Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №134/335/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/335/26

2/134/371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Зубаня О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в селищі Крижопіль у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городківської сільської ради, Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області про встановлення факту набуття права на земельну частку (пай) та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зубань О.О., звернувся до суду із позовом, в якому просив встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на земельну частку (пай) розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах, як член КСП «Вільшанське» с. Вільшанка Крижопільського району Вінницької області, та визнати за позивачем право на земельну частку (пай) у с. Вільшанка Крижопільського району Вінницької області розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості ), на території Городківської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, яке належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є рідним сином спадкодавиці та прийняв спадщину після смерті матері. До дня своєї смерті ОСОБА_2 була членом Вільшанського колективного сільськогосподарського підприємства. На пенсію ОСОБА_2 йшла саме з колгоспу, який називався «Шлях до комунізму», та який в подальшому було реорганізовано у Вільшанське колективне сільськогосподарське підприємство, тобто як пенсіонер вона залишалася в членах КСП і мала право на земельний пай. Більше того, вона взяла участь у розпаюванні майнових паїв. Жодних рішень про виключення ОСОБА_2 з членів КСП – не приймалося. Спочатку колгосп називався «Шлях до комунізму», проте, в подальшому його було реорганізовано у Вільшанське колективне сільськогосподарське підприємство, а далі реорганізовано в СТОВ «Вільшанське», і в подальшому згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області № 10/114-07 від 4 березня 2008 року СТОВ «Вільшанське» визнано банкрутом та ліквідовано. Рішенням сесії Вільшанської сільської ради народних депутатів від 10.08.1995 року проведено розпаювання земель КСП «Вільшанське» с. Вільшанка Тульчинського (колишнього Крижопільського) району Вінницької області та на підставі даного рішення видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН від 20.12.1995 року, проте, згідно з відомостями, наданими ГУ Держгеокадастру України у Вінницькій області від 15.12.2025 року у відділі відсутні Додатки до державного акту – списки громадян-членів КСП «Вільшанське», оскільки вони на зберігання не надходили. Такі ж самі відповіді, про те, що відсутні на зберіганні Додатки до державного акту – списки громадян-членів КСП «Вільшанське», надали Тульчинська РДА та Городківська сільська рада. Отже, відсутність на зберіганні в державних установах додатку (зі списком громадян-членів КСП) до державного акту на право колективної власності на землю, не спростовує право ОСОБА_2 на земельний пай, оскільки не виключає, що вона була зазначена в цих списках. Розмір земельної частки (паю) членів колишнього КСП «Вільшанське» становить 2,82 умовних кадастрових гектарів. Оскільки за життя ОСОБА_2 отримала право на земельну частку пай розміром 2,82 умовних кадастрових гектарів колишнього КСП «Вільшанське» с. Вільшанка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області, однак Сертифікат на право на земельну частку (пай) не зберігся, що є перешкодою для звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на земельний пай. Позивач, не має змоги попередньо звернутися до КСП, так як КСП визнано банкрутом та ліквідовано, тому позивач вимушений звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

09 березня 2026 року представником позивача усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 10 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання, витребувано докази.

20 березня 2026 року до суду від Державної нотаріальної контори надійшла інформація.

25 березня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач – Городківська сільська рада Тульчинського району Вінницької області подала відзив на позов, в якому представник відповідача покликається на те, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Розпаювання земель КСП «Вільшанське» проведено відповідно до рішення Вільшанської сільської ради народних депутатів від 10 серпня 1995 року, на підставі якого видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН від 20 грудня 1995 року. Однак ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до початку розпаювання, тому вона фізично не могла: перебувати в членах КСП на час паювання, включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності.

30 березня 2026 року від відповідача – Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі документами.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року витребувано письмові докази за клопотанням представника позивача.

13 травня 2026 року на адресу суду із Державного нотаріального архіву Вінницької області надійшла витребувана інформація.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року клопотання представника позивача задоволено та повернуто справу до стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які зазначені в позовній заяві. Зазначив, що про те, що мати мала право на пай дізнався після смерті батька у 1997 році, однак на той час йому пояснили, що ніяких документів оформляти не потрібно. Почав займатися даним питанням у 2020 році. Однак адвокат, який займався цим питанням та збирав документи був мобілізований.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Зубань О.О. позов підтримав з наведених у позовній заяві підстав та просив його задовольнити, також вказав, що з членів колгоспу ОСОБА_2 не виходила, такої заяви не подавала, ніхто з членів колгоспу її не виключав, а вона пішла на пенсію саме з цього КСП. Проте під час проведення розпаювання земель, з невідомих причин ОСОБА_2 не було включено до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), внаслідок чого їй не було виділено земельну частку (пай). У зв`язку з безпідставним невключенням її до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 була позбавлена права отримати належну їй частку земельного паю, та померла, не встигнувши звернутися до суду. Позивач прийняв спадщину після смерті матері, що підтвердили в судовому засіданні свідки.

Представник відповідача Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не подав.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , питання її прийняття та кола спадкоємців підлягають вирішенню за нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини. Водночас питання набуття спадкодавцем права на земельну частку (пай) підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулювало виникнення такого права на момент передачі землі у колективну власність та видачі відповідного державного акта.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вільшанка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25 вересня 1995 року.

Родинні відносини між позивачем – ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 , а саме те, що позивач є сином ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видано 27 листопада 1959 року, та в якому зазначено, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю записана – ОСОБА_2 .

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно суду належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Указані висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Згідно ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; а також якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в силу ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , а саме вступивши в управління спадковим майном.

Зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані судом кожна окремо. Свідки вказали, що знали ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_2 , оскільки проживали по сусідству, та підтвердили, що після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 приїжджав до домоволодіння, яке залишилося після смерті матері, доглядав за будинком, підтримував його, робив косметичні ремонти, доглядав за земельною ділянкою біля будинку, обробляв її та садив городину.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Частиною другою статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно архівної довідки № 164 від 26 лютого 2026 року, яка видана Крижопільським районним трудовим архівом, у березні 1944 року, після звільнення радянськими військами території села Вільшанка, колгосп «Реконструкція» поновив свою діяльність до кінця 1950 року. Після чого колгоспи «Реконструкція», ім. Чапаєва, ім. Тельмана на підставі загальних зборів колгоспників об`єднались в один колгосп, який отримав назву «Шлях до комунізму». У листопаді 1992 року на загальних зборах колгоспників колгоспу «Шлях до комунізму» с. Вільшанка реорганізовано у Вільшанське колективне сільськогосподарське підприємство (протокол № 2 від 26 листопада 1992 року). У лютому 2000 року на засіданні загальних зборів уповноважених Вільшанського колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Вільшанське» реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вільшанське» (протокол № 1 від 24 лютого 2000 року). Згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області № 10/114-07 від 4 березня 2008 року СТОВ «Вільшанське» визнано банкрутом та ліквідоване.

Встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Вільшанське» виданий 20 грудня 1995 року, серія ВН, Вільшанською сільською Радою народних депутатів Крижопільського району Вінницької області передано у колективну власність 4655,1 гектарів землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання. Зазначено Додаток 1: Список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Встановлено, що основні та додаткові списки громадян – членів КСП «Вільшанське» до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Вільшанське», який виданий 20 грудня 1995 року, серія ВН та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 9, у відділі № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Городківській сільській раді Тульчинського району, Тульчинській районній військовій адміністрації Вінницької області відсутні, у зв`язку із чим неможливо встановити інформацію про наявність гр. ОСОБА_2 в списках до державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджується: листом відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2025 року № 783/14-25; листом Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № 05-01-03/1729; листом Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області № 01-41/3281 від 22 грудня 2025 року.

Згідно архівної довідки № 163 від 26 лютого 2026 року, яка видана Комунальною установою «Городківський трудовий архів» Тульчинського району Вінницької області, у книзі обліку трудового стажу та заробітку членам колгоспу «Шлях до комунізму» с. Вільшанка Вінницької області значиться ОСОБА_2 , її трудовий стаж становить з 1948 року по 1968 рік.

Відповідно до Переліку власників майнових часток у пайовому фонді СТОВ «Вільшанське» с. Вільшанка Крижопільського району Вінницької області, який сформований станом на 07 листопада 2011 року під № 1471 значиться ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами спадкування.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, право на земельну частку (пай) пов`язувалося, зокрема, з перебуванням особи у членах відповідного КСП на момент паювання, включенням її до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, та видачею такого державного акта.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 ЦК України (1963 р.) правоздатність громадянина (тобто здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає в момент його народження та припиняється з смертю.

Зміст правоздатності громадян визначений у ст. 10 ЦК України (1963 р.), а саме: громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Вільшанське» було видано 20 грудня 1995 року.

Отже, на момент видачі Державного акта від 20 грудня 1995 року ОСОБА_2 вже померла, а тому не могла бути членом КСП на цей момент та не могла набути право на земельну частку (пай), виникнення якого відповідно до наведених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду пов`язувалося, зокрема, з перебуванням особи у складі членів КСП на відповідний момент, включенням її до списку, що додавався до державного акта, та видачею такого державного акта. Зі смертю ОСОБА_2 відповідно до статті 9 ЦК УРСР припинилася її цивільна правоздатність, а тому після її смерті виникнення у неї нового майнового права є неможливим. Відтак право на земельну частку (пай) за життя ОСОБА_2 не виникло, а тому не могло увійти до складу спадщини.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 532/2064/21, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі. У зазначеній справі спадкодавець помер до видачі державного акта на право колективної власності на землю, а спадкоємець просив встановити факт належності спадкодавцю права на земельну частку (пай) та визнати за ним це право в порядку спадкування. Верховний Суд зазначив, що право на земельну частку (пай) пов`язано із членством особи у КСП на момент передачі землі у колективну власність та отриманням підприємством державного акта на право колективної власності на землю. Оскільки спадкодавець на момент смерті такого права не набув, воно не могло бути успадковане його спадкоємцем. Крім того, у зв`язку зі смертю спадкодавця припинилася його цивільна правоздатність, що виключає можливість встановлення за ним права на земельну частку (пай) після смерті.

Отже, до складу спадщини могло увійти лише право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини. Оскільки такого права вона за життя не набула, воно не могло увійти до складу спадщини.

У таких випадках Верховний Суд виходить із того, що особа, яка була членом КСП на відповідний момент, але безпідставно не включена до списку, може порушувати питання про внесення її до списку перед загальними зборами членів КСП, а у разі виникнення спору — звернутися до суду. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19 та від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19.

Водночас зазначений підхід не може бути застосований до спірних правовідносин у цій справі, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до видачі 20 грудня 1995 року Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Вільшанське». Отже, після її смерті не існувало можливості реалізації нею права на звернення до загальних зборів КСП щодо включення до списку або до суду з вимогою про визнання за нею права на земельну частку (пай). Відповідно, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 за життя набула право на земельну частку (пай), яке могло увійти до складу спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до видачі 20 грудня 1995 року Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Вільшанське». За таких обставин на момент видачі державного акта ОСОБА_2 вже померла, а тому не могла бути членом КСП на цей момент, а її цивільна правоздатність припинилася у зв`язку зі смертю. Відтак передбачених законодавством підстав для набуття нею права на земельну частку (пай) не існувало.

Оскільки ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай), таке право не входило до складу спадщини після її смерті та не могло бути успадковане позивачем, незалежно від того, чи була б ОСОБА_2 зазначена у списку громадян – членів КСП, який додавався до державного акта.

При цьому встановлений судом факт прийняття позивачем спадщини після смерті матері не змінює зазначеного висновку, оскільки прийняття спадщини не породжує у спадкоємця прав, яких спадкодавець за життя не набув.

З огляду на викладене, позовні вимоги про встановлення факту набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) та визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити. Оскільки відсутні правові підстави для встановлення факту набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), відсутні й правові підстави для визнання за позивачем такого права в порядку спадкування.

Наявність ОСОБА_2 у Переліку власників майнових часток у пайовому фонді СТОВ «Вільшанське» свідчить про її права щодо майнової частки у пайовому фонді та сама по собі не підтверджує набуття нею права на земельну частку (пай), оскільки виникнення зазначених прав регулювалося різними правовими механізмами. Вказаний документ стосується майнового паювання та не є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), а тому сам по собі не підтверджує виникнення у ОСОБА_2 такого права.

Відсутність у розпорядженні відповідних державних органів та органу місцевого самоврядування списків громадян – членів КСП, які додавалися до державного акта, не змінює висновку суду, оскільки незалежно від того, чи була б ОСОБА_2 зазначена у такому списку, на момент видачі державного акта 20 грудня 1995 року вона вже померла, а тому не могла набути права на земельну частку (пай).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08 серпня 1995 року, ст. ст. 9, 10, 524, 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 7, 11, 12, 13, 81, 83, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Городківської сільської ради, Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області про встановлення факту набуття права на земельну частку (пай) та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Городківська сільська рада Тульчинського району Вінницької області, місцезнаходження: с. Городківка, вул. Благовіщенська, 51 Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04328798.

Відповідач: Тульчинська районна військова адміністрація, місцезнаходження: вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051129.

Суддя