Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №607/16335/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/16335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (далі ТОВ « ФК «Тайгер Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №96770425 від 01.10.2024 у загальному розмірі 28 510,46 грн та судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 01.10.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 96770425 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 5 800,00 грн. строком користування 360 днів, зі сплатою процентів, комісії за надання кредиту та інших платежів.

Позивач вказав, що відповідач має заборгованість за договором у загальному розмірі 28 510,46 грн, яка складається із 5 800,00 грн простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, 18 940,46 грн заборгованості за процентами, 870,00 грн заборгованості за комісією та 2 900,00 грн заборгованості за штрафами, яку просив стягнути з відповідача на свою користь. Також позивач просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.08.2026 прийнято до провадження дану цивільну справу, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.09.2026.

18.09.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що вона позовні вимоги визнає лише частково – в межах суми основного боргу за кредитом у розмірі 5 800,00 грн, а в задоволенні решти вимог, а саме щодо стягнення процентів, комісії та штрафів, просить відмовити з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Заперечення обґрунтовані тим, що позивач ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», як новий кредитор у зв`язку з відступленням права вимоги (факторингом), не надав суду належних, допустимих та первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів первісним кредитором на картковий рахунок позичальника. Надані позивачем розрахунки заборгованості є односторонніми внутрішніми документами фінансової установи, які не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть вважатися безспірним доказом існування боргу. Крім того, матеріали справи не містять доказів належного письмового повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Оскільки кредитний договір є реальним правочином і вважається укладеним лише з моменту передачі грошей, а факт передачі коштів у повній сумі належним чином не доведений, відповідач вважає вимоги про стягнення нарахованих відсотків у сумі 18 940,46 грн, комісії у сумі 870,00 грн та штрафів у сумі 2 900,00 грн необґрунтованими.

Окрім цього, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до розміру 2000,00 грн, оскільки заявлена сума 8000,00 грн є неспівмірною, завищенною та непропорційною. Свою позицію обґрунтовує тим, що дана категорія спорів є незначної складності, має сталу судову практику та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про малозначність справи та недоречність безпосереднього представництва позивача у судовому засіданні. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат міг би витратити значний час.

Представник позивача ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» в судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте 18.09.2026 на адресу суду надійшла заява, у якій остання просила проводити розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.10. 2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 96770425, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора jUTVG7Yq, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 5 800,00 грн строком на 360 днів, тобто до 26.09.2025, зі сплатою процентів. Денна процентна ставка становить 0,95% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26557,04 грн. ( п.1.5. договору).

Пунктом 1.5.1. договору визначена пільгова процентна ставка у розмірі 0,8% на день, особливості нарахування якої визначені у п. 2.2.2 та 2.2.3 договору.

Умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 870 грн (п.1.5.2. договору).

Відповідно до Угоди про внесення змін до договору про споживчий кредит № 96770425 від 15.10.2024 дата повернення кредиту була змінена відповідно до умов зазначеної угоди, при цьому сторонами було погоджено відповідний порядок нарахування процентів.

Відповідно до Угоди про внесення змін до договору про споживчий кредит № 96770425 Дата Повернення Кредиту за заявкою з урахуванням строку продовження користування повернення кредиту 10.10.2025, при цьому пільгова процентна ставка становить 0,8 % та нараховується з 15.10.2024 по 10.10.2025, стандартна (базова) процентна ставка становить 0,96 % та нараховується з 15.11.2024 по 10.10.2025.

До укладання кредитного договору відповідач ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів, що підтверджується накладенням нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не доведено факт отримання нею кредитних коштів.

Отримання відповідачем кредитних коштів на виконання кредитного договору, укладеного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором jUTVG7Yq, а також факт зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 306018-1484729943-20042026 від 20.04.2026, відповідно до якої ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та 01.10.2024 надало відповідачу кредит у розмірі 5 800,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідач у своєму відзиві фактично визнає факт отримання кредиту, оскільки визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 5 800,00 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що 15.10.2024 відповідач здійснила платіж у рахунок погашення процентів у розмірі 649,60 грн, що додатково свідчить про її обізнаність щодо існування кредитних правовідносин, прийняття умов договору та фактичне виконання нею його умов після отримання кредитних коштів.

Згідно із відомістю ТОВ «ФК«Тайгер Фінанс» про щоденні нарахування процентів та погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 96770425 від 01.01.2024 заборгованість відповідача становить 28 510,46 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту – 5 800,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 18 940,46 грн, заборгованості за комісією – 870,00 грн, заборгованості за штрафами – 2 900,00 грн.

Нарахування здійснено в межах строку кредитування. При цьому відповідачем сплачено 15.10.2024 процентів в розмірі 649,60 грн.

ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» 22.05.2026 направило на адресу відповідача досудову претензію із вимогою про сплату вказаної вище заборгованості.

Слід зазначити, що відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що електронний договір не підписувався нею, що одноразовий ідентифікатор jUTVG7Yq не був нею використаний або що кредитні кошти були отримані іншою особою.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» у вільному доступі для споживачів розміщена інформація щодо умов надання кредитних послуг, порядку укладення договорів про споживчий кредит, прав та обов`язків сторін, а також інша інформація, необхідна споживачу для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. Зокрема, на веб-сайті розміщуються документи та інформація щодо умов кредитування, порядку укладення та виконання договорів, вартості кредиту, процентних ставок, комісій та інших платежів, а також інша інформація, передбачена законодавством у сфері споживчого кредитування та надання фінансових послуг. Таким чином, до укладення договору відповідач мала можливість ознайомитися з інформацією про умови кредитування та порядок укладення відповідного договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що договір про споживчий кредит № 96770425 від 01.10.2024 та Угода про внесення змін до нього від 15.10.2024 укладені у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про неукладеність договору або недійсність його умов.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів відступлення права вимоги суд зазначає, що такі доводи не відповідають встановленим обставинам справи. Зі змісту договору про споживчий кредит № 96770425 від 01.10.2024 вбачається, що кредитодавцем за договором є безпосередньо ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс». Отже, позивач звернувся до суду як сторона первісного кредитного договору, а не як особа, яка набула право вимоги внаслідок відступлення права вимоги.

За таких обставин посилання відповідача на неналежне повідомлення про відступлення права вимоги є безпідставним та не спростовує права позивача вимагати виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між ними договором.

Щодо доводів відповідача про те, що розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, суд зазначає, що такий розрахунок оцінюється не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема кредитним договором, даними про перерахування кредитних коштів, відомостями про здійснений відповідачем платіж та іншими матеріалами справи.

Відповідачем не подано власного розрахунку заборгованості, не наведено конкретних арифметичних помилок у розрахунку процентів та не надано доказів погашення заборгованості в іншому розмірі, ніж встановлено судом.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 96770425 від 01.10.2024 у розмірі 24 740,46 грн, з яких: 5 800,00 грн – основного боргу, 18 940,46 грн – відсотків.

При цьому, суд зазначає, що сума заборгованості за нарахованими процентами відповідає статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що набрала чинності 24.12.2023 щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Що стосується вимоги про стягнення комісії 870, 00 грн. та штрафу у сумі 2 900,00 грн, суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 96770425 від 01.10.2024 у розмірі 24 740,46 грн, з яких 5 800,00 грн – основний борг, 18 940,46 грн – проценти.

Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).

Правнича допомога позивачу надавалася АО «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2025 за № 0207, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» повинна бути надана правова допомога, вартість якої узгоджена між сторонами.

Вартість послуг згідно акту наданих послуг від 28.05.2026 стосовно боржника ОСОБА_1 складає 8000 грн та полягає в усній консульнації клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомленні з матеріалами справи, погодженні правової позиції клієнта у справі, складанні позовної заяви щодо стягнення заборгованості, подання заяви до суду від імені клієнта (з розрахунком 6 год.30 хв.) на загальну суму 8 000, 00 грн.

Згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокат Усенко М.Г. представляє інтереси ТОВ «Тайгер Фінанс» .

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При цьому суд враховує заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Теребовлянському районному суді Тернопільської області, суд виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 2000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 310,43 грн (ціна позову – 28 510,46 грн, що становить 100 %, з яких задоволено вимог на суму 24 740,46 грн, що становить 86,78 %).

Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором 96770425 від 01.10.2024 у розмірі 24 740 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок) грн 46 коп., з яких: 5 800,00 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 18 940,46 грн - заборгованість за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судовий збір у розмірі 2 310 (дві тисячі триста десять) грн 43 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 43561909;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026.

Суддя А.В.Мельник