Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №705/5298/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5298/26

2/705/3914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ВЕНБЕСТ» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Свої вимоги мотивував тим, що 21 травня 2026 року між ТОВ «ВЕНБЕСТ» та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 , в особі уповноваженого представника Осипчука Володимира Олександровича за нотаріальною довіреністю від 13.08.2024, було укладено договір № 32420-ФО, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснити заходи з спостереження за майновим станом об`єкта – нежитлової будівлі Замовника за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язується оперативно реагувати на правопорушення, що скоюються на території об`єкту, що охороняється. Пунктом 8.1. Договору визначено, що вартість послуг Виконавця становить суму 90000 грн, в т.ч. ПДВ за один календарний місяць. Згідно з п. 8.2. Договору, оплата за послуги, що надаються за цим Договором здійснюється на умовах післяплати і проводиться щомісячно в термін перших п`яти банківських днів місяця, за яким надавались послуги. Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором протягом червня 2026 року підтверджується підписаним позивачем та відповідачем (в особі третьої особи за нотаріальною довіреністю) Актом надання послуг № БВ000110513 від 30.06.2026 на суму 90 000 грн. З метою досудового вирішення питання сплати боргу, 24.06.2026 позивач направив на електронну адресу відповідача, вимогу-претензію № 470 від 20.06.2026 про сплату заборгованості (станом на 20.06.2026) в розмірі 121 950,00 грн за надані послуги, з вимогою сплати боргу. В подальшому заборгованість, що існувала станом на 20.06.2026 була частково сплачена відповідачем і станом на 25.06.2026 заборгованість становила 90 000,00 грн. 30 червня 2026 року позивачем на електронну адресу відповідача, було направлено повідомлення № 222393175260630 від 25.06.2026 про наявну заборгованість у розмірі 90 000,00 грн. та поінформовано останнього про припинення надання послуг охорони за Договором до моменту погашення заборгованості. В той же час, станом на дату подання даної позовної заяви, жодних оплат по сплаті заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. відповідачем по Договору не здійснювалось. Тому представник позивача просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 90000 грн, суму 3 % річних за період з 06.07.2026 до 29.07.2026 у розмірі 177,53 грн., штрафних санкцій (подвійна облікова ставка НБУ) за невиконання відповідачем умов Договору за період з 06.07.2026 по 29.07.2026 у розмірі 1775 грн 34 коп. та судовий збір.

Ухвалою судді від 12.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу та третій особі направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованими повідомленнями.

Рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу та третій особі поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою про невручення поштового відправлення у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

31.09.2026 на адресу суду від представника ТОВ «ВЕНБЕСТ» надійшло клопотання про долучення доказів. З огляду на зміст та предмет поданого клопотання, за своєю суттю воно є заявою про зміну позовних вимог. Представник позивача посилається на те, що після відкриття провадження у справі, ОСОБА_2 добровільно сплатив на рахунок позивача основну суму заборгованості в розмірі 90 000 грн. Водночас станом на дату подання цього клопотання відповідачем не сплачено нараховані суму 3 % річних, штрафні санкції, а також не відшкодовано сплачений судовий збір, які просить стягнути з відповідача.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Станом на день винесення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить на праві власності нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 412383005 від 10.02.2025.

13.08.2024 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області видано довіреність, якою посвідчено, що ОСОБА_5 уповноважує Осипчука В.О. представляти інтереси в усіх інстанціях з питань будівництва, обслуговування, введения в експлуатацію та реєстрації за ОСОБА_6 права власності на побудовані об`єкти нерухомості на будь-яких належних йому земельних ділянках, що розташовані на території міста Умань Уманського району Черкаської області.

21.05.2026 між ОСОБА_5 та ТОВ «ВЕНБЕСТ» укладено договір № 32420-ФО згідно умов якого (п. 2.1. Договору) Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснити заходи з спостереження за майновим станом об`єкта – нежитлової будівлі Замовника за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язується оперативно реагувати на правопорушення, що скоюються на території об`єкту, що охороняється.

Відповідно до п. 3.2.13. Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги Виконавця за Договором.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що вартість послуг Виконавця становить суму 90 000 грн, в т.ч. ПДВ за один календарний місяць.

Згідно з п. 8.2. Договору, оплата за послуги, що надаються за цим Договором здійснюється на умовах післяплати і проводиться щомісячно в термін перших п`яти банківських днів місяця, за яким надавались послуги.

Також 21.05.2026 між сторонами було підписано Акт прийому об`єкта під охорону та обстеження технічного стану об`єкта. 30.06.2026 складено Акт надання послуг № ВБ000110513, в якому вказано, що ТОВ «ВЕНБЕСТ» надає послуги ОСОБА_7 з охорони, сума за червень 2026 складає 90000 грн.

20.06.2026 ТОВ «ВЕНБЕСТ» направлено ОСОБА_7 претензію-вимогу про сплату заборгованості за надані послуги з охорони у розмірі 121950 грн. При цьому позивач вказує, що сторона відповідача частково сплатила суму боргу за надані послуги.

З огляду на загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані в укладеному сторонами договорі, які характеризуються особливостями об`єкта цих зобов`язань - наданням однією стороною (виконавцем) послуг за завданням другої сторони (замовника) за плату, суд приходить до висновку, що між ТОВ «ВЕНБЕСТ» та ОСОБА_5 виникли зобов`язання, що випливають з договору про надання послуг, які врегульовані нормами глави 63 ЦК України, положення якої можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2 статті 901 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено у частині першій статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 901 ЦПК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як встановлено судом, основну суму боргу у розмірі 90000 грн, було сплачено ОСОБА_2 25.08.2026, що підтверджується квитанцією Credit Agricole, номер платежу 24625783К. При цьому, представник позивача вказує, що відповідачем не сплачено нараховані суму 3 % річних, штрафні санкції, а також не відшкодовано сплачений судовий збір.

Пунктом п. 5.1.1. договору передбачено, що у разі порушення строку оплати наданих «виконавцем» послуг «замовник» за кожний день прострочення повинен сплатити «виконавцю» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

У пунктах 5.2.1, 5.2.2. Договору вказано, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань по Договору, несе відповідальність в розмірі, визначеному п. 5.2.2. даного Договору у разі спричинення збитків з вини «виконавця». Сторони дійшли згоди про те, що відшкодування нанесених «замовнику» збитків по цьому Договору буде здійснюватися у розмірі завданих збитків, але не більше 20 000 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони не встановлювали у договорі іншого розміру процентів річних, то у даній справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦПК України.

Нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначено, що три відсотки річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинення сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язань боржником. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох проценті врічних (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Враховуючи, що відповідачем належним чином зобов`язання щодо оплати послуг не виконувалися, заявлені позивачем до стягнення трьох відсотків річних у розмірі 177,53 грн, штрафних санкцій у розмірі 1775,34 грн є обґрунтованими та правомірними.

При цьому сплата відповідачем основної суми заборгованості після звернення позивача до суду не звільняє його від обов`язку сплатити передбачені законом або договором платежі, нараховані за період прострочення до дня фактичного виконання грошового зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ «ВЕНБЕСТ», а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

Оскільки на момент звернення до суду відповідач мав непогашену заборгованість у розмірі 90 000 грн, а її сплата відбулася вже після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду було обумовлено неправомірною поведінкою відповідача та необхідністю захисту порушеного права.

Таким чином, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу.

У прохальній частині позову представник позивача просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Разом з тим, у клопотанні про долучення доказів, що фактично є клопотанням про зменшення позовних вимог, представник позивача просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу та зазначає, що детальний розрахунок та відповідні докази будуть подані після прийняття судом рішення у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що представник позивача до закінчення розгляду справи заявив про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судом рішення.

За таких обставин на момент ухвалення цього рішення суд позбавлений можливості встановити фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, а також перевірити їх документальне підтвердження та співмірність із складністю справи, обсягом і характером наданих адвокатом послуг, витраченим часом та іншими обставинами, передбаченими статтею 137 ЦПК України.

При цьому саме по собі зазначення у позовній заяві суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн не є достатньою підставою для її стягнення з відповідача, оскільки остаточний розмір таких витрат має бути підтверджений належними доказами та підлягає оцінці судом відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу не може бути вирішено судом у цьому рішенні, оскільки відповідні докази позивачем на час ухвалення рішення не подані.

Водночас суд враховує заяву представника позивача про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У разі подання позивачем у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд вирішує питання про їх розподіл шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Таким чином, питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн у даному рішенні не вирішується.

Керуючись статтями 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (код ЄДРПОУ 30310579, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90/1, банківські реквізити: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) 3 (три) % річних у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (код ЄДРПОУ 30310579, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90/1, банківські реквізити: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) штрафні санкції у розмірі 1 775 (одна тисяча сімсот сімдесят п`ять) грн 34 коп.

Стягнути з з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (код ЄДРПОУ 30310579, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90/1, банківські реквізити: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко