Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №707/1916/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 707/1916/26

2-а/703/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ,

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Цибульський В.В. звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову №R506018 від 27.04.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою про направлення позовної заяви за підсудністю до належного суду від 07 травня 2026 року цивільну справу № 707/1916/26 (провадження 2а/707/18/26) передано до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 08.06.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R506018 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова надійшла до застосунку «Резерв +». Позивач заявляє, що не визнає та не погоджується з оскаржуваною постановою та інкримінованим правопорушенням.

Позивач зауважує, що в оскаржуваній постанові не вказано дату, час та місце за яким він не прибув за повісткою, не вказано за яким саме видом повістки його було викликано до відповідача, а також не зазначено для якої саме цілі було викликано позивача. Стверджує, що йому не надходило будь-яких повісток від відповідача, а тому його не було належним чином повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розгляд справи відбувався за його відсутності.

Крім того, посилаючись на примітки до ст. 210 КУпАП, де перелічені випадки за яких положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються, позивач вказує, що відповідач наділений відповідною можливістю отримувати будь-які відомості шляхом електронної інформатизації та взаємодії з іншими інформаційними системами, а тому вважає, що він безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Також, вказує, що було порушено порядок заповнення постанови, зокрема не вказано час скоєння правопорушення, відсутня адреса за якою надсилалася повістка, відсутня інформація про опис вкладення в рекомендований лист, а тому відповідачем не було дотримано належної правової процедури прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №R506018 від 27.04.2026.

Суд ухвалою від 15.06.2026 прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом рішення та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа №1-34/2010) дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві є дотримання презумпції невинуватості - правового принципу, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Принцип презумпції невинуватості в адміністративному процесі має чимало характерних ознак, одними з найбільш істотними з яких є, зокрема, віднесення права визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення до компетенції тільки уповноважених законом суб`єктів, а також фіксація офіційного визнання вини особи у відповідному процесуальному документі - постанові у справі про адміністративне правопорушення, яка набула чинності. Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного або дисциплінарного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності, чи рішенням у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Канів), що підтверджується копією військово-облікового документа позивача, сформованого 23.03.2026 року у застосунку «Резерв+» (а.с.18). Даний документ містить позначку «порушення правил військового обліку» та причиною звернення до Нацполіції зазначено «не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення – 15.02.2026.

27.04.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс стосовно позивача постанову №R506018 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.23).

Згідно із вказаною постановою за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації ЄДРПВР встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у сумі 17 000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови також видно, що ця постанова винесена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Дата надходження заяви 27.04.2026, спосіб надходження заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, короткий зміст заяви повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Відповідно до статті 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Перш за все суд зазначає, що неявка без поважних причин особи за повісткою про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки дійсно є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин цієї справи є встановлення факту належного оповіщення позивача про необхідність з`явитися до відповідного ТЦК та СП.

Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які докази відправлення ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суду не надано копії зазначеної повістки, опису вкладення відповідного поштового відправлення, поштового повідомлення з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримати повістку чи відміткою про його відсутність за вказаною у повістці адресою, документів поштового оператора про вручення позивачу вказаного поштового відправлення.

Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

Отже, відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на переконання суду, виключає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд також вважає слушними доводи представника позивача про невідповідність змісту оскаржуваної постанови встановленим законом вимогам, зокрема у постанові №R506018 від 27.04.2026 не вказано адресу, за якою ОСОБА_1 надіслано зазначену у постанові повістку, не вказано відомості про дату, час та місце прибуття за цією повісткою. Тобто постанова не містить конкретних даних щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що не відповідає вимогам абз. 5 ч. 2 ст. 283 КУпАП.

В підсумку суд зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн. Відтак, позивачу при зверненні до суду із вказаним позовом необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 грн. 60 коп. за одну вимогу немайнового характеру.

Водночас позивачем сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 06.05.2026 року.

Клопотань про повернення переплаченого судового збору до суду не надходило.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 27.04.2026 №R506018 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. 00 коп.

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Левчук