Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №448/34/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/34/26

Провадження № 1-кп/448/95/26

В И Р О К

Іменем України

05.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за №12025141230000305 від 28.11.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка, Барвінківського району Харківської області, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «»Луп`янов транс», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, введеного Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”», а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі — Правила перетинання державного кордону), військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років заборонено виїзд за межі України, організував незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом керівництва такими діями, надання порад, вказівок та засобів.

28 листопада 2025 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та будучи обізнаним із порядком перетину державного кордону України і проходження прикордонного контролю, перебуваючи поблизу готельно-ресторанного комплексу «Хантер», що розташований за адресою: с.Шегині, вул. Дружби, 136/2В, Яворівського району Львівської області, підібрав ОСОБА_8 , попередньо проінструктувавши його щодо порядку незаконного перетину державного кордону України. З метою незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом уникнення проходження ним прикордонного контролю ОСОБА_3 надав останньому вказівку сховатися за заднім рядом пасажирських сидінь зазначеного транспортного засобу та під час проходження митного і прикордонного контролю ховатися від працівників митної та прикордонної служб у ніші, яка була заздалегідь спеціально виготовлена та розташовувалася між нижньою частиною пасажирського сидіння і корпусом транспортного засобу. ОСОБА_8 виконав зазначену вказівку, унаслідок чого ОСОБА_3 надав засіб для незаконного перетину державного кордону України.

Після цього, 28 листопада 2025 року, близько 17 год. 45 хв., ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , прибув на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», що розташований за адресою: с.Шегині, вул. Дружби, 212, Яворівського району Львівської області, з метою перетину державного кордону України в напрямку Республіки Польща. Під час в`їзду на територію пункту пропуску він повідомив вартовому прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума (тил)» — молодшому інспектору прикордонної служби 1-ї категорії, інструктору кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_9 завідомо неправдиві відомості про кількість осіб, які перебували у вказаному транспортному засобі, не зазначивши ОСОБА_8 , який був захований у вказаній ніші.

У подальшому, в`їхавши на територію пункту пропуску «Шегині», ОСОБА_3 відчинив багажне відділення транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у якому перебував ОСОБА_8 та надав йому вказівку вийти з автомобіля і прямувати в напрямку Республіки Польща, уникаючи проходження паспортного контролю, що останній і зробив. У цей час ОСОБА_3 , керуючи зазначеним транспортним засобом, заїхав на паспортний контроль, де разом з іншими пасажирами проходив процедуру паспортного контролю.

Надалі інспектор прикордонної служби 3-ї категорії — інструктор кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_10 , перебуваючи на маршруті несення служби, виявив ОСОБА_8 , який прямував у напрямку зони безмитної торгівлі «Duty Free», використовуючи зазначений маршрут з метою прихованого проходження прикордонного контролю та затримав останнього за спробу незаконного перетину державного кордону України.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.332 КК України – організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання порад, вказівок та засобів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті і оголошені прокурором. Зазначив, що дійсно 28 листопада 2025 року він, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», перебуваючи поблизу готельно-ресторанного комплексу «Хантер», що розташований за адресою: с.Шегині, вул. Дружби, 136/2В, Яворівського району Львівської області, підібрав ОСОБА_8 , проінструктувавши його щодо порядку перетину державного кордону України, а саме надав останньому вказівку сховатися за заднім рядом пасажирських сидінь зазначеного транспортного засобу та під час проходження митного і прикордонного контролю ховатися від працівників митної та прикордонної служб. В’їхавши на територію пункту пропуску «Шегині», він, ОСОБА_3 , відчинив багажне відділення транспортного засобу у якому перебував ОСОБА_8 та надав йому вказівку вийти з автомобіля і прямувати до зони безмитної торгівлі «Duty Free» в напрямку Республіки Польща, уникаючи проходження паспортного контролю, що останній і зробив, однак згодом був затриманий працвником прикордонної служби. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд врахувати, що він має на отриманні трьох малолітніх дітей та суворо його не карати; запевнив суд, що надалі не вчинятиме подібного.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи свого підзахисного. Зазначив, що такий повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив суд врахувати особу обвинуваченого, його сімейний стан, офіційно працевлаштований водієм та займається перевезеннями, що є єдиним джерелом доходу, а тому просить не застосовувати щодо нього суворої міри покарання та призначити покарання його підзахисному не пов`язаного з реальним позбавленням волі.

Представник власника майна на яке накладено арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд вирішити питання про скасування арешту на майно, що накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року, а саме на: транспортний засіб білого кольору марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 316 CDI», VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замка запалювання до такого та повернути вказане майно ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії останнього кваліфіковано за ч.1 ст.332 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, просив суд призначити такому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.332 КК України, але без відбування такого, звільнивши його від відбування покарання, надавши випробувальний термін. Щодо речових доказів, то просив вирішити долю таких відповідно до вимог ст.100 КПК України. В свою чергу накладений арешт на майно на підставі ухвали слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року відповідно до вимог ст.174 КПК України просив скасувати; процесуальні витрати по справі, - відсутні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного - відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасниками кримінального провадження не заявлялись.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.201 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання порад, вказівок та засобів.

Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.02.2018 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначив поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Судом також враховується характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, де виключно позитивно характеризується, його (обвинуваченого) стан здоров`я – на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; його матеріальний та сімейний стан – одружений, має на утриманні 3-ох малолітніх дітей, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, - обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, готовий нести кримінальну відповідальність.

Крім цього, судом взято до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді Івано-Франківського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності і відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також відсутність ймовірної небезпеки для суспільства - свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, суд при призначенні покарання також виходить із встановленої ст.50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді позбавлення волі, але без відбування такого, звільнивши його від відбування покарання, надавши випробувальний термін.

З урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із визначенням останньому іспитового строку тривалістю в 1 рік із покладенням на нього обов`язків, регламентованих п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме - періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року накладено арешт на: транспортний засіб білого кольору марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 316 CDI», VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замка запалювання до нього; контрольний талон для проходження по зеленому коридору НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «ТECNO SPARK» сірого кольору в прозорому чохлі, з слідами експлуатації; мобільний телефон марки «Аpple» чорного кольору в чохлі сірого кольору, з слідами експлуатації; мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору, в чохлі чорного кольору.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно,- відсутні.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів вирішити з урахуванням вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не звертався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року на: транспортний засіб білого кольору марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 316 CDI», VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замка запалювання до нього; контрольний талон для проходження по зеленому коридору НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «ТECNO SPARK» сірого кольору в прозорому чохлі, з слідами експлуатації; мобільний телефон марки «Аpple» чорного кольору в чохлі сірого кольору, з слідами експлуатації; мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору, в чохлі чорного кольору,- скасувати.

Речові докази: - транспортний засіб білого кольору марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 316 CDI», VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замка запалювання до нього – повернути власнику ОСОБА_6 ; - контрольний талон для проходження по зеленому коридору НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025141230000305; - мобільний телефон марки «ТECNO SPARK» сірого кольору в прозорому чохлі, з слідами експлуатації – повернути законному володільцю ОСОБА_8 ; - мобільний телефон марки «Аpple» чорного кольору в чохлі сірого кольору, з слідами експлуатації, який знаходиться на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_3 ,- вважати повернутим останньому; - мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору, в чохлі чорного кольору,- повернути власнику ОСОБА_3 .

Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 - не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1