Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №703/6272/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6272/26

2-а/703/77/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

представника позивача – адвоката Накоп`юка Я.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в режимі відеоконференції, справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

25.09.2026 позивач через представника, адвоката Накоп`юка Я.В., використовуючи систему «Електронний суд», звернувся до Смілянського міськрайонного суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 18.09.2026 в застосунку «Резерв+» отримав повідомлення про наявність порушень правил військового обліку, а саме неявку за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим 26.03.2026 органом військового управління направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення позивача для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Позивач, керуючись положеннями ч. 1 ст. 279-9 КУпАП, через застосунок «Резерв+» подав запропоновану сервісом заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

При цьому керувався тим, що особою, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, буде прийняте рішення про закриття провадження в справі, оскільки повісток ОСОБА_1 не отримував, а правопорушення, про яке ішла мова, виявлене 26.03.2026. Відтак правомірно розраховував на прийняття постанови про закриття провадження в справі.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 21.09.2026 прийнято постанову від №R792734 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач не отримував повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а стягнення на нього накладене поза строками, що передбачені ст. 38 КУпАП.

Просив постанову від 21.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрите провадження у справі, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене судове засідання із розгляду справи, задоволене клопотання позивача та витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріалів справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , зокрема повістки, доказів її направлення, вручення чи повернення поштового відправлення.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду 05.10.2026 не прибув, однак під час судового розгляду представлений представником, повноваження якого підтверджені належним чином.

Представник позивача, адвокат Накоп`юк Я.В., позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставі доводів позовної заяви та доданих документів.

Відповідачі, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , представників в судове засідання не направили, причин неявки не повідомлено, із письмовими заявами чи клопотаннями не зверталися, власним правом на подання відзиву не скористалися, на виконання ухвали суду про відкриття провадження в справі, витребовуваних матеріалів не надано.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), що не заперечувалося сторонами та підтверджується відомостями військово-облікового документу в електронному вигляді від 18.09.2026.

З останнього, а також роздрукованого сповіщення вбачається обліковане порушення – неявка за повісткою.

21.09.2026 ОСОБА_1 в електронному вигляді подано заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, а саме неявку на виклик за повісткою та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказана обставина сторонами не заперечувалася, стороною позивача вказано про подання відповідної заяви через застосунок 21.09.2026.

21.09.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову R792734, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за змістом постанови, є неявка за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначене в повістці, чим порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначені ст. 22 Закону України «Про мобілізацій підготовку та мобілізацію».

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини виникли в зв`язку притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме через не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось.

Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/126/16-ц.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що діє до тепер.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності сторона позивача зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався після отримання 18.09.2026 сповіщення через застосунок «Резерв+».

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів на час виникнення спірних правовідносин регулюється нормами Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

За ч. 1, 2 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Сторонами не заперечувалося подання ОСОБА_1 заяви відповідного змісту.

Подання позивачем заяви у порядку ст. 279-9 КУпАП щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від виконання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

Відомості про виконання накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 28 Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Відповідно до п. 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач. Однак будь-яких доказів на підтвердження викладеного відповідачем не надано.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з`явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених чинним законодавством дій.

В матеріалах даної справи будь-які підтвердження надсилання позивачу рекомендованого поштового відправлення із повісткою про виклик відсутні, таких відповідачем не надано на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Незважаючи на викладене, жодним із відповідачів не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не надано письмових документів, якими б підтверджувався виклик останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 , його територіальних відділів, надсилання чи вручення відповідної повістки в порядку, що передбачений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає, серед іншого, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Однак посилання сторони позивача на накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення із порушенням строків, що передбачені ст. 38 КУпАП, за відсутності будь-яких доказів виклику та неявки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в визначений день, не можуть бути прийняті судом до уваги, зокрема оскаржувана постанова відповідних даних не містить.

Однак останнє, за обставинами справи, не виключає її протиправності.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, серед іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові та які б дозволили вказати на достовірність обставин про неявку позивача на виклик за повісткою, викладених у постанові від 21.09.2026, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-р(ІІ)/2026 від 09.09.2026, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Відомостей про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, в матеріалах відсутні, проте адміністративний позов містить заяву, подану в порядку, що передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України, про наступний розподіл судових витрат сторони позивача на професійну правничу допомогу, про що представником додатково заявлено під час судового розгляду.

Керуючись ст. 245, 251, 280 КУпАП, ст. 72-77, 132, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2026 №R792734 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 06.10.2026.

Суддя І.В. Овсієнко