Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №607/761/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

02.10.2026

Справа №607/761/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.

з участю:

адвокатів Думітращук В.А., Соколовської О.В. (в режимі відеоконференції),

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Форінт», третя особа – ОСОБА_2 про зобов`язання провести реструктуризацію боргу, визнати недійсним п. 6.7 кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Форінт» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором № 03-2/412 від 26 червня 2007 року у розмірі 27 514.64 доларів США, з яких: 14 452.91 доларів США заборгованість за кредитом та 13 061.73 доларів США – заборгованість за відсотками. Звернути стягнення на предмет іпотеки, належну ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, з направленням коштів отриманих від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 27 514.64 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 26 червня 2007 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір кредиту № 03-2/412, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 35000 доларів США, строком до 25.07.2025 року, зі сплатою процентів згідно умов договору.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки та іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 та зобов`язався відповідати як солідарний боржник за невиконання умов договору кредиту.

Відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконували, допустили виникнення простроченої заборгованості, а тому банк просить стягнути заборгованість у розмірі 27 514.64 доларів США та звернути стягнення на іпотечне майно.

При цьому, позивач вказує, що 27 травня 2024 року за результатами проведеного 28.03.2024 року електронного аукціону набув право вимоги до відповідачів за кредитним договором, договором іпотеки та поруки.

Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов , позовні вимоги не визнає. Вказує, що договором поруки передбачено виникнення у нього як поручителя обов`язку погасити заборгованість за кредитом виключно у випадку отримання вимоги банку передбаченої п. 3.1. договору. З долучених до позову документів встановлено, що такої вимоги банк йому не направляв. Крім того, позивачем пропущено шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, який слід обраховувати з дати визначеної для погашення кожного чергового платежу. Останній платіж за тілом кредиту було внесено 30.08.2013 року, за відсотками 29.12.2014 року, а тому на день пред`явлення позову порука припинилась.

Не підлягають до задоволення і вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на час дії воєнного стану зупинено дію ст. 42 ЗУ «Про іпотеку».

Посилаючись на наведене, просив відмовити у позові.

Також відповідачами подано заяву про застосування строків позовної давності

25 березня 2025 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» провести реструктуризацію кредитних зобов`язань; визнати недійним пункт 6.7. кредитного договору №03-2/412 від 26.06.2007р.

Вказала, що 26.06.2007р. між банком та нею укладено кредитний договір №03-2/412. Пунктом 2.3. Договору сторони визначили кінцевий строк повернення кредиту - 25.07.2025р. Відповідно до розділу 6 Кредитного договору сторонами визначена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань згідно умов Договору. Так, відповідно до п. 6.7. Договору сторони визначили, що строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років. Підписуючи такий договір, вона не була обізнана ані про значення строку позовної давності під час виконання договору, ані про його тривалість та визначення строку загальної позовної давності відповідно до законодавства України тривалістю у три роки. Також, додатком до Кредитного договору сторони визначили та підписали графік погашення кредиту, на підставі якого встановлено дати надходження коштів та сума погашення кредиту. Банк жодного разу протягом дії Кредитного договору не звертався з вимогою про зобов`язання сплатити суму боргу. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

09 лютого 2018 року нею була подана заява у ПАТ «Промінвестбанк» про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань. Факт прийняття заяви підтверджується підписом посадової особи від 09.02.2018р. На підставі зазначеної заяви вона просила провести реструктуризацію грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору; надати довідку про заборгованості за кредитним договором №03- 2/412 станом на 01.02.2018р. В іншому випадку, повідомила Банк, що скористається своїм правом щодо розірвання Кредитного договору. Відповідно, Банк зобов`язаний був провести реструктуризацію боргу та надати відповідну довідку з сумою зобов`язань на день проведення реструктуризації та/або списання боргів. Банк не виконав зобов`язання, покладені на останнього на підставі закону. Відтак, вона вправі вимагати списання боргу та проведення реструктуризації від ТОВ Фінансова компанія «Форінт», яка набула права вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2024р. Під час укладення кредитного договору діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит в гривні із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти. При цьому згідно із частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним. Отже, у Банку за Договором було зобов`язання реструктуризувати борг на підставі поданої заяви про проведення реструктуризації боргу у зв`язку з наявністю всіх умов, визначених законом для проведення такої реструктуризації – відсутності заборгованості станом 01.01.2018р., завчасного звернення з заявою про проведення реструктуризації у зв`язку з неплатоспроможністю та наявності на день набрання чинності закону простроченого грошового зобов`язання . Кредитор зобов`язаний був провести реструктуризацію боргових зобов`язань, що виникли у Позичальника станом на 01.01.2018р. Однак, жодних дій здійснено не було з метою дотримання прав боржника як позичальника кредиту у доларах США та встановлених гарантій для споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті згідно з законодавством України. У зв`язку з не проведенням такої реструктуризації з вини Кредитодавця, зобов`язання вважаються погашеними та не підлягають стягненню. Посилаючись на наведене, просить задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити у задоволенні первісного позову.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, поновлено строк для подання зустрічного позову та прийнято його до спільного розгляду із первісним позовом.

Банк подав відзив на зустрічний позов. Зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.

Відповідно до абзацу 3, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім, зокрема такого випадку: у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом. У Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 209/800/22 зазначено наступне: відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили:

- заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

У спірних правовідносинах між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форінт» станом на дату набрання чинності вищевказаного Закону, на розгляді у суді було відсутнє відкрите провадження у справі.

Таким чином, на правовідносини між сторонами у даній справі не поширюється норма Закону про те, що заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідачем-позивачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів, що вона зверталась до кредитора із заявою у період з 23 квітня 2021 року по 23 липня 2021 року.

Надана копія заяви про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань від 09 лютого 2018 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить відповідних доказів отримання заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (штампу, печатки, вхідного номеру кореспонденції, не містить посади відповідальної особи, яка прийняла заяву від імені Банку. На дану заяву не поширюється дія Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року, оскільки даним законом не передбачено, що раніше подані, до набрання чинності законом, є такими, що подані на виконання даного Закону. У вказаному підпункті також передбачено, що у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом. Копія поданої заяви від 09 лютого 2018 року не відповідає таким вимогам Закону. Крім того, після звернення із позовом ТОВ «ФК «Форінт», від ОСОБА_1 така заява, яка б відповідала вищевказаним критеріям до ТОВ «ФК «Форінт» не подавалась. З врахуванням вищевикладеного, у позивача відсутній обов`язок проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених вищевказаним Законом України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX). Такий обов`язок в даних правовідносинах міг би виникнути тільки за умови подання позичальником заяви у період з 23 квітня 2021 року по 23 липня 2021 року із дотриманням вимог щодо обов`язкових реквізитів такої заяви та підкріплення її відповідними документами.

Положеннями пункту 6.7 Кредитного договору № 03-2/412 від 26.06.2007 року, сторони погодили збільшити позовну давність до десяти років. На дату укладення кредитного договору (26.06.2007 року) правовідносини між кредитодавцем та споживачем регулювались ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача», яка не передбачала жодної заборони чи обмеження у визначені сторонами умов щодо строку позовної давності. Такої заборони також не містить Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 року. Оскільки таке право сторін договору передбачено ч.1 ст. 259 ЦПК України, то така умова не може бути визнана як несправедлива.

Окрім того, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості укласти договір споживчого кредитування із іншою банківською установою. Відповідно до поданих до суду доказів, саме ОСОБА_1 , будучи посадовою особою банку звернулась до банку із заявою про надання їй кредиту в сумі 35 000 доларів США. Обіймаючи посаду у банківській установі, ОСОБА_1 не можна порівнювати із пересічним громадянином, який не повністю обізнаний у банківських продуктах та послугах. Відповідно до копії кредитного договору, ОСОБА_1 підписала кредитний договір 26.06.2007 року в присутності працівника банку та отримана свій примірник договору, про що свідчать підписи ОСОБА_1 у відповідних графах. Таким чином, про умови укладеного кредитного договору ОСОБА_1 було достовірно відомо 26.06.2007 року в день підписання договору.

Крім того, відповідно до Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, дія Закону України «Про споживче кредитування» на правовідносини, що виникли з Кредитного договору № 03-2/412 від 26.06.2007 року, не поширюється.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення штрафних санкцій, згідно вимог ст. 625 ЦК. Посилаючись на наведене, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, Банком подано заяву про застосування строку позовної давності щодо зустрічних позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник банку позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі та їх адвокат Соколовська О.В. заперечили щодо задоволення позову, з підстав викладених у відзиві та зустрічній позовній заяві.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

26 червня 2007 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Промінвестбанку із заявою, в якій просила надати кредит для проведення ремонтних робіт у житловому будинку у сумі 35 000доларів США.

26.06.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (далі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) укладено кредитний договір №03-2/412, відповідно до умов п.п. 2.1.-2.5 якого Кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 35000 доларів США для проведення ремонтних робіт у житловому будинку, зі сплатою 10 процентів річних у валюті кредиту, кінцевим терміном повернення не пізніше 25.07.2025 року.

Сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється Позичальником щомісяця згідно з графіком (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Вказаний договір підписаний представником банку та ОСОБА_1 шляхом проставляння особистого підпису на кожній сторінці договору.

За змістом п.п. 3.3 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту визначено п.2.3 договору.

Згідно умов п. 5.2 договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом, суми неустойки і збитків.

За змістом умов п. 5.3.2 договору банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом, у випадку якщо позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позичальником порушено графік погашення заборгованості за кредитом (додаток №1) до договору, позичальником не погашені відсотки за користування кредитом у строк, встановлений Договором.

Сторони погодили строк позовної давності тривалістю у 10 років (п. 6.7 договору).

Згідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 1) до кредитного договору, сторони погодили сплату кредиту рівними сумами 161 доларів США починаючи з 25.07.2007 року до 25.07.2025 року

11 червня 2010 року сторони підписали Додаток №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 03-2/412 від 26.06.2007 року, згідно умов якого, окрім іншого, сторони погодили викласти п. 2.2 договору у наступній редакції: «За користування кредитом встановлюється відсоткова ставка у розмірі три відсотки річних з 01.06.2010 року. Дана процентна ставка встановлюється до: 1. дати звільнення позичальника з банку за власним бажання; 2. першого числа місяця наступного за місцем підвищення заробітної плати позичальника та зменшення співвідношення платіжу за кредитом та відсотками по сукупній заборгованості позичальника. Погашення кредиту здійснюється позичальником у відповідності до графіку (додаток №1) який є невід`ємною частиною даного Договору про внесення змін та доповнень. При настанні будь-якої з умов відсоткова ставка встановлюється в розмірі 10% річних. З 31 травня 2011 року відсотка ставка становить 10% річних.

21.06.2011 року сторони підписали Додаток №2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 03-2/412 від 26.06.2007 року, згідно умов якого, окрім іншого, сторони погодили викласти п. 2.2 договору у наступній редакції: «За користування кредитом встановлюється відсоткова ставка у розмірі три відсотки річних з 31.05.2011 року. Дана процентна ставка встановлюється до: 1. дати звільнення позичальника з банку за власним бажання; 2. першого числа місяця наступного за місцем підвищення заробітної плати позичальника та зменшення співвідношення платежу за кредитом та відсотками по сукупній заборгованості позичальника. Розрахунок перерахованої відсоткової ставки згідно алгоритму додається до кредитного договору банком не рідше 1-го разу на квартал до 31.05.2012 року і є підставою встановлення даного відсотка до наступного проведеного розрахунку. При настанні першої з умов, відсоткова ставка встановлюється в розмірі 10% річних. При настанні другої з умов, відсоткова ставка за користування кредитними коштами відповідатиме відсотку, що визначається банком за допомогою алгоритму. З 31 травня 2012 року відсотка ставка становить 10% річних. Погашення кредиту здійснюється позичальником у відповідності до графіку ( додаток №1) який є невід`ємною частиною даного Договору про внесення змін та доповнень. Погашення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

26.06.2012 року сторони підписали Додаток №3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 03-2/412 від 26.06.2007 року, згідно умов якого сторони погодили викласти п. 2.2 договору у наступній редакції: «За користування кредитом встановлюється відсоткова ставка у розмірі 5.2 відсотки річних з 31.05.2012 року. Дана процентна ставка встановлюється до: 1. дати звільнення позичальника з банку за власним бажання; 2. першого числа місяця наступного за місцем підвищення заробітної плати позичальника та зменшення співвідношення платежу за кредитом та відсотками по сукупній заборгованості позичальника. Розрахунок перерахованої відсоткової ставки згідно алгоритму додається до кредитного договору банком не рідше 1-го разу на квартал до 31.05.2013 року і є підставою встановлення даного відсотка до наступного проведеного розрахунку. При настанні першої з умов, відсоткова ставка встановлюється в розмірі 10% річних. При настанні другої з умов, відсоткова ставка за користування кредитними коштами відповідатиме відсотку, що визначається банком за допомогою алгоритму. З 31 травня 2013 року відсотка ставка становить 10% річних. Погашення кредиту здійснюється позичальником у відповідності до графіку (додаток №1) який є невід`ємною частиною даного Договору про внесення змін та доповнень. Погашення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

В забезпечення виконання умов договору кредиту, 26.06.2007 року та 26.06.2012 року між банком, позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 04-203, згідно умов якого ОСОБА_2 у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договору, відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й позичальник, зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом у розмірі 35000 доларів США, сплатити нараховані проценти, неустойку, завдані збитки.

27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватний нотаріусом Олексишини З.З., згідно умов якого в забезпечення виконання умов договору кредиту № 03-2/412 від 26.06.2007 ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належну йому двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 ,

З розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 27.05.2024 року (а.с. 43 Т. 1) встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14 452.91 грн, з яких: 11 902.57 долара США прострочена заборгованість починаючи з 01.08.2018 року до 01.05.2024 року та 2550.34 долара США – поточна заборгованість. Заборгованість нарахована з 01.08.2018 року. Останній платіж на погашення кредиту здійснено 30.08.2013 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за процентами (а.с. 44 Т. 1) встановлено, що заборгованість відповідача за процентами станом на 29.12.2024 року становить 13 061.73 долара США. Останній платіж на погашення процентів здійснено 29.12.2014 року.

27 травня 2024 року за результатами проведеного 28 березня 2024 року електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 з продажу пулу активів (майнових вимог) № GL3N225744, до складу якого увійшли активи (права вимоги) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за Кредитним договором №03-2/412 від 26.06.2007, договорами поруки № 04-203 від 26.06.2007, № 04-2/2 від 26.06.2012, іпотечним договором від 27.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом Олексишин З.З. за № 3905 ( а.с.48-70 Т. 1).

Так, відповідно до п.1 договору відступлення прав вимоги за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у додатку №1 та додатку №2 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за генеральними договорами на здійснення кредитних операцій, кредитними договорами (договорами про відкриття кредитної лінії), договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п.2 за цим договором новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 18-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 5 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до пункту 18-1 сторони домовились, що цей договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України) та набуває чинності (є укладеним), породжує права та обов`язки у сторін виключно після настання сукупності наступних обставин (далі та вище за текстом відкладальна обставина): підписання цього договору сторонами та укладення новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, № GFD001-UA-20240321-35537, сформованого 28 березня 2024 року.

Взаємні права та обов`язки Сторін за цим договором виникають з моменту настання Відкладальної обставини. Права вимоги переходять від Банка до Нового кредитора після настання відкладальної обставини.

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 від 28 березня 2024 року, Новий кредитор ТОВ «ФК «Форінт» є переможцем електронного аукціону, який придбав активи (майно) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», що були сформовані в єдиний лот (пул) № GL3N225744.

За результатами проведеного електронного аукціону із кожним Банком/власником активів (майна) новий кредитор ТОВ «ФК «Форінт» уклав відповідні договори купівлі-продажу/відступлення прав вимоги із вищевказаними відкладальними умовами.

Тобто, за умовами договорів до ТОВ «ФК «Форінт» переходить право вимоги до боржників, в тому числі боржників ПАТ «Промінвестбанк», виключно за умови укладення відповідних договорів купівлі-продажу/відступлення прав вимоги із кожним із банків - АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк» до 27 травня 2024 року та здійснення оплати на користь банків вартості за права вимоги до боржників, що набуваються.

Доказом того, що відкладальна обставина настала відносно усього майна/майнових прав/прав вимоги, що входять до складу пулу трьох банківських установ відповідно до вищевказаного Протоколу електронного аукціону є повідомлення АТ «Мегабанк» за вих.№ 1906 від 27 травня 2024 року, ПАТ «Промінвестбанк» за вих. № 1645108 від 27 травня 2024 року, АТ «МР банк» за вих.№ 1557 від 27 травня 2024 року про настання відкладальної обставини (Т. 1 а.с.58, 63,68).

Оплата коштів ТОВ «ФК «Форінт» в сумі 609374.16 грн на користь АТ «Мегабанк» відповідно умов пункту 5 Договору відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією №12588148 від 10 квітня 2024 року (Т. 1 а.с.62).

Оплата коштів ТОВ «ФК «Форінт» в сумі 12556.29 грн на користь ПАТ «Промінвестбанк» відповідно умов пункту 5 Договору відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією №12588149 від 10 квітня 2024 року (Т. 1 а.с.57).

Оплата коштів ТОВ «ФК «Форінт» в сумі 16506652.60 грн на користь АТ «МР банк» відповідно умов пункту 5 Договору відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією №12588147 від 10 квітня 2024 року (Т. 1 а.с.67).

Відповідно до пункту 6 Договору про відступлення прав вимоги наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги до боржників, передаються банком новому кредитору за відповідним актом не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати настання відкладальної обставини відповідно до пункту 18-1 цього договору.

На підтвердження включення права вимоги за вищевказаним кредитним договором до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються в частині відповідачів, а також виконання сторонами пункту 6 договору про відступлення прав вимоги щодо передачі документації після настання відкладальної обставини, надано:

- витяг з додатку №1 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників/поручителів за такими договорами» до договору про відступлення прав вимоги;

- витяг з додатку №2 «Розмір права вимоги, що переходять до нового кредитора» до договору про відступлення прав вимоги;

- Акт приймання-передачі оригіналів документів до Договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав від 21.07.2024 року за № 387660297 встановлено, що до державного реєстру іпотек внесено відомості про іпотекодержателя ТОВ «ФК «Форінт» щодо квартири по АДРЕСА_2 .

09 січня 2025 року позивач направив відповідачам вимогу про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитом у розмірі 27 514.64 долара США протягом 30 днів з дня направлення вимоги.

По даний час заборгованість не сплачена.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справи докази, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, доходить такого висновку.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із вимогами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055ЦК України).

Згідно з вимогами абз. 1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з вимогами ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх зобов`язань, згідно кредитного договору та договору поруки виникла заборгованість за кредитним договором, яку просить стягнути позивач з відповідачів, як солідарних боржників.

При цьому, згідно поданих представником позивача розрахунків заборгованість за кредитним договором становить 27 514.64 доларів США, з яких: 11 902.57 доларів США прострочена заборгованість за тілом кредиту починаючи з 01.08.2018 року до 01.05.2024 року, 2550.34 доларів США – поточна заборгованість за тілом кредиту, 13 061.73 доларів США заборгованість за процентами.

При цьому, така заборгованість по щомісячних просточених платежах по тілу кредиту нарахована з 01.08.2018 року по 01.05.2024 року в межах строку позовної давності, оскільки починаючи з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені внаслідок карантину та воєнного стану. Останній платіж за сплатою процентів здійснено 29 грудня 2014 року, відповідно строк позовної давності, з врахуванням періоду зупинення, також не пропущено.

Вказаний розмір заборгованості за кредитом відповідачами не спростований.

При цьому судом встановлено, що строк договору кредит до 25 липня 2025 року. Однак, 09 січня 2025 року позивач направив відповідачам повідомлення про дострокове повернення заборгованості, чим змінив строк виконання зобов`язання.

Станом на даний час заборгованість не повернута та відповідачами не здійснювались будь-які платежі на погашення боргу.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України) і в такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи №464/3790/16-ц, зробила висновки, які виклала у постанові від 16 січня 2019 року (провадження № 14-465цс18). Так, посилаючись на вимоги ст.ст. 1046 та 1049 ЦК України Велика Палата Верховного Суду вказала, що укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми як в іноземній валюті, так в національній валюті України.

У Постанові ВП ВС від 11 вересня 2024 року справа № 500/5194/16, викладено висновок, про те, що при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги надані розрахунки позивачем, аналізуючи зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Форінт» заборгованості за кредитним договором № 03- 2/412 від 26.06.2007 у розмірі 27 514.64 доларів США, з яких: 14 452. 91 доларів США заборгованості за тілом кредиту та 13061,73 доларів США заборгованості за процентами.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів про те, що на підставі ст. 559 ЦК України порука Поручителя ОСОБА_2 є припиненою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору поруки 26.06.2007 та 26.06.2012), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на день ухвалення рішення), порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Встановлено, що згідно умов п. 5.3 Договору поруки, сторони погодили, що договір діє до повного погашення зобовязань за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а також договорів про внесення змін до нього.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

З огляду на це, слід застосувати припис, викладений у реченні другому частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35)).

Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя.

Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника.

Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 61)).

Встановлено, що строк виконання основного зобов`язання сторони погодили 25.07.2025 року. 09 січня 2025 року позивач направив відповідачам вимогу про усунення порушення та 14 січня 2025 звернувся до суду із позовом.

Відтак, суд приходить до переконання, що позивачем не пропущено строк позовної давності за жодною з позовних вимог, зокрема і за вимогою до поручителя ОСОБА_2 .

Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з вимогами ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 39 ЗУ « По іпотеку» уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як уже зазначав суд, в силу вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, констатує, що як встановлено із змісту поданої ТОВ « ФК «Форінт» позовної заяви, останнє в іншій частині позовних вимог просить у рахунок погашення боргу, звернути стягнення на предмет іпотеки належну ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стаді оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, з направленням коштів отриманих від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості .

Однак, вимогами діючого законодавства встановлена реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах. Обрання певного способу правового захисту є правом позивача, виходячи із його власних інтересів, а не обов`язком суду, який розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Відтак, позивач не вказав способу захисту порушеного права у відповідно до вимог діючого законодавства, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» суперечить вимогам статей 39, 41 Закону України «Про іпотеку» .

Щодо зустрічних позовних вимог.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»,№ 1734-VIII, обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.

Відповідно до абзацу 3, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім, зокрема такого випадку: у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

У Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 209/800/22 зазначено наступне: Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили:

- заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

У спірних правовідносинах між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форінт» станом на дату набрання чинності вищевказаного Закону, на розгляді у суді було відсутнє відкрите провадження у справі.

Таким чином, на правовідносини між сторонами у даній справі не поширюється норма Закону про те, що заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

ОСОБА_1 не надано суду доказів, що вона зверталась до кредитора із заявою у період з 23 квітня 2021 року по 23 липня 2021 року.

Надана копія заяви про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань від 09 лютого 2018 року подана до 23 квітня 2021 року та законом не передбачено, що раніше подані заяви позичальників, є такими, що подані на виконання даного Закону.

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом .

Крім того, під час розгляду справи у суді представник відповідачів зверталась до позивача із заявою щодо врегулювання спору. Позивач запропонував відповідачам скористатись пропозицією щодо сплати заборгованості за тілом кредити у розмірі 14 452.91 доларів США, та прощення частини боргу у розмірі 13 061.73 доларів США заборгованості за процентами. Однак відповідача на таку пропозиції не погодились.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд доходить до висновку, що підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» провести реструктуризацію кредитних зобов`язань не має.

Щодо вимог про визнання недійсним пункт 6.7. кредитного договору №03-2/412 від 26.06.2007р., яким сторони визначили позовну давність тривалістю у 10 років.

Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК).

В силу вимог ст. 259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За положеннями ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 статті 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону).

Отже, між сторонами був укладений кредитний договір з якого вбачається, що спірний договір підписаний його сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, та ОСОБА_1 , на момент укладення договору, не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору.

Відповідач, після підписання договору здійснював погашення кредиту відповідно до його умов, шляхом сплати щомісячних платежів. Отже, ОСОБА_1 договір визнавала та виконувала на визначених ним умовах, починаючи з 2007 р.

Таким чином, суд доходить висновку, що, уклавши кредитний договір, позивач та відповідач досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі погодили збільшену позовну давність, та відповідно погодили умови, підписавши даний договір.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено належними та допустими доказами те, що підписуючи договір в цілому, були порушенні її права у відповідності до вимог ст. 203, 215 ЦК України та ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, банком подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки договір підписано та отримано Кузьмінською 26.06.2007 року, а позов про визнання недійсним п. 6.7 договору, подано 25.03.2025 року, після пред`явлення кредитором позову про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання п. 6.7 кредитного договору недійсними.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за їх безпідставністю.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення первісного позову з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 17 450.82 грн в рівних частках з кожного по 8725.41 грн

На підставі наведеного, керуючись статтями 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» заборгованість за кредитним договором № 03- 2/412 від 26.06.2007 у розмірі 27 514.64 доларів США, з яких: 14 452. 91 доларів США заборгованості за тілом кредиту та 13 061,73 доларів США заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Форінт», третя особа – ОСОБА_2 про зобов`язання провести реструктуризацію боргу, визнати недійсним п. 6.7 кредитного договору, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 8725.41 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 8725.41 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», вул. Князів Острозьких, 32/2 м. Київ, код ЄДРПОУ 40658146.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька