Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №686/8388/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8388/26

Провадження № 2/686/6486/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2026 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 200409373 від 15.12.2015 року в загальному розмірі 35541,92 грн., яка складається із: суми заборгованості – 27160,63 грн., суми інфляційних втрат – 5939,06 грн., суми 3% річних - 2442,23 грн., а також просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог вказано, що 15.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачкою було укладено угоду № 200409373 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти, з встановленим строком користування, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200409373.

Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 14.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 27160,63 грн. Також, позивачем за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 5939,06 грн. та 3% річних у розмірі 2442,23 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.

26.06.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечуються позовні вимоги.

30.09.2026 року від представника відповідача також надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у змісті позовної заяви вказав про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладено угоду щодо кредитування шляхом підписання заяви (оферти) № 200409373.

Відповідно до умов указаної Заяви (на умовах повернення, платності, строковості) банк зобов`язався встановити позичальнику кредитний ліміт в розмірі 50000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Як вбачається із умов Заяви грошові кошти перераховуються позичальнику на відкритий йому рахунок у банку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронного платіжного засобу ( п. 1.1. Заяви).

До кредитного договору позичальником погоджено та підписано власноручним підписом Довідку про умови кредитування від 15.12.2015, відповідно до умов якої передбачено строк кредитування 12 місяців та процентну ставку за кредитом у вигляді 58,8 % річних, сума кредиту (кредитного ліміту) до 50000 грн. (п. 3. Довідки).

На виконання умов Договору кредитор ПАТ «Банк Михайлівський» надав ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_1 , про що свідчить розписка останньої про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 15.12.2015.

Окрім того, із умов Заяви (оферти) за якою укладено угоду № 200409373 щодо кредитування, позичальнику відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 .

На підтвердження вимог до відповідача та факту зарахування йому коштів за Договором № 200409373, позивачем до матеріалів справи долучено виписку з особового рахунку ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» за період з 23.05.2016 по 27.07.2020.

Разом з тим, суд зауважує, що вказана виписка сформована по різних рахунках, відмінних від рахунку, передбаченому Договором № 200409373, а саме по картковому рахунку № НОМЕР_3 , та не містить підтверджень зарахування грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту 50000 грн. 15.12.2015, як було погоджено сторонами договору № 200409373. Окрім того, виписка по рахунку надана за період з 23.05.2016 року, тобто пізніше дати укладення кредитного договору.

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р. Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором № 200409373.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Діджи Фінанс" у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язано ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор". Зобов`язано ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

З витягу з Реєстру боржників до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги за договором №200409373.

Станом на 14.03.2026 р. позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором у розмірі 27160,63 грн., з яких: 8818,14 грн. - заборгованість за кредитом; 18342,49 грн. - заборгованість за відсотками, а також 5939,06 грн. інфляційних втрат та 2442,23 грн. 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 15.12.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання Заяви (оферти) укладено угоду № 200409373 щодо кредитування.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження факту зарахування коштів позичальнику первісним кредитором на виконання умов Договору.

З урахуванням висновку Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 саме кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, тобто надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписку по особових рахунках ОСОБА_1 , у якій відображені дані за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, а не з часу укладення кредитного договору 15.12.2015, а тому з`ясувати суму наданого кредиту, дату початку строку кредитування неможливо. Крім того, у виписках зазначені номери рахунків, які не відповідають рахунку вказаному в угоді № НОМЕР_4 від 15.12.2015 щодо кредитування, укладеній між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 .

Доказів того, що вказані у виписці рахунки належать саме відповідачці та відкриті на виконання саме кредитного договору №200409373 від 15.12.2015, матеріали справи не містять. Таким чином, надана позивачем виписка по особовому рахунку не підтверджує надання кредитних коштів відповідачці у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором.

Позивачем не надано суду розрахунку заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, на підставі чого суд мав би змогу самостійно визначити розмір заборгованості. Відповіді на відзив на позовну заяву матеріали справи не містять.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, приходить до висновку, що наявність заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 22 травня 2018 року в справі №369/6892/15-ц).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76- 81, 89, 128, 141, 223, 263 265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин