Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №459/2688/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2688/26

Провадження № 2/459/1137/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №45813856 в розмірі 23 098,60 гривень та 2 662,40 грн судового збору.

В обґрунтування позову послався на те, що 01.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №45813856 (надалі – Договір). Відповідно до умов Договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 7000 гривень строком на 30 днів, комісія за надання кредиту у грошовому виразі складає 1120 грн. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «54567», що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». TOB «1 безпечне агентство необхідних кредитів» 01.02.2026 на виконання умов Договору перерахувало відповідачу на зареєстрований ним картковий рахунок (реквізити НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 7000 гривень строком на 30 днів. Однак, ОСОБА_1 порушив умови Договору та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача склала 23 098,60 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 978,60 грн – сума заборгованості по процентах за користування; 14 000 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування; 1120 грн – сума заборгованості за комісією. Враховуючи наведене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 30.06.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановляли відповідні ухвали.

01.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №2954081 з Єдиного державного демографічного реєстру від 30.06.2026 (а. с. 11). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 05 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі – «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (надалі – «Позичальник») було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45813856 (надалі – Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «54567».

Відповідно до умов п. 2.1 Договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язувалось передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

В п. 2.2. Договору сторони визначили, що сума кредиту - 7000 грн, строк кредитування/строк договору - 30 днів, дата надання кредиту – 01.02.2026, дата повернення кредиту (останній день) – 02.03.2026, денна процентна ставка/день – 0,999%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) % день - 4,00%, пеня % день - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 2611,9%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 9098,60 грн, процентна ставка/день 0,466% (фіксована), комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1120 грн).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами національного банку України (п. п.11.1.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1.2. Договору позичальник до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі – правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно з п. 5 Договору перед укладанням (підписанням) Договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Пунктом 7 Договору визначено порядок продовження строку кредитування.

Також, 01.02.2026 ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «54567», підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору надання коштів у кредит, згідно з якою сторони погодили дату видачі кредиту – 01.02.2026, чисту суму кредиту - 7000 грн, проценти за користування кредитом 978,60 грн, кінцеву дату платежу – 02.03.2026, комісію за надання кредиту – 1120 грн, реальну річну процентну ставку 2611,90% та загальну вартість кредиту у розмірі 9098,60 грн.

Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) підтверджується, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за одноразовим ідентифікатором «54567», вказана дата заявки на кредит 01.02.2026 та дані заявника.

01.02.2026 на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у договорі № НОМЕР_1 , було перераховано грошові кошти в сумі 7000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» та платіжною інструкцією.

В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту), в якому відображені основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови, який було підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 82026.

Також у матеріалах справи міститься заявка-опитувальник клієнта на отримання фінансового кредиту, в якій зазначені персональні дані ОСОБА_1 та яка підписана одноразовим ідентифікатором 54567.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором загальна заборгованість відповідача станом на 04.06.2026 становить 23 098,60 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 978,60 грн – сума заборгованості по процентах за користування; 14 000 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування/ пеня; 1120 грн – сума заборгованості за комісією.

Отже, кредитор виконав свої зобов`язання за укладеним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, відповідач не виконав умови взятих на себе зобов`язань, не сплатив кредит та проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у зв`язку із чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 23 098,60 гривень, у зв`язку із чим позивач просить її стягнути з відповідача.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Судом встановлено, що 09.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45813856, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «54567», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитні договори.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 7000 гривень, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Європейська платіжна система» від 01.02.2026, а також платіжною інструкцією, з яких вбачається, що 01.02.2026 на платіжну картку відповідача були перераховані грошові кошти у сумі 7000 грн за Договором.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений Договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в Договорі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не приступив до виконання умов Договору, жодні платежі не здійснював.

Так, із розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість відповідача за Договором станом на 04.06.2026 становить 23 098,60 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 978,60 грн – сума заборгованості по процентах за користування; 14 000 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування/ пеня; 1120 грн – сума заборгованості за комісією.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 2 Договору встановлено, що строк кредитування/строк договору - 30 днів, дата надання кредиту – 01.02.2026, дата повернення кредиту (останній день) – 02.03.2026, денна процентна ставка/день - 0,999%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) % день - 4,00%.

Із розрахунку заборгованості, складеного позивачем вбачається, що у період з 01.02.2026 по 02.03.2026 товариство здійснило нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 978,60 грн, а у період з 03.03.2026 по 21.04.2026 нараховано проценти за понадстрокове користування кредитом/пеня у розмірі 14 000 грн.

Порядок продовження строку кредитування визначений пунктом 7 Договору.

Відповідно до п 7.1. договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/ або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Згідно із п 7.2. Договору за продовження строку користування кредитом, позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначаються виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі та/або додатковій угоді, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію, та розраховується за наступною формулою: a х в х с, де а – сума кредиту/її частина на момент оформлення пролонгації, в – процентна ставка, яка діє на момент оформлення пролонгації, с – кількість днів пролонгації, обраних позичальником.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою шляхом звернення до позикодавця в електронній формі через особистий кабінет.

Зазначені у Договорі посилання на те, що частиною договору позики, що містить додаткові узгоджені сторонами умови позики (у тому числі додаткові умови щодо пролонгації договору та нарахування процентів) є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані Правила не містять підпису позичальника про ознайомлення та погодження з ними, тобто зазначені в них умови не вважаються узгодженими та погодженими відповідачем, а вказаний документ не може вважатися частиною договору позики. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання. Разом з тим, варто зауважити, що нарахування процентів за період прострочення виконання грошового зобов`язання є незаконним протягом періоду дії на території України воєнного стану (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, нарахування позивачем процентів в розмірі 14000 гривень за період з 03.03.2026 до 21.04.2026, тобто поза межами строку кредитування, є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 1120 гривень за надання кредиту.

Так, відповідно до п. 2.2.4. Договору комісія за надання кредиту - 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1120 грн).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1120 грн, встановлена в п. 2.2.4 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена дана комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1120 грн. до задоволення не підлягають.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним Договором про надання коштів у кредит №45813856 від 01.02.2026 в загальному розмірі 7978,60 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 978,60 грн – сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №tt8d79 від 18.06.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 920 гривень, виходячи з такого розрахунку: 7978,60 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 23098,60 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору подана через систему « Електронний суд»).

Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №45813856 від 01.02.2026 в загальному розмірі 7 978 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 60 копійок, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 978,60 грн – сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір в сумі 920 (дев`ятсот двадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924, адреса: м. Київ, пл. Арсенальна,15),

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя:М. В. Мельникович