Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №127/22703/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22703/26

Провадження № 2/127/6209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 578195-КС-001 від 24 січня 2026 року в загальному розмірі 19 478 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 578195-КС-001 в електронній формі.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн строком до 16 травня 2026 року.

Договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора UA-6383, який було направлено на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1 % від залишку суми кредиту за кожний день фактичного користування кредитними коштами.

Кредитні кошти у розмірі 7 000 грн були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Відповідач здійснила часткове погашення заборгованості у розмірі 200 грн.

Станом на 08 червня 2026 року, за розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором становить 19 478 грн 00 коп., з яких: 6 800 грн 00 коп. — прострочена сума кредиту; 7 778 грн 00 коп. — прострочені проценти; 3 500 грн 00 коп. — проценти відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 1 400 грн 00 коп. — комісія.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі наявності передбачених законом підстав.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом за адресою її зареєстрованого місця проживання.

Рекомендоване поштове відправлення, направлене відповідачу, повернулося до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подала. Враховуючи неявку відповідача, яка вважається належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання та не повідомила про причини неявки, відсутність відзиву, суд з урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 21 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260817/77473-БТ підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ). Банком також надано виписку за відповідним рахунком за період з 24 січня 2026 року по 16 травня 2026 року.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що кредитний договір № 578195-КС-001 від 24 січня 2026 року укладений між сторонами в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Укладення договору в електронній формі саме по собі не позбавляє його юридичної сили. Водночас факт укладення такого договору та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

У даному випадку належність платіжної картки № 5168745122879908 відповідачу підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 21 серпня 2026 року та доданою до неї випискою за відповідним рахунком.

Відповідач, отримавши кредитні кошти та здійснивши часткове погашення заборгованості, не виконала взяті на себе за договором зобов`язання у повному обсязі.

Отже, вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 6 800 грн 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та строк кредитування до 16 травня 2026 року.

Позивач у позовній заяві зазначив, що нарахування договірних процентів здійснювалося лише в межах строку кредитування, тобто до 16 травня 2026 року.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування не суперечить положенням статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

За таких обставин заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 7 778 грн 00 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим позовні вимоги в частині стягнення 3 500 грн 00 коп. процентів, заявлених позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором або договором позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами та договорами позики такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем 3 500 грн 00 коп. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України відсутні.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 1 400 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» до договору про споживчий кредит має бути включена, зокрема, інформація про всі платежі, які споживач має здійснити за договором, у тому числі щодо комісій та інших обов`язкових платежів.

Водночас саме по собі зазначення у розрахунку заборгованості суми комісії не є достатньою підставою для її стягнення.

Зі змісту поданих позивачем матеріалів не встановлено, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 1 400 грн 00 коп. є платою за конкретну, фактично надану відповідачу окрему послугу, яка не входить до складу послуги з надання, обслуговування чи повернення кредиту.

Позивачем також не наведено належного обґрунтування правової природи зазначеної комісії та не доведено, за яку саме окрему послугу вона нарахована.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1 400 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 6 800 грн 00 коп. — основна сума кредиту;7 778 грн 00 коп. — проценти за користування кредитом, а всього — 14 578 грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 74,84 відсотка, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 992 грн 63 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 578195-КС-001 від 24 січня 2026 року у розмірі 14 578 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких: 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок — заборгованість за основною сумою кредиту; 7778 (сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 63 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, а якщо заочне рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду — з моменту прийняття відповідного судового рішення апеляційним судом.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне заочне рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя