Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №686/21600/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21600/26

Провадження № 2-а/686/372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Заворотної О.Л., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області за участю третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб «5АП», третя особа на стороні відповідача Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області за участю третьої особи на стороні позивача ТзОВ «Кадровий хаб «5АП», третя особа на стороні відповідача Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови, в обґрунтування якого вказав, що позивач законно в`їхав в Україну за довгостроковою візою типу D з єдиною відкритою метою — офіційно працювати, мав дозвіл на застосування праці іноземця, уклав трудовий договір, перебував за відомою роботодавцю та державним органам адресою, не приховувався й фактично виконував роботу на виробничому підприємстві. Поведінка позивача до 08.07.2026 несумісна з наміром ухилятися від міграційного контролю. До спливу дозволеного строку позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про продовження строку перебування. У рішенні Управління ДМС України в Хмельницькій області про примусове повернення від 08.07.2026 уперше для позивача зазначено, що 26.11.2025 нібито було прийнято рішення про відмову в продовженні строку його перебування. До 08.07.2026 позивач про існування такого негативного адміністративного акта не знав. 08.07.2026 у с. Грузевиця Хмельницького району посадові особи відповідача склали матеріали за частиною 2 статті 203 КУпАП та винесли постанову серії ПН МХМ № 001915 від 08.07.2026, якою накладено штраф 3 400 грн. Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, вказав, що не мав умислу порушувати вимоги міграційного законодавства, позивач надав документи, співпрацював із посадовими особами та сплатив штраф, щоб уникнути примусового стягнення у подвійному розмірі. Оскаржувана постанова не містить індивідуального аналізу звернення позивача за продовженням строку, змісту рішення від 26.11.2025, способу та дати його повідомлення, ролі приймаючої сторони, мовного бар`єра, фактичного працевлаштування та відсутності приховування, просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 31.07.2026 відкрито провадження за адміністративним позовом та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.08.2026 представник Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області надав відзив на позов, де вказав, що позивач іноземний громадянин станом на 08.07.2026 перебуває на території України понад встановлений строк, а саме перевищив термін перебування на 221 день, чим порушив передбачений термін наданого візою дозволу, перейшовши на нелегальне становище. Сам факт укладення трудового договору чи отримання дозволу на працю не надає права на проживання в Україні, а вимагає вчинення певних дій, передбачених Порядком оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ №322 від 25.04.2018.

Вказаний іноземець протягом тривалого часу не звертався до територіальних органів ДМС з приводу отримання посвідки на тимчасове проживання, що вказує на відсутність факту добросовісності в його діях. Сам по собі факт наявності будь-яких підстав для проживання не є підставою для перебування на території України понад встановлені законом строки, не звільняють іноземця від обов`язку дотримуватися строків міграційного законодавства та не звільняють від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України. Разом з тим, зазначений іноземний громадянин станом на 08.07.2026 перебуває на території України без документів на право проживання, вчасно не звернувся до органів ДМС України з метою отримання посвідки на тимчасове проживання.

За вказане порушення відносно громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посадовими особами УДМС у Хмельницькій області винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП серія КУпАП серія ПН МХМ №001915, накладено штраф в розмірі 3400,00 грн та у відповідності до статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 08.07.2026 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 6801130100021745.

Згідно наявної інформації громадянину Індії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одеським обласним центром зайнятості видано дозвіл на застосування праці від № 4128 від 23.04.2026 в ТОВ «Кадровий хаб «5АП». Означений дозвіл видався вже після закінчення законного строку перебування, тоді як у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцями, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні вважаються особи, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання. Крім того, згідно повідомлення Одеського обласного центру зайнятості, дозвіл на застосування праці відкликано. У відповідності до ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру» внаслідок відкликання дозвіл втрачає чинність.

Громадянин Індії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , востаннє прибув на територію України 18.09.2025 та більше територію України не залишав, що підтверджується відомостями з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

08.07.2026 за адресою с. Грузевиця, вул. Центральна 1Б, Хмельницького району під час проведення заходів під назвою «Мігрант» спільно з правоохоронним органами було виявлено громадянина Індії ОСОБА_2 , який порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: перевищив строк перебування в Україні (на 221 дні з 29.11.2025) та проживав без документів на право проживання (перебування).

Вказаний громадянин після закінчення строку дії візи (термін дії якої закінчився 29.11.2025) – територію України не залишив. 24.11.2025 позивач звернувся із заявою про продовження строку перебування. 26.11.2025 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прийнято рішення про відмову в продовженні строку перебування. Після отримання рішення про відмову в продовженні строку перебування в Україні, вказаний громадянин повторно до органів ДМС не звертався.

Недотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.

Таким чином, ОСОБА_2 допустив порушення міграційного законодавства, а саме перевищив строк перебування на території України і проживав без документів на право проживання (оформлення посвідки на тимчасове проживання) за що ч. 2 ст. 203 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

08.07.2026 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення була присутня перекладач Петровська Оксана Олександрівна, що зазначено в самому тексті протоколу, просить в позові відмовити.

10.08.20206 представник позивача подав відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Майдана В.Б. від 08.07.2026 серії ПН МХМ № 001915 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 08.07.2026 о 11:20 за адресою: Хмельницький р-н, с. Грузевиця, вул. Центральна 1Б, під час профілактичних заходів «Мігрант» спільно з працівниками правоохоронних органів було виявлено громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: не залишив територію України після закінчення терміну наданого візою, та перевищив встановлений законом строк перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а саме, на 221 день.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є, зокрема, перебування іноземця на території України після закінчення встановленого строку перебування без належних правових підстав.

Позивач є громадянином Індії, та законно в`їхав на територію України. Строк дії його візи закінчився 29 листопада 2025 року.

Таким чином, після закінчення строку перебування, останній мав або набути іншої передбаченої законодавством правової підстави для подальшого перебування в Україні, або залишити територію України.

Натомість станом на 08 липня 2026 року позивач продовжував перебувати на території України, не маючи посвідки на тимчасове проживання, не звернувшись із заявою про подальше продовження строку перебування та не надавши посадовим особам ДМС документа, який би підтверджував наявність іншої законної підстави для перебування на території України.

Щодо доводів позивача про відсутність усіх елементів складу правопорушення, слід зазначити наступне.

Саме встановлений факт перебування іноземця після закінчення визначеного уповноваженим органом строку за відсутності іншої законної підстави для перебування є юридично значущою обставиною для кваліфікації дій за частиною другою статті 203 КУпАП. При цьому доведення суб`єктивної сторони правопорушення не потребує встановлення виключно прямого умислу, оскільки відповідно до статті 9 КУпАП адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Позивач особисто ініціював процедуру продовження строку перебування та, отже, був обізнаний із необхідністю дотримання встановлених міграційним законодавством строків та оформлення відповідних документів.

При цьому факт законного первинного в`їзду на територію України, наявність дозволу на застосування праці іноземця та трудових відносин із роботодавцем не створюють самостійної та безстрокової правової підстави для перебування іноземця в Україні.

Дозвіл на застосування праці іноземця регулює питання можливості його працевлаштування та не замінює документа, який посвідчує право на перебування в Україні після закінчення дозволеного строку.

Відтак доводи позивача, щодо офіційного працевлаштування, виконання трудових обов`язків, відсутність наміру переховуватися від органів державної влади та проживання за відомою органам адресою не спростовують встановленого факту порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме факту перебування на території України після закінчення дозволеного строку без належних правових підстав.

Порядком продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, врегульовано порядок оформлення продовження строку перебування.

Посилання в позовній заяві позивача на те, що йому не було вручено копію рішення про відмову в продовженні строку перебування та не було роз`яснено кінцеву дату такого строку, не звільняє позивача від установленого законом обов`язку контролювати законність власного перебування на території України та своєчасно вживати заходів для оформлення відповідних документів або виїзду за межі України. Обов`язок додержуватися міграційного законодавства покладається безпосередньо на іноземця.

Позивачем не наведено доказів того, що він звертався до органу ДМС із заявою про подальше продовження строку перебування, отримував посвідку на тимчасове проживання чи в інший передбачений законом спосіб набув право на подальше перебування.

Згідно з п. 1 ст. 247 КАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Як передбачено ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП дотримано.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.1, 9, 203 ч.2, 251, 280, 283, 288, 293, 294 КУпАП, ст.ст.9, 10, 11, 77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області за участю третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб «5АП», третя особа на стороні відповідача Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, ЄДРПОУ 37864148, вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, 29001.

Дата складення повного тексту рішення 05.10.2026.

Суддя: