Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №293/416/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/416/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/533/26

Категорія ст. 309 КК Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючої судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026065610000058 від 09.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обрано.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 17.03.2026 на пристрій для вживання наркотичного засобу та суху подрібнену рослину коноплі – скасовано.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів в розмірі 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн. 70 коп.

Як встановив суд, у точно не встановлений досудовим розслідуванням день та час ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу будинку №7 по вул. Миру в с. Городище Житомирського району Житомирської області побачив на узбіччі смітника одну дикоростучу рослину коноплі.

Після цього, у ОСОБА_9 виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вищевказаної рослини коноплі без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних речовин, усвідомлюючи, що це є наркотичний засіб, так як вживав раніше наркотичні речовини, ОСОБА_9 руками вирвав вищевказану рослину коноплі, тим самим незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб «канабіс».

Після цього ОСОБА_9 , незаконно зберігаючи при собі вищевказану рослину коноплі, переніс її до приміщення житлового будинку за місцем свого проживання, а саме: по АДРЕСА_1 , де висушив її і у невстановлений день та час відділив листя від стебел, та після цього подрібнив вказану рослину коноплі, таким чином виготовив наркотичний засіб - канабіс та зберігав для власного вжитку без мети збуту.

Надалі, під час проведення обшуку в період часу з 10 години 50 хвилини по 11 годину 34 хвилин 14.03.2026 працівниками ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс, масою 5,455 г, обіг якого обмежено, згідно таблиці II списку №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, та який ОСОБА_9 незаконно придбав та зберігав за місцем проживання для власних потреб без мети збуту до часу вилучення наркотичного засобу працівниками поліції.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду. На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без змін. Не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності вини обвинуваченого, прокурор вказує, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своєї позиції стверджує, що відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Зазначена норма є імперативною, а тому при призначенні особі покарання у виді пробаційного нагляду на особу повинен бути покладений весь перелік обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.

ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить апеляційну скаргу розглядати за його відсутності, оскільки він проживає в іншій області та не має коштів, щоб з`явитися до суду. При розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, думку захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК України за наведених у вироку суду обставин в апеляційній скарзі не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються, вирок переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги, тобто у частині призначеного обвинуваченому покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_9 щиро розкаявся, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Також судом враховується наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.

Визначаючи покарання, суд першої інстанції врахував перераховані вище обставини та призначив ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду в межах санкції даної статті.

Разом з тим, прокурор у своїй апеляційній скарзі наводить доводи про те, що суд, призначивши обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України.

Положеннями ч. 1 ст. 59-1 КК України передбачено, що покарання у вигляді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, під час призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду, покладення на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим (безумовним) щодо кожного з цих обов`язків. Застосування ж обов`язків, визначених у ч. 3 ст. 59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Проте, всупереч зазначеному, суд першої інстанції, призначив ОСОБА_9 покарання у вигляді пробаційного нагляду та помилково не поклав на нього обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, які встановлюються судом при ухваленні обвинувального вироку.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому безпідставно не застосував закон, який підлягав застосуванню, та вважає за необхідне скасувати оскаржуваний вирок, постановити новий та, призначивши обвинуваченому основне покарання у виді пробаційного нагляду, покласти на ОСОБА_9 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України, що є необхідним для виправлення обвинуваченого.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відповідно до ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Покладення апеляційним судом на обвинувачену обов`язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК України, який погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на умови й порядок відбування ним обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420, 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.

На підставі викладеного колегія суддів доходить до переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції у частині призначення обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4