Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №711/9027/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 711/9027/26

Провадження №3/712/3452/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі судді Проньки В.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 985873 від 22.08.2026), про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є пенсіонером, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 985873 від 22.08.2026, відповідно до якого 22.08.2026 близько 13 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме намагався нанести тілесні ушкодження та вчиняв психологічний тиск, чим завдав шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав. Він пояснив, що дій, які могли б свідчити про вчинення ним домашнього насильства щодо дружини, не вчиняв, а ситуація, яка стала підставою для виклику працівників поліції, була зумовлена проблемами зі здоров`ям його дружини, якою він фактично постійно опікується. ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення та заперечення, відповідно до яких зазначив, що перебуває з дружиною у шлюбі понад 55 років, а останні роки обоє мають значні проблеми зі здоров`ям. Зокрема, дружина після перенесеного 04.03.2025 ішемічного інсульту неодноразово проходила стаціонарне лікування, а її стан супроводжується, за його словами, періодичними нападами тривоги та неконтрольованою поведінкою. Він зазначив, що 20.08.2026 після 21.00 дружина намагалася самостійно поїхати на таксі до дочки, з чим він, зважаючи на пізній час та стан її здоров`я, не погоджувався, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції. На його думку, працівники поліції не здійснили належної оцінки ризиків, відмовилися вислухати його пояснення та не опитали свідків. Також ОСОБА_1 пояснив, що після винесення тимчасового заборонного припису вони з дружиною вирішили, що на декілька днів вона проживатиме у дочки. Водночас вранці 22.08.2026, коли вони збирали речі, він помітив, що дружина перебуває у ліфті та неконтрольовано їздить ним. Після зупинки ліфта дружина відмовлялася йти з ним, у зв`язку з чим він, як зазначає, з метою запобігання можливій шкоді її здоров`ю, взяв її за руки та завів до квартири. ОСОБА_1 також вказав, що після цього разом із дружиною вийшов з будинку, де до них підійшли працівники поліції. Він залишив дружину з поліцейськими, піднявся до квартири, а після повернення не виявив ні дружини, ні працівників поліції, у зв`язку з чим зателефонував на 102 та повідомив про її зникнення. Після цього працівники поліції запросили його підійти до сусіднього будинку, де складали документи. Він відмовився їх підписувати, оскільки, за його словами, на прохання пояснити суть порушення отримав відповідь, що про все дізнається в суді.

Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу суду на допущені, на його думку, під час оформлення матеріалів помилки, зокрема неправильне зазначення дати його народження, номера посвідчення, а також імені та по батькові дружини. Зазначив, що у матеріалах справи міститься документ, відповідно до якого тілесних ушкоджень дружині не заподіяно та очевидців події не було. ОСОБА_1 стверджував, що його дії були спрямовані виключно на захист життя та здоров`я дружини, а прямого умислу на вчинення домашнього насильства він не мав. Вважав, що у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення насильства психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність передбачена за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.08.2026, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 22.08.2026.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Водночас, досліджені судом матеріали справи не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували умисне вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 будь-яких конкретних дій фізичного чи психологічного характеру, внаслідок яких останній було завдано шкоди фізичному або психологічному здоров`ю.

З наданих суду медичних документів вбачається, що ОСОБА_2 має значні проблеми зі здоров`ям, зокрема перенесла інсульт, після якого у неї наявні ураження головного мозку та інші постінсультні зміни, у зв`язку з чим вона неодноразово проходила стаціонарне лікування. Зазначені обставини узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 про те, що протягом тривалого часу він здійснює постійний догляд за дружиною та допомагає їй у повсякденному житті.

При цьому з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що конфліктна ситуація між ним та дружиною виникла саме на тлі її стану здоров`я та поведінки, яку він сприймав як таку, що потребує його втручання та допомоги. Зокрема, він пояснив, що 22.08.2026 був змушений втрутитися у ситуацію, коли дружина перебувала у ліфті та, за його словами, неконтрольовано їздила ним, оскільки побоювався за її безпеку.

Водночас матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б спростовували наведені ОСОБА_1 пояснення або підтверджували наявність у його діях умислу на заподіяння дружині фізичної чи психологічної шкоди. Зокрема, у матеріалах справи відсутні дані про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а в документі, складеному працівниками поліції 22.08.2026, зазначено, що тілесних ушкоджень не заподіяно та очевидців події не було.

Саме по собі виникнення конфліктної ситуації між подружжям, за відсутності належних і достатніх доказів умисного вчинення конкретних дій фізичного чи психологічного характеру та заподіяння ними шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, судом не встановлено об`єктивних даних, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 умисно вчинив щодо ОСОБА_2 діяння фізичного або психологічного характеру, передбачене диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та що саме такими діями було завдано шкоди її фізичному або психологічному здоров`ю.

При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали, а також обов`язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.

Отже, суду не надано переконливих доказів умисного вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2КУпАП.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст. 252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено вчинення ОСОБА_1 умисних дій, передбачених ч.1 ч. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя: В.В. Пронька