Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №670/596/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/596/26

Провадження № 2/670/535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

01 жовтня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» Сахарова О.І. - не з’явилася,

відповідач ОСОБА_1 – не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019 у сумі 14181 грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн 00 коп;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом – 9181 грн 00 коп., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 24.07.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 881901900 на суму 5000 грн 00 коп.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора U434FV2P. Позивач зазначає, що саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн 00 коп. шляхом перерахування через банк-провайдер. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

28.11.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги 54 від 26.11.2019, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 881901900 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 881901900 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”» та позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 881901900. Згідно з Реєстром боржників № б/н від 05.06.2025 до вказаного Договору факторингу від ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19216 грн 00 коп..

Представник позивача зазначає, що станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить – 19216 грн 00 коп., яка складається з:

5000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

9181 грн 00 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;

5035 грн 00 коп. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 14181 грн 00 коп.

Ухвалою від 18.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № 4790-72XX-XXXX-8719; виписку про рух коштів по картковому рахунку (карка № НОМЕР_2 XX-XXXX-8719) за період з 24.07.2019 по 29.07.2019 (у випадку належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № 4790-72XX-XXXX-8719).

24.08.2026 в електронній формі через «Електронний суд» відповідачка ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК “ЕЙС”» відмовити повністю.

Відповідач зазначає, що не заперечує факту укладення кредитного договору № 881901900 від 24.07.2019 та отримання кредитних коштів у розмірі 5000 грн 00 коп., однак не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості за відсотками у сумі 9181 грн 00 коп. та витратами на професійну правничу допомогу. Звертає увагу суду, на те, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами не лише факт укладення кредитного договору, а й правильність розрахунку заявленої до стягнення суми. Вважає, що з позовної заяви не вбачається достатнього та зрозумілого обґрунтування того, за який саме період і за якою ставкою була нарахована сума відсотків. Також, на думку відповідача, позивачем пропущений строк позовної давності. З урахуванням викладеного просить суд:

- застосувати позовну давність та відмовити ТОВ «ФК “ЕЙС”» у задоволенні позову, якщо суд встановить факт її спливу;

- у разі якщо суд не застосує позовну давність - перевірити правильність та обґрунтованість заявленої суми заборгованості;

- витребувати/дослідити повний кредитний договір з усіма додатками та правилами, які діяли на момент укладення договору;

- зобов`язати позивача надати детальний розрахунок 9181,00 грн процентів із зазначенням періоду та ставки нарахування;

- перевірити законність та обґрунтованість переходу права вимоги до ТОВ «ФК “ЕЙС”»;

- перевірити обґрунтованість заявлених 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК “ЕЙС”» відмовити повністю;

- якщо суд дійде висновку про наявність основної заборгованості - не стягувати необґрунтовані проценти та інші нарахування.

Просить позивача надати детальний розрахунок із зазначенням: дати початку нарахування процентів; дати закінчення їх нарахування; процентної ставки; періоду, за який здійснювалося нарахування; правової підстави кожного нарахування; усіх платежів та їх зарахування, якщо такі були.

Також просить суд дослідити оригінали документів та перевірити відповідність заявленої суми умовам договору. Просить суд перевірити фактичне понесення 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи та обсягом роботи адвоката. Просить суд, у разі відмови у задоволенні позову відмовити також у стягненні цих витрат.

25.08.2026 в електронній формі через «Електронний суд» представник позивача Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив, у якому вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо строку позовної давності зазначає, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Звертає увагу суду на те, що оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Закон від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України, на період дії воєнного стану. Проте, вищезазначений Закон також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 № 108, тобто набрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбувається обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діють вищезазначені нормативно-правові акти. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Щодо нарахування відсотків зазначає, що відповідно до п. 4.1 кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua та відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 4.1 оговору). Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.

Згідно із п 1.1 договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із п. 1.4 цього договору. Згідно із п. 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 (сума виданого кредиту)*0,01 (процентна ставка)/100=00,50 грн (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось 24.07.2019 - 23.08.2019 (що підтверджується розрахунком, підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»). Слід зазначити, що 21.08.2019 відповідач здійснив часткову сплату відсотків у розмірі 14,00 грн. Згідно з п. 4.2 договору сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4 – 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 договору. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 (сума виданого кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=85,00 грн (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось 24.08.2019 - 26.11.2019 (що підтверджується розрахунком, підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»). 26.11.2019 право вимоги перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яке продовжило нарахування за такою ж відсотковою ставкою. 5000,00 (сума виданого кредиту)*1,70 (процентна ставка)/100=85,00 грн 00 коп. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось 27.11.2019-09.12.2019 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»). Звертає увагу суду на те, що 04.11.2020 здійснено списання у розмірі 2730 грн 00 коп.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача зазначає, що 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 26.11.2019, тобто після укладання кредитного договору № 881901900 від 24.07.2019. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги № 54 від 26.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”» укладено договір факторингу № 05/0820- 01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року. Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 продовжено строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Зазначає, що договір факторингу № 05/0820 – 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу – до 30.12.2024. Тобто, створення реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках . Таким чином, вбачається, що вищезгадані реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з реєстрів.

05.06.2025 ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» та позивач уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е. Відповідно до п. 1.1 за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Ціна продажу – сума грошових коштів, що сплачується фактором клієнту на умовах даного договору, розмір якої встановлюється згідно з п. 3.3 цього договору.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1, є невід`ємною частиною договору (п. 1.1). Витяг з реєстру боржників долучено до позовної заяви. Згідно з п. 1.2 договору перехід від клієнта ( ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”») до Фактора (позивач) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2. Відповідно до договору реєстр боржників – це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному додатку до цього договору. Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників від ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 19216 грн 00 коп. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025.

Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 05/06/25-Е від 05.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.

Звертає увагу суду, що на момент подачі позову позивачем долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами. Згідно зі ст. 95 ЦПК України, письмові докази можуть подаватися як у вигляді оригіналів, так і належним чином засвідчених копій. Якщо оригінали знаходяться у третіх осіб чи відповідача, позивач повинен зазначити, у кого саме вони зберігаються, що узгоджується з вимогами статті 83 ЦПК України. Відповідно до вищевикладеного, позивач на підтвердження переходу прав вимоги надав витяги з реєстрів, що відповідають формам погодженим договорами факторингу та відповідають законодавству України.

Особливу увагу просить звернути суд на те, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті статей 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору. Законодавець не встановлює вичерпного переліку чи форми таких документів, що вказує на необхідність їх оцінки з точки зору загальних критеріїв допустимості та належності, передбачених ЦПК України. Варто наголосити, що реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань.

Представник позивача зазначає, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання. З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Важливо зазначити, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, договір факторингу є двостороннім правочином, який передбачає перехід права вимоги від первісного кредитора до нового, і всі документи, що супроводжують цей процес, можуть мати індивідуальну форму, визначену за домовленістю між сторонами.

Підсумовуючи, представник позивача, зазначає, що право вимоги за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019 передано ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» – на користь ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» та в подальшому - позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача акцентує увагу суду на ст. 133, 141, 137 ЦПК України, ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Звертає увагу суду, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК“ЕЙС”» заборгованість за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019 у розмірі 14181,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 9181,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

26.08.2026 в електронній формі через «Електроний суд» відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), у яких не погоджується з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив. Вважає, що відсотки позивачем нараховані поза межами строку кредитного договору. Вказує, що позивач мав право заявити вимоги виключно на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати), чого ним зроблено не було. Право вимоги у первісного кредитора виникло 24.08.2019. До моменту введення карантинних обмежень (12.03.2020) минуло 201 день перебігу позовної давності. З 04.09.2025 (набрання чинності Законом № 4434-IX) перебіг строку поновився. Станом на дату подання позову (серпень 2026 року) минуло ще 355 днів. Загальний строк активного перебігу позовної давності становить: 201 + 355 = 556 днів. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), під вигляд яких підпадають щоденні нарахування поза межами строку договору, застосовується спеціальна позовна давність в 1 рік (365 днів). Оскільки активний перебіг строку становить 556 днів, позивачем повністю пропущено річний строк позовної давності для стягнення будь-яких нарахованих відсотків та санкцій. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, це є безумовною підставою для відмови в позові.

27.08.2026 в електронній формі через «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення у справі, якими зазначає, що статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, в охоронних правовідносинах – у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання – права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Також вказує, що відповідно до ст. 549 ЦК України відсотки не є видом неустойки. За вказаним кредитним договором позивачем не стягується жодних комісій, штрафних санкцій чи пені. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначає, що позивачем допущено технічну помилку у відповіді на відзив та вказано, що за Реєстром № 2 борг передається до ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» у сумі 19216,00 грн.

Вважає, що вартість виконаних робіт представником позивача є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є співмірною зі складністю справи та документально підтвердженою.

28.08.2026 в електронній формі через «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення у справі, якими просить суд перевірити правову підставу та правильність нарахування 9181,00 грн процентів саме за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019, а також - витребувати/зобов`язати позивача надати повний детальний розрахунок заявлених процентів із зазначенням усіх періодів, ставок, кількості днів, нарахувань, платежів та застосувати наслідки позовної давності у разі встановлення судом спливу відповідного строку.

10.09.2026 розгляд справи відкладено на 22.09.2026 у зв`язку із неявкою у судове засідання відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилася у судове засідання без поважних причин, не надала до суду заяви про розгляд справи без їїучасті.

22.09.2026 розгляд справи відкладено на 01.10.2026 у зв`язку із неявкою у судове засідання відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилася у судове засідання без поважних причин.

01.10.2026 представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» Сахарова О.І. у судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві просила розглянути справу без її участі, позов підтримала у повному обсязі та просила задоволити з підстав, зазначених у позові, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 01.10.2026 у судове засідання не з`явилася, але 17.09.2026 та 29.09.2026 подала до суду заяви, у яких просила розгляд справи проводити без її участі та врахувати її письмові заперечення при ухваленні судом рішення. Позовні вимоги визнала частково, а саме у розмірі 5000 грн 00 коп. основного богу.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, застосувавши релевантні норми права, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 24.07.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 881901900 на суму 5000 грн 00 коп. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «U434FV2P» (а.п. 10-11).

Відповідно до умов договору:

1.1. За цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн 00 коп. (п`ять тисяч грн нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 цього договору.

1.2. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

1.3. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

1.4. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі – «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору.

1.5. З врахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) відсотків річних.

1.6. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

2.1.1. Товариство має право:

2.1.1.1. вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором;

2.1.1.2. вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Товариством фінансових послуг;

2.1.1.3. ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, вказаного позичальником, до повного погашення заборгованості;

2.1.1.4. відмовити у видачі кредиту у разі технічної неможливості перерахувати кошти позичальнику;

2.1.1.5. у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування кредитом на період продовження (за винятком випадку, передбаченого пунктом 4.2 цього договору);

2.1.1.6. укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

2.2.2. Позичальник зобов`язаний:

2.2.2.1. вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором;

2.2.2.2. у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також пеню в розмірі, нарахованому відповідно до умов цього договору;

2.2.2.3. вчасно повідомляти про зміну своїх даних;

2.2.2.4. виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

3.1. Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

3.2. Порушенням умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації.

3.3. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% (одна ціла три десятих відсотки) від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

3.4. У випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним протягом трьох днів після закінчення строку договору, визначеного пунктом 1.2 цього договору, нарахована пеня анулюється і оплаті не підлягає. У всіх інших випадках пеня підлягає сплаті на загальних умовах, визначених у цьому договорі.

3.7. У випадку порушення позичальником умов договору товариство має право здійснити будь-які передбачені законодавством дії для захисту свої прав та інтересів.

3.9. Сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням.

4.1. Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – «Правила»). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

4.2. Сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 1.4 – 1.5 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 договору.

4.3. Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.4. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

4.8. Усі не врегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються чинним законодавством України.

4.9. Позичальник підтверджує, що:

- отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України;

- отримав кредит не на споживчі цілі;

- інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Додатком № 1 до договору № 881901900 від 24.07.2019 є графік розрахунків, у п. 1 якого зазначено, що терміном платежу є 23.08.2019, сума кредиту – 5000 грн 00 коп., нараховані відсотки 15 грн 00 коп., до сплати (разом) 5015 грн 00 коп.

Сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 5015 грн 00 коп. (п`ять тисяч п`ятнадцять грн нуль коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 15 грн 00 коп. (у грошовому виразі); 2) суму кредиту 5000 грн (у грошовому вираженні) (п. 2 додатку № 1).

У випадку надання кредиту не в день укладення договору, термін платежу автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту, та є 30 (тридцять) днем користування кредитом починаючи з дати отримання кредиту позичальником (п. 3 додатку № 1).

21.08.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 881901900 від 24.07.2019. Додаткову угоду укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.п. 12).

Відповідно до умов додаткової угоди:

1. Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 881901900 від 24.07.2019 (надалі – «Договір»), на наступну кількість днів: двадцять вісім.

2. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності.

3. Починаючи з 23.08.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 процентів в день від суми кредиту відповідно до даної додаткової угоди.

4. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 23.08.2019.

5. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

6. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Довідкою від 26.05.2026 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повідомляє, що на виконання кредитного договору № 881901900 від 24.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції з такими реквізитами: особа платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», код ЄДРПОУ 38569246; особа отримувача: Ріпка Ольга Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_1 ; рахунок платника: НОМЕР_3 ; транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_4 ; рахунок/платіжна карта отримувача: 4790-72XX-XXXX-8719, термін дії: 10.2022; сума платіжної операції: 5000,00 грн; ідентифікатор платіжної операції: fc6dfa70-958d-47aa-afca-6883fd752ac3; дата ініціювання платіжної інструкції: 24.07.2019 13:38:25; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 24.07.2019 13:38:37 (а.п. 81).

Зазначене вище підтверджується інформацією, наданою АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», відповідно до якої на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_5 , до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 . З виписки по відповідному рахунку вбачається, що кошти у сумі 5000,00 грн відповідач отримала (а.п. 145-147).

Слід зазначити, що факт отримання кредитних коштів у вказаному розмірі відповідач ОСОБА_1 не заперечує.

Умови укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем договору № 881901900 від 24 липня 2019 року були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечувала.

Про це свідчить довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається, що 24.07.2019 о 13 год. 37 хв. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на вказаний мобільний номер телефону відправило відповідачу одноразовий ідентифікатор (підписання договору) «U434FV2P» для підписання договору № 881901900, о 13 год. 38 хв. відповідач ввела вказаний ідентифікатор та о 13 год. 38 хв. відбулось ініціювання перерахування грошових коштів на банківську картку. Також зазначено, що додатковою угодою до договору продовжено строк кредитування, дата – 23.08.2019, строк продовження 28 днів, процентна ставка на період продовження – 1,70% в день (а.п. 79).

Отже, кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором № 881901900 від 24 липня 2019 року та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов зазначеного договору.

З метою підтвердження викладених в позові обставин позивач також надав Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.п. 19-26), Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.п. 13-16).

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019 за період 24.07.2019 – 26.11.2019 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у розмірі 15721 грн 00 коп., що складається з:

- тіла кредиту – 5000 грн 00 коп.;

- процентів – 10820 грн 00 коп. (а.п. 65-68).

З розрахунку вбачається, що відповідач здійснила часткову сплату боргу на суму 14 грн 00 коп. - 21.08.2019.

28.11.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 54 від 26.11.2019, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 881901900 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 54 від 26.11.2019.

Надалі 28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2020. Водночас інші умови Договору залишилися без змін. 31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк Договору до 31.12.2021. В цій додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2022. Водночас інші умови Договору залишилися без змін відповідно до Договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Також 31.12.2022 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2023. Водночас інші умови Договору залишилися без змін відповідно до Договору факторингу в редакції від 31.12.2020. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 31.12.2023 уклали Додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2024. Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.п. 32-47).

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 881901900 від 24.07.2019 за період 26.11.2019 – 24.11.2020 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у розмірі 14911 грн 00 коп., що складається з:

- тіла кредиту –5000 грн 00 коп.;

- процентів – 9181 грн 00 коп. (а.п. 69).

Розрахунок свідчить про те, що кредитором зменшено суму нарахувань на 2730 грн 00 коп.

05.08.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого був підписаний Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 881901900 у розмірі 14181 грн 00 коп., зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.п. 48-55).

05.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ОНЛАЙН ФІНАНС”» та позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 881901900. Згідно з Реєстром боржників № б/н від 05.06.2025 до вказаного Договору факторингу від ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19216 грн 00 коп., з яких:

- тіло кредиту – 5000 грн 00 коп.;

- проценти – 9181 грн 00 коп.;

- штрафні санкції - 5035 грн 00 коп. (а.п. 56-62, 64).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 05 червня 2025 року за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» до позивача перейшов реєстр боржників від 05 червня 2025 року та право вимоги заборгованості до боржників (а.п. 63).

Наданий позивачем документ із назвою «Виписка з особового рахунку за договором № 881901900 від 24.07.2019» свідчить, що заборгованість ОСОБА_1 складає 19216 грн 00 коп., з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн 00 коп.;

- прострочена заборгованість за відсотками – 9181 грн 00 коп.;

- заборгованість за штрафними санкціями – 5035 грн 00 коп. Станом на 15.06.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена (а.п. 70).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певнудію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 641, 642, 644 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем надано договір № 881901900 від 24.07.2019, який підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «U434FV2P». Як вбачається з наданих АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» інформації, виписки по рахунку, обов`язок щодо надання коштів у розмірі 5000 грн 00 коп. на виконання спірного договору кредитодавцем виконано, що не заперечується і самим відповідачем.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

Однак вимог щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявив, у зв`язку з чим ціна позову становить 14181 грн 00 коп.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали провадження не містять доказів того, що відповідач надав позивачу та/або одному з попередніх кредиторів грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором в повному обсязі суду не надано.

Щодо належності права вимоги позивачу.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 2.1.1.6 договору № 881901900 від 24.07.2019 передбачено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України (чинною на момент укладення договорів факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1082 ЦК України (чинною на момент укладення договорів факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Досліджені судом докази свідчать про те, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС”» та ТОВ «ФК “ЕЙС”» за своїм правовим статусом відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому вправі укладати договори відступлення права вимоги.

Водночас відповідач не заперечує того факту, що своїх обов`язків за спірним договором станом на день ухвалення рішення суду не виконав жодному з кредиторів.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом та відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 , не заперечуючи факту несплати відсотків за користування кредитними коштами, не погоджується з їх розміром та просить суд перевірити правомірність нарахування таких відсотків у зазначеному в позові розмірі.

Здійснюючи перевірку правового обґрунтування та фактичного розміру нарахованих відсотків, суд зазначає таке.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18; ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012, провадження №12-289гс18).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2026 № 4928-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Наданий позивачем розрахунок боргу свідчить про те, що відсотки на підставі статті 625 ЦК України кредиторами нараховані після закінчення строку дії спірного договору (з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2019), а саме після 19.09.2019. З 24.07.2019 по 19.09.2019 відсотки були нараховані на підставі статті 1048 ЦК України за користування кредитом як плата за надану позику (кредит).

Як зазначено вище, строк дії договору № 881901900 від 24.07.2019 починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів (п. 1.2); кредит надається строком на 30 (тридцять) днів (п. 1.3); нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (п. 1.4); сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3).

Додатковою угодою від 21.08.2019 продовжено строк, на який був наданий кредит, на 28 днів; починаючи з 23.08.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 процентів в день від суми кредиту відповідно до даної додаткової угоди.

З урахуванням наведених умов укладеного договору, суд здійснює такі розрахунки.

З 24.07.2019 по 22.08.2019 (30 днів) були нараховані відсотки за користування кредитом з розрахунку 0,01% від суми кредиту за кожний день користування (5000,00 грн х 0,01% х 30 = 15 грн 00 коп.).

З 23.08.2019 по 19.09.2019 (28 днів) були нараховані відсотки за користування кредитом з розрахунку 1,70% від суми кредиту за кожний день користування (5000,00 грн х 1,70% х 28 = 2380 грн 00 коп.).

З 20.09.2019 по 09.12.2019 (81 день) були нараховані відсотки на підставі ст. 625 ЦК України за неправомірне користування боржником грошовими коштами з розрахунку 1,70% від суми кредиту за кожний день користування (5000,00 грн х 1,70% х 81 = 6885 грн 00 коп.).

Водночас 21.08.2019 відповідач сплатила 14 грн 00 коп. боргу.

Відтак борг відповідачки за відсотками станом на 09.12.2019 становить 9266 грн 00 коп. (15 грн 00 коп. + 2380 грн 00 коп. + 6885 грн 00 коп. - 14 грн 00 коп.). Суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку кредитор за 23.08.2019 не нарахував відсотки за користування кредитом у розмірі 85 грн 00 коп., що відобразилось на загальній сумі боргу: 9266 грн 00 коп. - 85 грн 00 коп. + 5000 грн 00 коп. (тіло кредиту) = 14181 грн 00 коп.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом та відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, в загальному розмірі 9181 грн 00 коп. є правомірною та підлягає задоволенню.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» не заявляло вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України. Той факт, що такі не відображені окремим рядком у розрахунку боргу, а заявлені однією сумою разом з відсотками за користування кредитними коштами, не позбавляє позивача права на їх нарахування та стягнення.

Щодо строку, за який здійснено нарахування відсотків, то суд звертає увагу на те, що диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

З приводу клопотання відповідача про витребування у позивача детального розрахунку боргу та про дослідження судом оригіналів документів суд зазначає таке.

Оскільки судом самостійно здійснено детальний розрахунок боргу із зазначенням: дати початку нарахування процентів; дати закінчення їх нарахування; процентної ставки; періоду, за який здійснювалося нарахування; правової підстави кожного нарахування; усіх платежів та їх зарахування, то підстав для витребування у позивача такого розрахунку немає.

Відповідач просить суд дослідити оригінал кредитного договору з усіма додатками та перевірити відповідність заявленої суми умовам договору, водночас не ставить під сумнів відповідність поданої позивачем копії кредитного договору № 881901900 від 24.07.2019 та додаткової угоди оригіналу, не заперечує фактичного одержання та використання кредитних коштів у сумі 5000 грн 00 коп. та просить розглядати справу без участі відповідача, оскільки перебуває за кордоном.

Витребування оригіналів повинно бути підставним, а сумніви - обґрунтованими. Статті 95 та 100 ЦПК надають право подання до суду доказів як в оригіналі, так і в належно засвідченій копії, якщо кодекс не передбачає іншого. Якщо значення має лише частина документа, стаття 95 ЦПК дозволяє подати засвідчений витяг. Отже, позивач не зобов`язаний долучати до кожної позовної заяви виключно оригінали.

Правило, передбачене ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не означає, що будь-яка копія без оригіналу автоматично втрачає свої доказові властивості.

За таких обставин, зважаючи на те, що ні відповідач, ні суд не ставлять під сумнів відповідність поданих позивачем копій оригіналу, суд не вбачає підстав для дослідження оригіналів поданих позивачем доказів.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 758/10335/16-ц).

Оскільки судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 881901900 від 24.07.2019 є підставною та обґрунтованою, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

24.07.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 881901900, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на строк 30 (тридцять) днів з 24.07.2019 (дата надання кредиту) по 23.08.2019 (дата повного погашення кредиту).

Крім того, 21.08.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 881901900 від 24.07.2019, якою продовжено строк договору на 28 (двадцять вісім) днів з 23.08.2019 по 19.09.2019. Відтак право на звернення до суду з позовом у позивача виникло 20.09.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (пункти 83-96) зауважила, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинилося 04.09.2025.

Як зазначено вище, право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло 20.09.2019. Позовна давність станом на 02.04.2020 не спливла. Позов направлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» до суду 15.08.2026 (отриманий судом 17.08.2026).

З 20.09.2019 по 01.04.2020 минуло 195 днів; з 04.09.2025 по 15.08.2026 минуло 346 днів, що разом становить 541 день.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі відсутні.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що відсотки, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, за своєю природою є штрафними санкціями.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» поніс судові витрати, що складаються з 2662 грн 40 коп. сплаченого судового збору (а.п. 7).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20.01.2026 між ТОВ «ФК “ЕЙС”» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 та додаткову угоду № 25771190287 до договору (а.п. 71-73).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копію акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-0 1від 20.01.2026, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 7000 грн 00 коп., а саме: складання позовної заяви - 5000 грн 00 коп., вивчення матеріалів справи - 1000 грн 00 коп., підготовка адвокатського запиту щодо відповідача - 500 грн 00 коп., підготовка та подання клопотання про витребування інформації - 500 грн 00 коп. (а.п. 74).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Laventsv. Latvia) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача, з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 по справі № 911/969/24 «наголошує на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21)»…..«Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19). Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу».

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Суд не погоджується з позицією відповідача про неспівмірність та завищеність витрат на правничу допомогу.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений ним час на надання таких послуг, обґрунтування розміру цих витрат, беручи до уваги принцип співмірності судових витрат та ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний характер, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому їх слід визначити у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2662 грн 40 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп.

На підставі ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» заборгованість за договором № 881901900 від 24.07.2019 у розмірі 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”» витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЙС”», код в ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складене 06.10.2026.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО