Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №686/2149/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2149/26

Провадження № 1-кп/686/726/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025243000003521 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чортків Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, раніше судимого:

- 21.05.2025 р. Чернівецьким районним судом міста Чернівців за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 26 листопада 2025 року, близько 09 год. 10 хв., перебуваючи на ІІІ поверсі в приміщенні КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому, проник до ординаторської хірургічного відділення, де реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю у даному приміщенні сторонніх осіб, достовірно знаючи і розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжений з 05 год. 30 хв. 05.11.2025 р., строком на 90 діб, Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, відкрив належний ОСОБА_6 портфель і викрав із нього грошові кошти в сумі 200000 гривень, які в подальшому заховав до свого одягу та покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 значну майнову шкодуна суму 200000 гривень.

За таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч.4 ст.185 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який підтвердив факт викрадення у нього, вранці 26.11.2025 р., 200000 грн. із чорного шкіряного портфелю, що знаходився в розташованому на третьому поверсі приміщенні ординаторської хірургічного відділення КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому, де потерпілий ОСОБА_6 працює та куди він вказані кошти приніс близько 08 год. 55 хв. 26.11.2025 р., з метою погашення кредиту через наявний у лікарні банківський термінал, а в період часу з 10 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. зазначеного дня у своїй сумці, в якій знаходились ще ручка, записник та візитівки, потерпілий виявив відсутність вказаної суми коштів, що у нього була викрадена, зокрема 195 купюр номіналом по 1000 грн. та решта купюр, сумою 5000 грн., була номіналом по 500 грн. та по 200 грн. Після виявлення пропажі коштів, потерпілий почав розпитувати колег та медсестер, чи не бачили вони сторонніх осіб, які могли скоїти крадіжку, та довідався, що підозрілий чоловік знаходився біля ординаторської та не міг пояснити, що він там робив, після перегляду відеозаписів із камер спостереження у лікарні, з`ясовано, що вказаний чоловік на відео, в якому потерпілий впізнає саме обвинуваченого ОСОБА_4 , відвідував й інші відділення лікарні, що також відображено на відео, він був одягнений у світлого кольору светр з оленями, у цьому ж светрі його бачили також дитячий хірург ОСОБА_7 та медсестра ОСОБА_8 , а в розташованому в іншому крилі лікарні онкологічному відділенні бачила ОСОБА_4 і лікар ОСОБА_9 , однак вказані прізвища працівникам поліції, яких викликав в обідню пору, потерпілий не повідомляв, не надавав їм свої візитівки лише написав письмову заяву про скоєння крадіжки грошових коштів, які на теперішній час, йому повернуті не були.

Про те, що з розташованої на третьому поверсі ординаторської хірургічного відділення КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому, 26.11.2025 р. були викраденні належні потерпілому ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 200000 грн., які перебували у його чорній сумці, останній повідомляв і працівникам поліції, що зафіксовано у протоколі прийняття заяви ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.11.2025 р. (т.1 а.с.48), а також у рапорті, складеному за результатом опрацювання здійсненого в означений день ОСОБА_6 на спецлінію служби «102» повідомлення про скоєння вказаної крадіжки (т.1 а.с.47).

Відповідно до протоколу огляду від 26.11.2025 р., із доданою до цього протоколу ілюстративною таблицею (т.1 а.с.50-54), в період часу з 14 год. 46 хв. по 15 год. 02 хв. 26.11.2025 р. було оглянуто приміщення ординаторської хірургічного відділення, що розташоване на третьому поверсі КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня» по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому, та зафіксовано місце, де знаходився належний потерпілому ОСОБА_6 чорний портфель, з якого були викрадені грошові кошти в сумі 200000 грн. та який у ході огляду був вилучений.

Свідок ОСОБА_7 , який працює дитячим хірургом у КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», дав показання суду про те, що в день викрадення у потерпілого ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 200000 грн., якими той мав погасити кредитний ліміт, про що свідок довідався зі слів останнього, бачив ОСОБА_7 як близько 09 год. 00 хв. біля ординаторської хірургічного відділення, звідки в подальшому були викрадені кошти потерпілого, присів обвинувачений ОСОБА_4 , якого свідок впевнено впізнає за анатомічними особливостями обличчя, хоч і має на даний час обвинувачений іншу форму бороди, запам`ятав свідок нетипову для відвідувача лікарні поведінку обвинуваченого та його специфічний одяг - білий светр з новорічним візерунком, у вигляді оленів чи сніжинок. У той самий день пізніше, в період часу з 11 год. 00 хв. по 11 год. 05 хв., свідок ОСОБА_7 знову бачив ОСОБА_4 на сходах, коли той швидко спускався з другого на перший поверх лікарні прямуючи до виходу, на ходу одягаючи поверх светра куртку з елементами червоного кольору, дивився при цьому крадькома та виглядав підозрілим. У подальшому, разом із потерпілим та електриком лікарні, переглядав свідок ОСОБА_7 відеозаписи з камер відеоспостереження, що були надані працівникам поліції, та допоміг таким чином виявити ОСОБА_4 .

Про те, що в першій половині дня, у який були викрадені грошові кошти лікаря ОСОБА_6 , в розташованому на третьому поверсі лікарні маленькому коридорі при вході до операційного блоку та ординаторської хірургічного відділення ОСОБА_4 був помічений свідком ОСОБА_10 , остання повідомила суду надаючи свої показання. Зазначила цей свідок й про те, що вона, працюючи в одному відділенні з потерпілим на посаді молодшого медичного працівника КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», у вказаний час ОСОБА_4 , який тоді був повнішим, мав бороду, був одягнений у світлу кофту з орнаментом у вигляді оленів чи коней, щось тримав у руках та, побачивши її, помітно занервував, а на зауваження про заборону перебування сторонніх осіб біля операційного блоку, нічого виразно не пояснив і вийшов у загальний коридор. Свідок зауважила, що в радіусі 50-60 метрів від операційного блоку туалети відсутні (вони розташовані на другому поверсі), до того ж палати таких хворих, до яких міг би прийти обвинувачений як родич, він у той день не відвідував. Пізніше свідок ОСОБА_10 дізналась про крадіжку лікаревих грошей, за яку в неї запитували й працівники поліції.

Вищеозначені показання потерпілого та свідків узгоджуються із протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 27.11.2025 р. (т.1 а.с. 139-140), під час проведення вказаної слідчої дії на розташованому в приміщенні КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому, сервері було віднайдено здійснені за допомогою портативного реєстратора (відеокамери) відеозаписи за 26.11.2025 р., які відкопійовані на оптичний диск формату «СD-R», що є додатком до протоколу огляду документу від 27.11.2025 р. (т.1 а.с.195-200), які в сукупності з вищеозначеними доказами підтверджують факт скоєння в означеному місці крадіжки належних потерпілому грошових коштів саме ОСОБА_4 . Зокрема, зафіксовано на вказаних відеозаписах як обвинувачений ОСОБА_4 , будучи одягненим у синю спортивну куртку з червоним капюшоном, штани кольору хакі та чорні кросівки, маючи при собі коричневу сумку через плече, о 09 год. 10 хв. 26.11.2025 р. прямує до входу приміщення КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня» (що знаходиться по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому), після цього, об 11 год. 05 хв. 26.11.2025 р. потрапив ОСОБА_4 і в поле зору розташованої всередині вказаного приміщення камери відеоспостереження, якою зафіксовано момент, як останній, будучи одягненим у ті ж штани, кросівки, а також білого кольору светр з орнаментом у вигляді оленів та сніжинок, швидко спускаючись по сходах із другого на перший поверх вказаного приміщення, намагався на ходу вдягнути означену спортивну куртку з червоним капюшоном, тримаючи при цьому у руках ту саму сумку, з якою він прийшов до приміщення дитячої лікарні та об 11 год. 06 хв. 26.11.2025 р. в темпі швидкої ходи у вказаному одязі залишив територію цієї лікарні, що також зафіксовано за допомогою зовнішньої камери відеонагляду. При цьому у суду не виникає будь-яких сумнівів у тому, що відображений на трьох відеозаписах, здійснених із різних ракурсів, чоловік, про якого повідомляли під час допиту свідки, є саме ОСОБА_4 , який до моменту скоєння крадіжки по території лікарні пересувався у темпі повільної ходи, а залишаючи місце вчинення злочину, свій рух значно пришвидшив.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 та протоколу огляду речей від 27.11.2025 р., із доданою до цього протоколу ілюстративною таблицею (т.1 а.с.126-133), обвинувачений добровільно видав працівникам поліції для огляду свій одяг (куртку, штани, кросівки), які ОСОБА_4 під розписку того ж дня були повернуті (т.1 а.с.134), зафіксовано у вказаній фототаблиці й зображення вищевказаного светра з орнаментом оленів зі сніжинками, в якому ОСОБА_4 був одягнутий під час скоєння 26.11.2025 р. зазначеної крадіжки (т.1 а.с.131, 132).

Факт затримання, близько 19 год. 00 хв. 26.11.2025 р., за адресою: бульвар Симона Петлюри, 10, у м.Тернополі, працівниками поліції ОСОБА_4 , а також факт виявлення, під час проведення в період часу з 22 год. 23 хв. 26.11.2025 р. до 00 год. 11 хв. 27.11.2025 р. у м.Хмельницькому, по вул.О.Скоблі, 15, особистого обшуку ОСОБА_4 та подальшого вилучення у нього, серед інших речей, належних обвинуваченому білого светра з орнаментом у вигляді оленів і сніжинок та коричневої шкіряної сумки (саме тих, про які зазначено вище та які відображені на відео, здійсненому 26.11.2025 р. за допомогою камер відеонагляду, розташованих в приміщенні та на території КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому), а також факти вилучення зі вказаної сумки частини з викрадених у ОСОБА_6 грошових коштів – 195 купюр номіналом по 1000 грн. та візитівки останнього, і вилучення в ОСОБА_4 , в ході проведення його особистого обшуку, ще 18 купюр номіналом по 1000 грн., які знаходились у зеленому конверті, 4 купюри номіналом по 500 грн., купюру номіналом 100 грн., 4 купюри номіналом по 20 грн. та 440 грн. 20 коп. монетами, підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26.11.2025 р. (з додатком до цього протоколу – відеозаписом (т.1 а.с.63-72)).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 , який, будучи оперуповноваженим Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, допомагав слідчому проводити особистий обшук ОСОБА_4 , надав суду показання про те, що після отримання 26.11.2025 р. повідомлення щодо крадіжки 200000 грн. з приміщення КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», свідок особисто виїздив на місце події та переглядав відеозаписи з камер відеоспостереження, додавав до орієнтування підозрілих осіб, а коли було встановлено, що до вчинення крадіжки міг бути причетний ОСОБА_4 , що проживав у м.Тернополі, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виїхали до вказаного міста, де за місцем проживання було виявлено ОСОБА_4 , який зазначав, що в цей день дійсно перебував у м.Хмельницькому, а після пред`явленого йому у коридорі під`їзду відеозапису, повідомив ОСОБА_4 й про те, що саме ним були викрадені гроші з лікарні, які знаходились у нього в квартирі, в коридор якої працівників поліції запросив сам обвинувачений та пішов у кімнату, з якої вийшов із сумкою, розміром з барсетку, та повідомив, що там гроші, які вилучали вже під час проведення особистого обшуку ОСОБА_4 у м.Хмельницькому. Виносила дружина ОСОБА_4 поміщені у пакет його особисті речі та ліки. Зазначив свідок ОСОБА_11 й про те, що затримали ОСОБА_4 у м.Тернополі, звідки його везли до м.Хмельницького нігде не стаючи, при цьому по дорозі дійсно, у зв`язку з ДТП, мав місце затор, який вони призупинившись об`їхали, проте з автомобіля ніхто не виходив, жодного разу працівники поліції не випускали й ОСОБА_4 , при якому постійно знаходилась вказана сумка, надіта через плече, що вперше в присутності даного свідка була відкрита вже під час проведення вказаного особистого обшуку, який фіксувався на відео.

Свідок ОСОБА_12 , який працює старшим оперуповноваженим в ОВС Управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області, надаючи показання у суді повідомив про те, що після скоєння 26.11.2025 р. на території м.Хмельницького крадіжки грошей із лікарні та перегляду орієнтування, було прийнято рішення виїхати до м.Тернополя за місцем проживання ОСОБА_4 , з метою перевірки його на причетність до скоєння вказаної крадіжки, після повідомлення про яку, ОСОБА_4 зазначив, що ці гроші у нього є на місці та він їх хоче повернути, тому, повідомивши останнього, що він є фактично затриманим, із чим ОСОБА_4 фактично погодився, зазначаючи, що він винуватий, був доставлений останній для проведення слідчих дій до м.Хмельницького, де в приміщенні Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 передали слідчому. Вказував свідок про те, що на територію лікарні він особисто не виїжджав, з потерпілим перед поїздкою до м.Тернополя не спілкувався та його візитівок ОСОБА_12 не мав. Зазначив свідок ОСОБА_12 й про те, що зізнання ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки відбулось у присутності всіх працівників поліції та дружини ОСОБА_4 , яка не вірила, що останній міг скоїти крадіжку, тому ОСОБА_4 пішов до кімнати, де взяв сумку з грошима, які показував дружині, при цьому свідок бачив купюри, але їх номінали не точно пам`ятає, здається по 1000 грн. чи по 500 грн. Із м.Тернополя, окрім вказаної сумки з грошима, яку працівники поліції не оглядали та доступ до якої мав лише ОСОБА_4 , взяв останній ще таблетки та в зв`язку з холодом - кофту, які на його прохання винесла дружина, після чого на керованому ОСОБА_12 автомобілі ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 вирушили до м.Хмельницького, по дорозі куди вони жодного разу не зупинялись та з автомобіля ніхто не виходив, навіть у місці, де було скоєно ДТП, вони поволі просувались у корку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 , який, будучи старшим оперуповноваженим Управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області, після того, як в післяобідню пору 26.11.2025 р. надійшло повідомлення про здійснення вищеозначеної крадіжки грошових коштів та орієнтування, що до скоєння цієї крадіжки може бути причетним ОСОБА_4 , їздив до місця проживання останнього разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . При цьому з потерпілим у вказаний день ОСОБА_13 взагалі не зустрічався. Зазначив свідок ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_4 перебуваючи в коридорі біля своєї квартири зізнався працівникам поліції у скоєнні крадіжки грошових коштів із лікарні у м.Хмельницькому, куди останній їздив на своєму автомобілі, вподальшому ОСОБА_4 пояснював своїй дружині те, що він вкрав гроші та пояснив їй те, що йому потрібно поїхати з хлопцями. Про те, що ОСОБА_4 затриманий, йому повідомили, добровільно він сідав в автомобіль, яким його для проведення слідчих дій доставляли до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області. Вказував свідок ОСОБА_13 й про те, що ОСОБА_4 взяв із собою свої особисті речі, зокрема надані дружиною таблетки та кофту, а перед тим взяв із кімнати сумку, пояснюючи, що у ній грошові кошти, суму яких свідок не пам`ятає та він не бачив, щоб ОСОБА_4 у квартирі відкривав сумку, ближче до якої перед ним стояв ОСОБА_12 , знаходилась ця сумка постійно біля ОСОБА_4 , який тримав її перед собою й дорогою до м.Хмельницького в автомобілі, з якого до прибуття ніхто не виходив, не здійснювали стоянку цим автомобілем й під час об`їзду місця ДТП.

Та обставина, що в період часу з 07 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. 26.11.2025 р. ОСОБА_4 , під приводом поїздки своїм автомобілем за автозапчастинами до м.Хмельницького, був відсутній за місцем свого проживання, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 (дружини обвинуваченого), яка повідомила суду, з-поміж іншого, й про факт приїзду до їх спільного з чоловіком місця проживання, близько 19 год. 00 хв. указаного дня, двох чи трьох одягнених у цивільний одяг працівників поліції, з якими виявив намір поговорити ОСОБА_4 , котрий попросив свідка піти на кухню, звідки чоловік її покликав через 10-15 хвилин, в той час, як він вже був одягнений та з речами збирався поїхати з поліцейськими на розмову. Повідомила свідок про те, що через свій стресовий стан вона погано чула діалог, який відбувався в коридорі між її чоловіком та поліцейськими, зрозуміла вона те, що поліція приїхала з м.Хмельницького, де пропали гроші, зазначила ОСОБА_14 про те, що вона може чогось не пам`ятати, але в її присутності чоловік не повідомляв про вчинення злочину та не показував викрадені гроші, взагалі подробицями щодо наявних у родини заощаджень свідок не цікавилась, не знає ОСОБА_14 де саме та в якій сумі у квартирі зберігав ОСОБА_4 гроші, яких свідок особисто не бачила, окрім привезених нею в 2023 році із Польщі та переданих чоловікові двох тисяч євро та двох тисяч доларів США, проте зазначила, що дома могло зберігатись від п`яти до семи тисяч доларів США, при цьому мала їхня родина заборгованості по кредитах, у зв`язку з потребою коштів на лікування та не бажанням обмінювати іноземну валюту, яку за тиждень до вищеозначеної події, зі слів ОСОБА_4 , він все ж таки поміняв. Перед тим, як вийти з квартири, в присутності ОСОБА_14 , її чоловік відкривав свою барсетку, куди поклав окуляри, цигарки та запальничку, що міг бачити один з працівників поліції, який стояв поруч з ОСОБА_4 , інший поліцейський у той час стояв позаду від них при виході з квартири. Силу працівники поліції, з якими добровільно пішов ОСОБА_4 , до останнього в присутності свідка не застосовували, через 5-10 хв. після того, як вони вийшли із квартири, ОСОБА_4 зателефонував до дружини, висловивши прохання, щоб вона дала ще ліки від цукрового діабету та кофту, що ОСОБА_14 й зробила, передавши через поліцейського таблетки і світлу кофту з оленями, саме ту, в яку її чоловік був одягнений раніше у вказаний день.

За даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль місця від 09.12.2025 р. (т.1 а.с.161-162), з додатком до цього протоколу оптичним диском DVD-R із аудіозаписами інв.№1000т від 05.12.2025 р., що долучений до протоколу огляду від 15.01.2026 р. (т.1 а.с.156-160), судом встановлено, що в ході проведення вказаної негласної слідчої дії в приміщенні камери ITT № 1 ГУНП в Хмельницькій області, під час розмови з співкамерником обвинувачений ОСОБА_4 повідомив про те, що саме він із приміщення ординаторської дитячої лікарні, що розташована поблизу військового кладовища в м.Хмельницькому, викрав із сумки лікаря-офтальмолога грошові кошти, які ОСОБА_4 були потрібні на лікування дитини та на погашення заборгованості по кредиту, зазначав ОСОБА_4 й про те, що буде заперечувати свою причетність до скоєння даної крадіжки, але буде важко, оскільки він не врахував, що в приміщенні дитячої лікарні наявні камери, які його зафіксували. У суду не виникає сумнівів щодо належності та допустимості цих доказів, оскільки НСРД проведена на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 04.12.2025 р. (т.1 а.с. 146-147), в яких чітко вказані часові рамки, особа та місце проведення. Тому суд зауважує, що фіксування при проведенні НСРД розмов обвинуваченого під час утримання в ІТТ не порушує його прав, а також не обмежує свободу від самовикриття. Під самовикриттям розуміються дії особи, яка самостійно надає відповідним органам пояснення щодо скоєного нею протиправного діяння. У той же час, негласні слідчі (розшукові) дії - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома. При цьому, слід враховувати вільність таких розмов ОСОБА_4 , якому на момент поміщення до ІТТ було роз`яснено його права (у тому числі й передбачене ст.63 Конституції України) та який здійснював вказані висловлювання добровільно, без примусу, обману чи допиту з боку агентів держави, а тому фіксація розмов вказаної особи зі співкамерником, в рамках дозволеної НСРД, не порушує права на приватність та не є порушенням права на свободу від самовикриття ОСОБА_4 .

Встановлені судом обставини та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину підтверджуються також речовими доказами, зокрема: грошовими коштами - 195 купюрами номіналом по 1000 гривень (які, з-поміж інших коштів, були вилучені з коричневої сумки обвинуваченого та є предметом злочину), номінальний ряд, сума цих коштів та їх упакування свідчать про те, що самі ці грошові купюри були викрадені у потерпілого; візитною карткою потерпілого ОСОБА_6 , яка була виявлена та вилучена з тієї ж коричневої сумки обвинуваченого під час особистого обшуку ОСОБА_4 , при цьому знаходження особистої друкованої картки потерпілого серед власних речей обвинуваченого в іншому місті через кілька годин після вчинення злочину є прямим та неспростовним доказом, що пов`язує обвинуваченого з місцем події, належним потерпілому портфелем, в якому такі ж візитівки разом із грошовими коштами зберігались, а також з фактом протиправного заволодіння ОСОБА_4 майном потерпілого ОСОБА_6 ; коричневою шкіряною сумкою (барсеткою) з ременем через плече, яка належала обвинуваченому, була вилучена у нього під час затримання та повністю ідентична тій сумці, яку зафіксували камери відеоспостереження КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня» на плечі обвинуваченого ОСОБА_4 в момент його перебування на території вказаної лікарні та в якій він переносив і переховував викрадені гроші та візитку; білою кофтою з биркою «Stenno» (чоловічим светром з характерним орнаментом), у якому, зі слів ОСОБА_4 та його дружини, він був одягнений під час свого перебування 26.11.2025 р. в м.Хмельницькому та який містить виражені індивідуальні ознаки (візерунок у вигляді оленів та сніжинок), у тому числі за якими свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 впевнено та безпосередньо ідентифікували обвинуваченого, як особу, що перебувала біля ординаторської в момент зникнення належних грошей ОСОБА_6 , цей же светр зафіксований на відеозаписах, здійснених камерами відеоспостереження лікарні, в момент, коли обвинувачений поспіхом залишав місце вчинення кримінального правопорушення.

Враховані судом докази (у тому числі логічні та послідовні, а також такі, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, показання потерпілого ОСОБА_6 , який детально та послідовно описав обставини, за яких він виявив відсутність належного йому майна у приміщенні лікарні, чітко вказав точну суму викрадених грошових коштів, номінали та кількість купюр, частина з яких збігається з тими коштами, що були в обвинуваченого вилучені (195 купюр номіналом по 1000 грн. із викрадених 200000 грн.), а також підтвердив, що серед його особистих речей знаходились його візитні картки, одна з яких згодом була віднайдена в обвинуваченого, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які підтвердили факт перебування обвинуваченого у приміщенні лікарні саме у той часовий проміжок, коли було вчинено крадіжку, а також описали його підозрілу поведінку біля місця події в лікарні, камери відеоспостереження якої чітко зафіксували рух ОСОБА_4 , його специфічний одяг та сумку, показання допитаних в якості свідків працівників поліції, які підтвердили обставини виїзду до м.Тернополя, де за місцем свого проживання обвинувачений визнав факт вчинення крадіжки, виніс із кімнати свою барсетку та повідомив, що всередині гроші, після чого добровільно поїхав з поліцейськими для проведення слідчих дій, під час проведення яких було вилучено частину з викрадених у потерпілого грошей, а також оглянуто зафіксовані на відеозаписах речі ОСОБА_4 , а також інші вищенаведені докази), що були отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак, у силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що справа відносно нього сфабрикована, інкримінованого йому злочину він не вчиняв, не здійснював крадіжку грошових коштів потерпілого з приміщення ординаторської дитячої лікарні м.Хмельницького, до якого він із дому виїхав близько 08 год. 00 хв. 26.11.2025 р. та прибув у це місто лише близько 10 год. 00 хв. на речовий ринок, де мав намір придбати автозапчастини, не купивши які, почав їхати додому (по вул.Кам`янецькій у м.Хмельницькому, маршрут по якій не є найближчим у напрямку м.Тернополя), однак, через погане самопочуття та бажання сходити до туалету, розміщення якого на ринку він не знав, тому біля військового кладовища звернув у заїзний карман, припаркував автомобіль і випадково побачив приміщення, схоже на поліклініку (приміщення КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня», що по вул.Кам?янецькій, 94, в м.Хмельницькому), куди, зі слів обвинуваченого, саме шукаючи туалет, зайшов близько 10 год. 50 хв. та, піднявшись на другий поверх лікарні, пробув у вказаному приміщенні близько 10-15 хвилин, після чого поїхав до свого місця проживання в м.Тернополі, де близько 18 год. 30 хв. у зазначений день, збираючись до матері та маючи намір погасити кредити, дістав зі схованки гроші та банківські картки (також вказував, що гроші зі схованки діставав пізніше, виконуючи вимогу поліцейських), а вже через півгодини - близько 19 год. 00 хв. двоє з трьох працівників поліції, які приїхали по нього, силою витягнули ОСОБА_4 з його квартири, не повідомляли про його затримання та наказали взяти всі наявні, належні обвинуваченому, кошти, суму яких (200000 грн. купюрами по 1000 грн.) саме ОСОБА_4 їм озвучував та на їх прохання попросив у дружини винести кофту, а згодом хтось із цих працівників поліції, коли ОСОБА_4 вийшов покурити під час зупинки транспортного засобу по дорозі з м.Тернополя до м.Хмельницького, підкинув у сумку-барсетку, залишену ним в автомобілі, візитку потерпілого, суд визнає неправдивими і відхиляє, позаяк ці пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими судом належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що її чоловік добровільно вийшов із квартири та поїхав з працівниками поліції, у телефонному режимі просив винести йому, окрім светра, ще й ліки, такими ж показаннями оперативників, які, з-поміж іншого, повідомили про безупинний рух до м.Хмельницького автомобіля, з якого під час дороги ОСОБА_4 жодного разу не виходив і доступ до його сумки-барсетки мав виключно обвинувачений, а також про фізичну відсутність у поліцейських будь-яких візиток потерпілого. Версія обвинуваченого про те, що він зайшов до лікарні лише о 10 год. 50 хв. 26.11.2025 р. до вбиральні та пробувши там 10 хв. приміщення залишив, повністю спростовується записами з трьох камер відеоспостереження, які чітко фіксують повний цикл перебування ОСОБА_4 на території вказаного закладу охорони здоров`я в період часу з 09 год. 10 хв. до 11 год. 06 хв., а також показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (які в зазначений час особисто бачили обвинуваченого на третьому поверсі лікарні безпосередньо біля місця злочину), зауваження останньої про відсутність туалетів на цьому поверсі та поведінку ОСОБА_4 (який не просив скерувати його до вбиральні) повністю виключають версію обвинуваченого про «пошук туалету». Твердження ОСОБА_4 про сфальшованість часу на відео чи самих відеозаписів, з відображенням невідомого чоловіка, що був одягнений у кепку та належний ОСОБА_4 светр, а також його припущення про можливу подальшу підміну співкамерником (через погрози якого, зі слів обвинуваченого, він себе оговорив) в приміщенні ІТТ наданих ОСОБА_4 копій документів із скріншотами зі вказаного відео, де було відображено час 10 год. 50 хв., на копії тих документів, що зараз наявні у матеріалах справи (протокол огляду документу від 27.11.2025 р. з ілюстраціями руху ОСОБА_4 о 09 год. 10 хв. до входу в лікарню), суд відхиляє як безпідставні та голослівні, а також такі, що не підтверджені жодними об`єктивними даними чи експертними висновками, які стороною захисну не надані та які б свідчили про монтаж, рендеринг або інше стороннє втручання у цифрові носії інформації, окрім того, вищеозначені відеозаписи, що були визнані документами у кримінальному провадженні, узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, містять чіткі ознаки автентичності та безперервний хід часу, який збігається з тим часовим проміжком, у який потерпілий виявив відсутність свого майна. До того ж, судом не встановлено, що обвинувачений чи його захисник під час досудового розслідування чи судового розгляду звертались до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції (зокрема щодо перевищення ними службових повноважень, незаконного затримання чи фальсифікації матеріалів справи), жодних доказів щодо незаконного застосування працівниками поліції фізичної сили до ОСОБА_4 чи здійснення на нього психологічного тиску, стороною захисту суду не надано, не містять таких й матеріали справи. Посилання ОСОБА_4 на те, що виявлені у його сумці-барсетці кошти в сумі 195000 грн. не являються грошима, викраденими у потерпілого, а є заощадженнями родини обвинуваченого, котрий чітко озвучував працівникам поліції суму наявних у нього коштів і лише після цього з`явилась версія слідства про те, що у лікаря-офтальмолога викрали 200000 грн., суд відхиляє, оскільки таке твердження обвинуваченого є суперечливим та спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі й відеозаписом із фіксацією проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , під час якого останній не знав точної суми наявних у його сумці грошей («гроші мої, їх більше 150000, не знаю скільки там»), при цьому чітко зазначав ту суму, яка знаходилась у зеленому конверті в куртці обвинуваченого (18000 грн., які отримані у «Монобанку»), а також про наявні у нього 400 доларів США, не міг ОСОБА_4 , який є офіційно не працевлаштованою особою, чітко пояснити джерела походження вказаних коштів, стверджуючи, що він сім років був у Іспанії, батько йому залишив, у Польщі півтора роки була його жінка, при цьому під час телефонної розмови з останньою ОСОБА_4 натякав, що грошові кошти є позиченими у Галі та в «Монобанку», зазначав слідчому й про те, що ОСОБА_4 особисто брав банківський кредит у сумі 5000 грн., а його дружиною було отримано кредит на суму 30000 грн. Разом з тим, вищеозначені пояснення обвинуваченого та факт виявлення у день скоєння злочину в тій сумці, з якою ОСОБА_4 перебував у місці скоєння крадіжки, візитної картки потерпілого разом із грошовою сумою, номінальне співвідношення та кількість купюр якої є ідентичною тій, про яку детально і послідовно заявляв потерпілий ОСОБА_6 , свідчать про те, що саме останньому належать 195000 грн., які є частиною з тих коштів, що були таємно викрадені ОСОБА_4 та під час його особистого обшуку вилучені слідчим, який перед початком проведення вказаної слідчої дії доводив до відома затриманої особи конкретну суму коштів, що була викрадена у потерпілого. Судом не встановлено підстав для обмови потерпілим та свідками обвинуваченого.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 про його непричетність до вчинення вищевказаного злочину суд оцінює як спосіб захисту та намір уникнути відповідальності за фактично вчинене.

Суд встановив, що з викрадених у потерпілого ОСОБА_6 грошових коштів у загальній сумі 200000 грн., під час особистого обшуку ОСОБА_4 у його барсетці було виявлено та вилучено саме 195000 грн. номіналом по 1000 гривень (195 купюр), які за сумою та номіналом повністю відповідають характеристикам майна потерпілого. У суду відсутні будь-які сумніви в тому, що в потерпілого було викрадено саме 200 000 грн., попри те, що у барсетці обвинуваченого виявили на 5 000 грн. менше. Як самостійно зазначив ОСОБА_4 у судовому засіданні, після відвідин лікарні та перед поверненням додому в м.Тернополі він заходив до магазину по цигарки. Крім того, від моменту вчинення крадіжки вранці (близько 09 год. 10 хв.) до моменту фактичного затримання ОСОБА_4 за місцем проживання (близько 19 год. 00 хв.) минуло близько 10 годин. Цей значний проміжок часу та перебування ОСОБА_4 у публічних місцях свідчать про те, що обвинувачений мав об`єктивну можливість безперешкодно витратити невиявлені 5 000 грн. на власні потреби. Інша частина викрадених у потерпілого коштів у розмірі 5000 грн., яка за його показаннями складалася виключно з купюр номіналом по 500 грн. та по 200 грн., у ході слідства віднайдена не була. Вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_4 інші грошові кошти (зокрема 2 000 гривень купюрами по 500 гривень з кишені одягу, 18 купюр номіналом по 1000 гривень у зеленому конверті, купюри номіналом 500, 100, 20 гривень та монети) за своїм номінальним рядом та структурою не відповідають характеристикам іншої частини викраденого майна потерпілого, мають лише родові ознаки, а тому визнаються судом особистими коштами обвинуваченого та мають бути повернені йому. Враховуючи, що залишок викрадених коштів у сумі 5 000 гривень не було віднайдено, а цивільний позов у рамках кримінального провадження потерпілим не заявлявся, за потерпілим ОСОБА_6 слід визнати право на задоволення вимог щодо стягнення 5 000 гривень матеріальних збитків у порядку цивільного судочинства.

Окрім того, суд відхиляє доводи захисника про недопустимість речового доказу – візитівки білого кольору на ім`я ОСОБА_6 (поміщена до сейф-пакету №NPU 6090746) з посиланням на те, що момент виявлення цієї візитівки не зафіксовано на відеозаписі, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_4 , що на думку захисника свідчить про істотне порушення порядку проведення в ході цього затримання особистого обшуку, безперервність та повнота відеофіксації якого не була забезпечена, а також про порушення вимог ч.2 ст.104 КПК України, в зв`язку з невідповідністю між змістом означеного протоколу та відеозаписом, оскільки такі доводи захисника є безпідставними. Так, при здобутті вказаного речового доказу представником сторони обвинувачення не було допущено жодних істотних порушень вимог КПК України, які б свідчили про недопустимість цього речового доказу (віднайденої у сумці обвинуваченого візитівки потерпілого), на огляді якої в судовому засіданні сторони кримінального провадження не наполягали. У супереч зазначених захисником у клопотанні доводів, судом не встановлено жодних невідповідностей між відображеними у протоколі затримання ОСОБА_4 відомостями про обставини вилучення, в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , із його сумки-барсетки, з-поміж інших речей, означеної візитівки потерпілого, та тими відомостями, що були відображені у додатках до вказаного протоколу (ілюстративній таблиці та диску з відеозаписами, якими зафіксовано як момент виявлення вказаної візитівки, так і момент її вилучення, шляхом поміщення до сей-пакету №NPU 6090746, під час проведення вказаної слідчої дії). Суд також звертає увагу на ту обставину, що перед проведенням, у присутності двох понятих та захисника, особистого обшуку ОСОБА_4 , останньому було повідомлено підстави затримання, а також роз`яснено його права, в можливості ефективного використання яких, не був обмежений ОСОБА_4 , який надавав для огляду наявні у нього речі добровільно, заздалегідь усім учасникам процесуальних дій було повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, яка здійснювалась спеціалістом за допомогою відеокамери «Soni full HD HCV-CX 405». Після перегляду в судовому засіданні здійсненого за допомогою вказаної відеокамери відеозапису, судом не встановлено порушень процесуального порядку проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , який було проведено в суворій відповідності до ст.ст. 208, 223, 236 КПК України, під постійним візуальним контролем двох незацікавлених осіб (понятих) та безпосередньо самого ОСОБА_4 і його захисника. Короткочасне відведення спеціалістом об`єктиву камери (в даному випадку на 17 секунд, про що зазначає в своєму клопотанні захисник, у момент коли з сумки ОСОБА_4 діставали кульок з грошима та візитку потерпілого) за умови, що сам відеозапис технічно не переривався і не вимикався, не свідчить про штучне створення доказів або фальсифікацію вказаної слідчої дії, до того ж аудіотрек відеозапису впродовж цих 17 секунд є безперервним, цілісним та чітко фіксує характерний звук шурхоту поліетиленового пакету та відповідні живі коментарі присутніх осіб, зокрема ОСОБА_4 , який, разом із іншими учасниками, безперервно контролював процес та, відповідаючи на запитання слідчого з приводу виявленого у сумці кулька, зазначив, що це його гроші. Одразу після повернення ракурсу камери, який був спрямований на інші виявлені в означеній сумці речі (мобільний телефон та резинку), в кадрі зафіксовано вилучену візитку потерпілого та кульок з грошима на столі поруч з означеною сумкою. Усі учасники слідчої дії підписали відповідний протокол, не зазначивши жодних письмових зауважень чи застережень щодо «підкидання» майна правоохоронцями, у цей 17-секундний проміжок часу, та своїми підписами посвідчили факт вилучення, з-поміж іншого, й візитівки та грошових коштів потерпілого саме з барсетки обвинуваченого, а тому у суду немає жодних розумних сумнівів щодо походження цих речових доказів. Короткочасне відведення камери не порушило право на захист та не спотворило результати слідчої дії. Крім того, свідок ОСОБА_11 , який допомагаючи слідчому брав участь у проведенні особистого обшуку затриманого, підтвердив у суді факт виявлення під час проведення вказаної слідчої дії кулька з грошима та візитівок, які він особисто діставав із сумки ОСОБА_4 , що також узгоджується з дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Суд також враховує процесуальну поведінку самого ОСОБА_4 під час проведення його особистого обшуку. На безпосереднє запитання слідчого про походження вилученої візитки потерпілого, обвинувачений не зміг надати жодного логічного пояснення, зазначивши лише: «не знаю». Така реакція, в сукупності з фактом виявлення викрадених грошових коштів, пересвідчує суд у тому, що обвинувачений заволодів майном потерпілого незаконно, внаслідок вчинення крадіжки. Отже, у суду немає підстав вважати безперервність або повноту фіксації обшуку порушеними в тій мірі, яка б викликала сумнів у походженні речових доказів. Означена слідча дія відбулася прозоро, а вилучені в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 докази є допустимими. З огляду на викладені обставини, вищеозначене, заявлене захисником клопотання щодо визнання речового доказу недопустимим, задоволенню не підлягає, оскільки істотних порушень вимог КПК України при здобутті цього та інших доказів, що могло б свідчили про їх недопустимість, судом не встановлено.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст.94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведеність у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у інше приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає ОСОБА_4 осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, спрямований проти власності та суспільних відносин, що забезпечують її недоторканність, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства. У скоєному він не розкаявся, адже як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 р. (справа №166/1065/18) про щире каяття свідчать: визнання обвинуваченим факту вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, відверте визнання свої провини у вчиненні злочину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, виправлення наслідків вчиненого. Нічого цього обвинувачений ОСОБА_4 не робив (своєї провини у вчиненні інкримінованого йому злочину він не визнав, таку свою поведінку не осудив, заподіяних потерпілому збитків не відшкодував і не намагався цього зробити). Обставин, які б пом`якшували йому покарання, немає. Відсутні обставини, які б обтяжували покарання.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 є раніше судимою особою, яка за місцем проживання позитивно характеризується, він одружений, офіційно не працевлаштований, має захворювання та на утриманні неповнолітню дитину, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, під час визначеного йому судом іспитового строку за попереднім вироком суду, що характеризує обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність. За висновком органу з питань пробації щодо високого ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середнього ризику його небезпеки для суспільства, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб), застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку вказаної особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Окрім того, судом встановлено, що відносно ОСОБА_4 21.05.2025 р. Чернівецьким районним судом міста Чернівців ухвалено вирок, яким визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки. Тобто, ОСОБА_4 26.11.2025 р. повторно вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, під час, встановленого вироком Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21.05.2025 р., іспитового строку, що, відповідно до положень ч.3 ст.78 КК України, є підставою для призначення ОСОБА_4 покарання за правилами, передбаченими в статті 71 цього Кодексу.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 р. у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Санкція ч.4 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, позицій прокурора та потерпілого щодо призначення покарання, висновку органу пробації щодо високого ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середнього ризику його небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років та згідно з ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21.05.2025 р. (новий злочин ОСОБА_4 вчинено після постановлення вказаного вироку, під час іспитового строку, але до повного відбуття покарання), визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 5 місяців, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

На переконання суду таке покарання та принцип його призначення за сукупністю вироків, у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання, ніж означене вище, чи більш м`якого покарання, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, всі відомості про особу винного, який, будучи засудженим за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, на шлях виправлення не став, нове кримінальне правопорушення вчинив у період визначеного йому судом іспитового строку, при цьому не визнав своєї вини та не розкаявся у скоєному, а також положення ст.65 КК України та висновок органу пробації про неможливість виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, суд не вбачає. Такі обставини, як наявність в обвинуваченого захворювань, родини та на утриманні неповнолітньої дитини, вже існували на момент вчинення ОСОБА_4 протиправного діяння, однак не вплинули і не забезпечили його належної поведінки, не слугували стримуючим фактором під час вчинення кримінального правопорушення.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 р. (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 р. та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 р. суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмайлов проти росії» від 16.10.08 р. суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Визначена ОСОБА_4 форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною зі вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_4 , а також призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, до яких після вчинених кримінальних правопорушень було застосовано інститут звільнення від відбування покарання з випробування, що може стати наслідком неможливості боротьби з подальшим вчиненням кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_4 , який раніше судимий, засуджується до покарання у виді позбавлення волі, на тривалий термін, яке має відбувати реально, на даний час він офіційно не працевлаштований, постійного заробітку немає, що дає підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, ухилятись від суду та відбування покарання, тому ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання судового рішення, до набрання вироком чинності, слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Лише такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.72 КК України та ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ОСОБА_4 у строк відбуття покарання слід зарахувати час його попереднього ув`язнення з 26.11.2025 р. (дня затримання) до вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України, речові докази: грошові кошти в сумах 20180 грн. та 440 грн. (які у сейф-пакетах №NPU6090742 та №NPU5900578, згідно з квитанціями №4175 та №4176 від 15.01.2026 р. (т.1 а.с.118-119), передані до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) слід за належністю повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ; банківські картки «Монобанк» № НОМЕР_1 , АТ КБ «ОщадБанк» № НОМЕР_2 (які були вилучені під час проведення особистого обшуку в ході затримання ОСОБА_4 та які у сейф-пакеті №NPU6090743, згідно з квитанцією №929 від 03.01.2026 р. (т.1 а.с.125), передані до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) - повернути обвинуваченому; належні ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору та мобільний телефон марки «Samsung», моделі «GALAXY A-10», imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , (які у сейф-пакетах № NPU6090745 та № NPU6090744, згідно з квитанцією №930 від 03.01.2026 р. (т.1 а.с.124), передані до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ; білий пакет, зелений паперовий конверт, коричневу шкіряну сумку, білу кофту з биркою «Stenoo» (які були вилучені під час проведення особистого обшуку в ході затримання ОСОБА_4 та які у паперових конвертах, згідно з квитанціями № 931, №932, №933 від 03.01.2026 р. (т.1 а.с.123, 122, 121), передані до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) - повернути обвинуваченому; білу візитну картку на ім`я ОСОБА_6 та грошові кошти в сумі 195000 грн. (195 купюр номіналом по 1000 грн.), які були викрадені у потерпілого, вилучені під час проведення особистого обшуку в обвинуваченого та у сейф-пакетах № NPU6090746 і №NPU5900577, згідно з квитанціями №929 від 03.01.2026 р. (а.с.125) і №4174 від 15.01.2026 р. (т.1 а.с.120), передані до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) - повернути потерпілому ОСОБА_6 за належністю; вилучену в ході огляду, належну потерпілому ОСОБА_6 , чорну сумку (яка у паперовому конверті, згідно з квитанцією №926 від 03.01.2026 р. (т.1 а.с.55), передана до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) – повернути ОСОБА_6 .

Надані сторонами документи, у тому числі й визнаний документом відеозапис на лазерному диску формату DVD-R, (т.1 а.с.200), слід зберігати у матеріалах справи.

Необхідність в арешті майна, накладеному ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2025 р. (справа №686/34617/25) на вищевказані речові докази (вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти, банківські картки, мобільні телефони, пакет, паперовий конверт, шкіряну сумку, кофту та візитну картку), відпала, тому, на підставі ст.174 КПК України, цей арешт слід скасувати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 - 376, 395, 532 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21.05.2025 р. та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 5 (п`ять) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 26.11.2025 р. до дня вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Речові докази:

- грошові кошти в сумах 20180 грн. та 440 грн., банківські картки «Монобанк» № НОМЕР_1 , АТ КБ «ОщадБанк» № НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Samsung» (чорного кольору), мобільний телефон марки та моделі «Samsung GALAXY A-10» (imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 ), білий пакет, зелений паперовий конверт, коричневу шкіряну сумку та білу кофту з биркою «Stenoo» (квитанції №№4175, 4176 від 15.01.2026 р., №№929, 930, 931, 932, 933 від 03.01.2026 р.) – повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;

- грошові кошти в сумі 195000 грн., білу візитну картку (на ім`я ОСОБА_6 ) та чорну сумку (квитанції №4174 від 15.01.2026 р. та №№926, 929 від 03.01.2026 р.) – повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Документи, надані сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2025 р. (справа №686/34617/25) на вищевказані речові докази (грошові кошти, банківські картки, мобільні телефони, пакет, паперовий конверт, шкіряну сумку, кофту та візитну картку), - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя