Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №459/2714/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2714/26

Провадження № 2/459/1156/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 839719245 від 05.08.2025 у розмірі 30 550,48 гривень та вирішити питання судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 839719245 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 10 100 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язувався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 05.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу (шляхом ініціювання через банк провайдер) грошові кошти у розмірі 10100,00 гривень на банківську карту № 5355-28XX-XXXX-2149 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні договору. 07.10.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № МВ-ТП/56, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму заборгованості 21 446,34 гривень. Надалі, 27.02.2026 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з позивачем Договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на суму заборгованості 35600,48 гривень, з яких: 10 100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 844,48 грн - заборгованість по процентах; 606,00 грн - заборгованість за комісією; 5 050,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «Юніт Капітал», відповідачка не виконала свої зобов`язання. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачкою вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.07.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку із неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

29.09.2026 сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою про вручення. Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №2968651 від 02.07.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 19). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 5 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 29 вересня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 5 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.08.2025 на сайті: moneyveo.ua ОСОБА_1 заповнила Заявку на отримання грошових коштів в кредит, яка містить детальну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер та дату видачі паспорта, номер мобільного телефону адресу реєстрації та проживання, електронну адресу та номер карти.

05.08.2025 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua було укладено Договір кредитної лінії № 839719245 (надалі – Договір).

Згідно з п. 2.2 Договору загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту - 10100 грн 00 коп. (десять тисяч сто грн. нуль коп.) та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів сторінка 8 із 29 позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту - 10100 грн 00 коп. (десять тисяч сто грн. нуль коп.).

Згідно із п. 3.1, 3.2 Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 5.1.Договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5355-28xx-xxxx-2149, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 04.09.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.2. ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

У пункту 7.3 Договору сторони погодили, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 04.09.2030

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Згідно з п. 8.3. Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до п. 8.4 Договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Згідно з п. 8.5 Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 606 грн 00 коп. (шістсот шість грн. нуль коп.).

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами та суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином: за період від 05.08.2025 р. до 04.09.2025 р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 (вісімнадцять цілих тридцять сім сотих) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00 (двісті дев`яносто два) відсотків річних ( п. 8.7 Договору).

Згідно із п. 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

За порушення будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом, але не більше половини суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений ( п. 12.3 Договору).

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що одноразовий ідентифікатор ZHQX-4569 відправлено позичальнику 05.08.2025 о 00:04:43 год на зазначений ним номер мобільного телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником та відправлено Товариству 05.08.2025 о 00:07:45 год, а перерахування грошових коштів позичальнику відбулося 05.08.2025 о 00:07:51 год.

У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» від 05.08.2025 до Договору, який підписаний одноразовим ідентифікатором 4569, вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 101000 гривень, строк кредитування: до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження строку), мета кредиту на споживчі цілі.

На виконання умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 05.08.2025 перерахувало грошові кошти в сумі 10100,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 , належну ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №50f15c1f-8914-4d6b-825e-e705cb80ca67 від 05.08.2025 та випискою АТ «ПУМБ» від 29.08.2026 про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 05.08.2025 по 10.08.2025.

Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 05.08.2025 по 07.10.2025 обліковується заборгованість в сумі 21 446,34 гривень, з яких: 10 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5690 грн - сума заборгованості за процентами, 606,00 грн - заборгованість за комісією; 5 050,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

07.10.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/56 (надалі - Договір факторингу №МВ-ТП/56), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №МВ-ТП/56 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу №МВ-ТП/56 реєстр прав вимоги – це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.

Згідно із п. п. 4.1. п. 4 Договору факторингу №МВ-ТП/56 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 07.10.2025 до Договору факторингу №МВ-ТП/56 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 21 446,34 гривень.

Також, 27.02.2026 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 27/0226-01 (надалі – Договір факторингу № 27/0226-01), відповідно до умов якого позивачу ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу № 27/0226-01 згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору факторингу № 27/0226-01 сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог с самостійним додатком, та не замінює попередній.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу № 27/0226-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 1 від 27.02.2026 до договору факторингу № 27/0226-01 клієнт (ТОВ «Талірн плюс») передав, а фактор (ТОВ «Юніт Капітал») прийняв реєстр боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 за Договором факторингу № 27/0226-01 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 35 600,48 грн.

Із виписки по особовому рахунку, складеної позивачем, вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість сумі 35 600,48 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10100,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 19844,48 гривень; прострочена заборгованість за комісією 606,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями 5 050,00 гривень.

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 05.08.2025 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua було укладено Договір кредитної лінії № 839719245 (далі - Договір) у формі електронного документа, який був підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «ZHQX-4569», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ у сумі 10100,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , належну ОСОБА_1 , яка зазначена відповідачкою у заявці на отримання грошових коштів від 05.08.2025, що підтверджується платіжним дорученням АТ "Райффайзен Банк» №50f15c1f-8914-4d6b-825e-e705cb80ca67 від 05.08.2025 та випискою АТ «ПУМБ» від 29.08.2026 про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 05.08.2025 по 10.08.2025.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка активно користувалась кредитними коштами, що підтверджується випискою АТ «ПУМБ» про рух коштів за період з 05.08.2025 по 10.08.2025.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконувала, жодних платежів на погашення заборгованості не вносила.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 станом на 07.10.2025 обліковувалась заборгованість в сумі 21 446,34 гривень, з яких: 10 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5690 грн - сума заборгованості за процентами, 606,00 грн - заборгованість за комісією; 5 050,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Разом із цим, із виписки по особовому рахунку, складеної позивачем, вбачається, що станом на 01.05.2026 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість сумі 35 600,48 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 100,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 19 844,48 гривень; прострочена заборгованість за комісією 606,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями 5 050,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 10100,00 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідачка отримала грошові кошти, однак своїх зобов`язань за договором не виконала, платежів на погашення заборгованості не здійснювала.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Порядок та розміри сплати процентів за користування кредитними коштами визначено пунктом 8.3. Договору, відповідно до якого базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами та суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином: за період від 05.08.2025. до 04.09.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 (вісімнадцять цілих тридцять сім сотих) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00 (двісті дев`яносто два) відсотків річних ( п. 8.7.Договору).

У пункті 7.3 Договору сторони погодили, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 04.09.2030.

Відтак, сторони погодили, що кредит надається строком з 05.08.2025 до 04.09.2030, тобто, кредитор згідно умов договору мав право нараховувати проценти за договором, починаючи з дня укладення договору.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що проценти нараховані за період з 05.08.2025 до 07.10.2025 у розмірі 5 690,34 грн із застосуванням процентної ставки 0,80 % та базової процентної ставки 0,98 %.

Суд вважає, що проведений розрахунок первісним кредитором ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» відповідає умовам Договору та здійснений у межах строку кредитування, тобто протягом строку, визначеного п. 7.3 цього Договору.

Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи.

З врахуванням наведеного, виконаний первинним позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунок заборгованості по процентах за період з 05.08.2025 до 07.10.2025 у розмірі 5 690,34 гривень суд вважає обґрунтованим.

Окрім цього, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафними санкціями у сумі 5 050,00 гривень.

Так, відповідно до п. 12.3.Договору порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, але не більше половини суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що первісний кредитор нарахував неустойку за період з 18.09.2025 та 25.09.2025 у загальному розмірі 5 050 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту у сумі 606 грн, суд враховує наступне.

Пункт п. 8.5 Договору передбачає, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 606 грн 00 коп. (шістсот шість грн. нуль коп.).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в загальному розмірі 606 грн, встановлена в п. 8.3. Договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена дана комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 606 гривень до задоволення не підлягають.

Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що право вимоги до відповідачки за Договором перейшло від первісного кредитора – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025, а від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» – на підставі Договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026.

Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідачки по заборгованості, яка виникла за Договором.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого заборгованість за період з 07.10.2025 по 27.02.2026 становить 35 600,48 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 100,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 19 844,48 гривень; прострочена заборгованість за комісією 606,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями 5 050,00 гривень.

Як встановлено судом, після переходу права вимоги 07.10.2025 ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору. Такий розрахунок здійснено відповідно до пункту 7.3 Договору, яким визначено кінцеву дату повернення кредиту — 04.09.2030.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 27/0226-01 «Право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 1.5. Договору факторингу № 27/0226-01, «Реєстр прав вимог» - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимог наведена в додатку №1 до цього договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу № 27/0226-01 встановлено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних: реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу № 27/0226-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Отже, суд вважає, ТОВ «Таліон Плюс» на підставі умов Договору факторингу № 27/0226-01 правомірно здійснювало нарахування процентів за користування кредитом після переходу права вимоги та в межах строку дії кредитного договору передбаченого п. 7.3 Договору.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 839719245 від 05.08.2025 підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в сумі 29 944,48 грн, яка складається з наступного: 10 100 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 19 844,48 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2662,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: Договір про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та адвокатським бюро АБ «Тимошенко і партнери» договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду № 25771546292 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 05.05.2026 з детальним описом наданих послуг, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенко О. О. №4267/10 від 26.08.2010, та довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» від 12.02.2026.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, часткове задоволення позову, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2609,59гривень, виходячи з такого розрахунку: 29 944,48 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 30 550,48 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2622,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 839719245 від 05.08.2025 в сумі 29 944 (Двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 48 копійок, яка складається з наступного: 10 100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 844,48 грн - заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 609 (Дві тисячі шістсот дев`ять дві) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163, 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, офіс 333),

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович