Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №686/11604/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11604/26

Провадження № 2/686/7584/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року ТзОВ «Свеа Фінанс» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 58100,00 грн. та судових витрат, в обґрунтування якого вказано, що 10.06.2020 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 17/71906428, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 7000 гривень строком на 7 днів та сплатою процентів і пені за його користування у розмірах, визначених умовами договору. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти, пені та інші платежі за користування кредитом. Відповідач не виконав свого обов`язку за умовами договору, кредит та нараховані за його користування проценти / пеню не повернув.

28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір Факторингу № 01.02 91/23. Відповідно до розділу 2 договору Факторингу клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог суму, що дорівнює ціні договору факторингу у порядку та у строки встановлені договором факторингу. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором №17/71906428 від 10.06.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості до договору №17/71906428 від 10.06.2020 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подання позову, складає 58100,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 7000,00 грн, заборгованість за платою - 980,00 грн., заборгованість за пенею - 50120,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вище зазначеним кредитним договором в сумі 58100,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

01.06.2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року справу прийнято до провадження судді Стефанишина С.Л. у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2 та відкрито провадження, а справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи вказав про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.06.2020 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 17/71906428, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику готівкові грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки передбачені цим договором.

Сума позики становить 7000,00 грн (п. 1.2. договору), з процентною ставкою 2 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 3.5. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в Графіку платежів, Гафік платежів: позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі та сплатити плату за договором (980 грн.) у строк по 16 червня 2020 року (п. 2.1., 3.5. Договору).

Відповідно до п. 5.2. та 5.3. Договору за порушення строків погашення грошових зобов`язань за цим договором, позикодавець має право вимагати сплатити пеню. У випадку нарахування пені, така пеня нараховується в розмірі 2 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення

Відповідно до п. 3.1. Договору позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Відповідно до п. 3.2. Договору підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього Договору.

Договір позики № 17/71906428 від 10.06.2020 підписано відповідачем власноручним підписом, що підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 7000 грн.

ТОВ «Свеа Фінанс» надано розрахунок за договором позики № 17/71906428 від 10.06.2020 року, згідно якого нарахована заборгованість в розмірі 58100,00 грн, з яких 980,00 грн. заборгованість за платою за позику, 7000,00 грн. заборгованість за сумою позики та 50120,00 грн. заборгованість за пенею (остання дата нарахування заборгованості за пенею 09.06.2021 року).

28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» («Клієнт») та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (відповідно рішення №1 від 25 березня 2024 року змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» код 37616221 змінено на ТОВ «Свеа Фінанс» код 37616221) («Фактор») укладено Договір факторингу №01.02-91/23.

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору факторингу, у відповідно до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно із п.2.3 зазначеного Договору факторингу, реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року, ТОВ «Свес Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 17/71906428 від 10.06.2020 року у загальній сумі заборгованості 58100,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 28.12.2023 року, відповідач не здійснював платежів на погашення заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 58100,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 7000,00 грн, заборгованість за платою - 980,00 грн., заборгованість за пенею - 50120,00 грн.

відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Суд враховує, що зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики.

Сторони вказаного договору досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

В порушення умов укладеного договору № 17/71906428 від 10.06.2020 року, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором в установлений строк не виконав ні первісному кредитору, ні позивачу, внаслідок чого виникла заборгованість за договором позики перед позивачем ТОВ «Свеа Фінанс», який набув права грошової вимоги за вказаним договором.

Відповідачем не спростовано наявність укладеного кредитного договору, як і не надано доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, а тому суд приходить до переконання, що позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн. та платою за позику у розмірі 980 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення пені в розмірі 50120,00 грн., суд виходить із наступного.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором позики врегульовано, що за порушення позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим договором, позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити позикодавцю пеню. У випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Свеа Фінанс» вбачається, що відповідачу нараховано пеню за період з 17.06.2020 року по 09.06.2021 року в сумі 50120 грн.

Разом з тим, суд враховує спеціальні положення законодавства, прийняті у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

Кредитні правовідносини в даній справі виникли 10.06.2020, у зв`язку з чим до них підлягає застосуванню законодавство, що було чинним на час їх дії.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантин на всій території України установлено з 12.03.2020 року.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Таким чином, Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Відповідними постановами Кабінету Міністрів України встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 неодноразово пролонгувалися і лише 27 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Подібні правові висновки щодо питання застосування пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 759/8814/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 608/53/22.

З урахуванням вищезазначеного, з огляду на те, що пеня за кредитним договором № 17/71906428 від 10.06.2020 у розмірі 50120 грн., нарахована в період дії карантину, на час якого (з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року) було встановлено пільги щодо нарахування штрафних санкцій по споживчим (банківським) кредитам, а відтак вище зазначнена сума пені не підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн. та заборгованість за платою по кредиту у розмірі 980 грн., всього стягнути – 7980 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також судовий збір у розмірі 365,68 грн. (2662,40х7980,00/58100,00).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 514, 526, 626-629, 638, 1046, 1048-1049, 1054-1055, 1077 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070) заборгованість за кредитним договором №17/71906428 від 10.06.2020 року в загальному розмірі 7980,00 грн. та судовий збір у сумі 365,68 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.10.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин