рахунок яких забезпечуються потреби повнолітньої доньки з інвалідністю та її утримання. Разом з тим, розмір зазначених виплат є недостатнім для забезпечення належного рівня життя ОСОБА_4 , оскільки не покриває витрат на лікування, придбання лікарських засобів, проходження медичних обстежень, транспортні витрати до закладів охорони здоров`я, засоби особистої гігієни, повноцінне харчування, оплату житлово-комунальних послуг та інші необхідні витрати, пов`язані з постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи підгрупи

ОСОБА_5 на те, що Відповідач є батьком ОСОБА_4 та відповідно до вимог сімейного законодавства зобов`язаний брати участь у її утриманні, будь-якої матеріальної допомоги на її забезпечення він не надає. Усі витрати, пов`язані з утриманням, лікуванням та доглядом за донькою, Позивач змушена нести самостійно. Крім того, здійснення Позивачем постійного стороннього догляду за повнолітньою донькою з інвалідністю І групи підгрупи А істотно обмежує її можливість працювати та отримувати самостійний дохід, у зв`язку з чим вона також потребує матеріальної підтримки з боку Відповідача.

До досягнення ОСОБА_4 повноліття Відповідач, хоча й не в повному обсязі, однак періодично надавав матеріальну допомогу на її утримання та певною мірою брав участь у забезпеченні її потреб. Разом з тим, після досягнення донькою 18-річного віку Відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо матеріального забезпечення повнолітньої дитини, яка через стан здоров`я є особою з інвалідністю І групи підгрупи А та потребує постійного стороннього догляду. Починаючи з моменту набуття донькою повноліття, Відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на її утримання, не бере участі у витратах на лікування, придбання лікарських засобів, проходження медичних обстежень, забезпечення необхідними речами та іншими потребами, пов`язаними з її станом здоров`я.

Крім того, Відповідач не цікавиться життям доньки, станом її здоров`я, перебігом лікування та фактично не здійснює жодної участі у її житті. При цьому Відповідач не позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, оскільки з травня 2025 року проходить військову службу, є працездатною особою, має стабільне джерело доходу та не має на своєму утриманні інших непрацездатних членів сім`ї, щодо яких законом встановлено обов`язок утримання. Таким чином, Відповідач має реальну можливість брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка через інвалідність не може самостійно забезпечувати свої життєві потреби, однак добровільно від виконання цього обов`язку ухиляється, покладаючи весь тягар матеріального забезпечення, лікування та постійного догляду виключно на Позивача.

Позивач не має інших джерел доходу та не володіє майном, яке б приносило дохід. У зв`язку з необхідністю постійного догляду за дитиною з інвалідністю Позивач фактично позбавлена можливості працевлаштування та отримання стабільного заробітку, оскільки донька потребує постійної присутності матері, супроводу під час медичних обстежень, лікування, реабілітаційних заходів та повсякденного догляду. Усі витрати, пов`язані з лікуванням, обстеженням, реабілітацією дитини, придбанням медикаментів, спеціальних засобів розвитку, оплатою комунальних послуг, харчуванням та іншими життєво необхідними потребами, Позивач змушена покривати самостійно. При цьому значну частину допомоги в утриманні доньки надають батьки Позивача, що свідчить про скрутне матеріальне становище сім`ї та об`єктивну необхідність залучення другого з батьків до виконання обов`язку щодо утримання дитини. З огляду на стан здоров`я дитини, її особливі потреби, необхідність постійного догляду та значні додаткові витрати, пов`язані з інвалідністю, участь Відповідача у матеріальному забезпеченні доньки є не лише його моральним обов`язком, а й прямим обов`язком, встановленим чинним законодавством України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Сомок О.А.

21 серпня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та визнав позовні вимоги.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З позовної заяви та досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який 09 грудня 2004 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 серпня 2005 року, актовий запис №123.

Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на даний час вже є повнолітньою, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Узинською міською радою Білоцерківського району Київської області від 16 лютого 2000 року, актовий запис №11.

ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №249/25/159/Р від 26.03.2025 року та посвідченням особи з інвалідністю з дитинства Серія ААГ №082051. Відповідно до зазначеного витягу, за результатами проведеного оцінювання ОСОБА_4 з 24.02.2025 року встановлено інвалідність І групи, підгрупи А, довічно, а також визначено потребу у сторонньому догляді. Причиною інвалідності зазначено, що вона є особою з інвалідністю з дитинства, а інвалідність з дитинства настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з витягом з рішення експертної команди, ОСОБА_4 встановлено основний діагноз F72.1, а також ускладнення основного діагнозу: C92.10 — хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ), BCR/ABL-позитивний, без згадки про ремісію.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2023 року у справі № 357/11004/23 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку у зв`язку зі стійким психічним розладом, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Надалі строк дії зазначеного рішення було продовжено ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який розірвано. Від даного шлюбу сторони мають дитину з інвалідністю, яка на даний час досягла повноліття, але є недієздатною і позивач являється її опікуном. Дочка знаходиться на утриманні матері, коштів, які вона отримує, не достатньо для її належного утримання. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюються главою 16 СК України (статті 198-201 цього Кодексу), яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина. Так, відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, закон покладає на батьків обов`язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).

Тобто, для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Судом беззаперечно встановлено, що повнолітня донька сторін є інвалідом з дитинства та з 24 лютого 2025 року має встановлену довічно інвалідність І групи підгрупи А, проживає з матір`ю, оскільки за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Мінімальний розмір призначеної державою допомоги за інвалідністю, є об`єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування ОСОБА_4 . Відповідач не надав суду підтверджень щодо своєї неспроможності сплачувати аліменти.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право відповідача, передбачене нормами ЦПК України.

Заява відповідача про визнання позову про стягнення з нього аліментів на повнолітню непрацездатну доньку, яка є особою з інвалідністю не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, внаслідок чого суд приймає заяву відповідача про визнання позову у цій частині.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача на її користь аліментів на повнолітню непрацездатну доньку ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю, у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно.

Оскільки в діючому СК України не конкретизовано, до якого саме часу батьки зобов`язані утримувати повнолітню доньку, сина з інвалідністю, суд, відповідно до ч. 1 ст. 10 СК України, вважає за доцільне застосувати в цій частині правовідносин норму ст. 79 СК України, відповідно до якої: якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Вказана норма закону застосовується до виниклих правовідносин в силу ст. 201 СК України. Також суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ст. 192 СК України, відповідно до якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

В частині вирішення вимоги позивача про стягнення аліментів на особисте утримання у зв`язку з проживанням з повнолітньою донькою з інвалідністю, суд зазначає таке.

Положеннями статті 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Так відповідно до частини другої наведеної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до статті 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.

Для цілей Конвенції про права дитини 1989 року дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина з інвалідністю - це дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII у тексті СК України слова «інвалід» та «дитина-інвалід» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «особа з інвалідністю» та «дитина з інвалідністю» у відповідному відмінку і числі.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є повнолітньою, має статус особи з інвалідністю з дитинства, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на особисте утримання у зв`язку з проживанням з повнолітньою донькою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду.

Суд зазначає, що визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання.

Так, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі класти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи, тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які у даному випадку відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, необхідно допустити до негайного виконання.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивачка звільнена.

В порядку ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1331,20 грн. стягується з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, СК України, ст.ст. 12, 76 81,141, 206, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з 11 серпня 2026 року та на весь період інвалідності доньки.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 грн 20 коп. (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

СуддяО. А. Сомок