Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №699/474/26 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/474/26

Номер провадження № 2/699/760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Мельника А. В., за участю секретаря судового засідання Таран О. В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської міської ради

про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Свитка Сергій Леонідович, який діє від імені позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Корсунь-Шевченківської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2018 року, після смерті матері ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власником 54/100 часток житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Власником інших 46/100 часток зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

№ 392678834 від 28.08.2024 року на підставі договору дарування від 14.07.1977 року є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реального розподілу вказаного будинку на дві ізольовані квартири на підставі рішень уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування не проводилося.

ОСОБА_3 був зареєстрований у вказаному будинку до 07.08.1978 року, а потім виїхав до Приморського краю РРСФР, де постійно проживав. Щороку до 2007 року останній приїздив в Україну, проводив літній час у вказаному будинку, здійснював роботи по підтриманню будинку в належному стані. Проте, починаючи з 2008 року ОСОБА_3 перестав приїжджати в м. Корсунь-Шевченківський, а влітку 2010 року її мати довідалася, що останній помер за місцем проживання в Російській Федерації.

В 2012 році від брата покійного ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1958 року народження, який також проживає в Російській Федерації, ОСОБА_2 довідалася, що ОСОБА_3 дійсно помер в 2010 році в Приморському краї і що спадщину після брата із рідних ніхто не приймав, оскільки останній після смерті своєї дружини проживав одиноко, не спілкувався з іншими родичами, власних дітей не мав, склав заповіт на користь жінки, яка доглядала його до смерті, але хто вона йому не відомо.

Зважаючи на такі обставин, діючи добросовісно і відкрито з метою збереження цілісності усього будинку, враховуючи, що будинок в натурі розділений не був, а нові власники майна померлого ОСОБА_3 невідомі, жодним чином про себе не заявили, ОСОБА_2 підтримувала в належному стані увесь будинок, проводила косметичні ремонти в частині, в якій проживав останній, прибирала рослинність, що утворилася біля будинку. В літню пору вказана частка будинку використовувалася нею як тимчасове житло при проведенні ремонтних робіт у власній частці будинку. Таке використання безхазяйної частки будинку продовжувалося фактично до смерті ОСОБА_2 у 2018 році.

ОСОБА_1 , прийнявши в 2018 році спадщину після смерті матері, продовжила у подібний спосіб відкрито, безперервно володіти вказаним безхазяйним нерухомим майном до теперішнього часу, тобто останні вісім років.

Наразі неналежна позивачці частка будинку потребує істотного ремонту, який неможливо якісно виконати без реконструкції основних будівельних конструкцій належної їй частки будинку, тому у неї виникла необхідність у визначенні правового статусу цього майна.

Ураховуючи, що сукупний строк володіння і користування нею та її покійною матір`ю безхазяйною часткою будинку становить понад 10 років, тобто з 2012 року по теперішній час, позивач просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 46/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.06.2026 року справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Корсунь-Шевченківська міська рада свого представника в судове засідання не направила, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у відсутність їхнього представника, проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

Згідно з договором дарування від 14.07.1977 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар належні їй 46/100 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд у АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) (а.с. 14).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно 06.05.2020 року (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2018 року ОСОБА_1 є спадкоємцем матері ОСОБА_2 , спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 54/100 часток житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Комісією, що утворена відповідно до розпорядження Корсунь-Шевченківської міської ради від 24.12.2021 року № 297, встановлено, що частина будинку по АДРЕСА_1 (приміщення 2-5, 2-6, 2-7) площею 34,7 м? знаходиться в аварійному та непридатному для проживання стані, про що складено відповідний акт обстеження технічного стану будинку від 25.01.2022 року (а.с. 21).

Факт безперервного, відкритого володіння позивачем нерухомим майном, а саме 46/100 частками житлового будинку з надвірними спорудами

АДРЕСА_1 , підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що знайома давно з позивачем та її мамою часто приходила до них в гості, пояснила що позивачка користувалася та доглядала за майном більше 10 років, яке належало ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_3 власник іншої половини будинку жив за кордоном та більше 10 років не користувався будинком, пояснила що позивачка та її мама користувалися та доглядали за майном з дозволу ОСОБА_3 .

При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.

Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити із того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що спірна частка житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.07.1977 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у Російській Федерації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 року в справі

№ 910/17274/17 зазначила, якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Отже, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Суд установив, що з моменту смерті власника 46/100 часток житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спочатку мати позивача, а після смерті останньої у 2018 році ОСОБА_1 відкрито та безперервно користувалися спірним майном і протягом усього часу користування майном, постійно здійснювали заходи по догляду та утриманню за ним, забезпечення його належного стану та схоронності.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 (пункт 49) об`єкт давнісного володіння має бути чужим майном або річчю безхазяйною (що не має власника або власник якої невідомий), і лише нерухоме майно з таким правовим режимом може бути предметом набуття за набувальною давністю.

Відтак, фактичним є статус спірного будинку, як безхазяйного нерухомого майна. Корсунь-Шевченківська міська рада (орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване спірне нерухоме майно), як відповідач по справі, повністю визнала та підтвердила зазначені позивачем обставини щодо її фактичного володіння спірною часткою житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується заявою органу місцевого самоврядування про повне визнання позовних вимог ОСОБА_1 , що наявна в матеріалах справи.

Отже, своїми фактичними діями позивач довела добросовісне ставлення до безхазяйного майна, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростовувати ці обставини.

Таким чином, спірна частка житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , будучи нерухомою річчю, як безхазяйне майно, відповідає вищезазначеній умові щодо правового режиму об`єкта, що може бути набутий за набувальною давністю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 року в справі №910/17274/17 зазначила, що відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має сплинути визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років (пункти 50-52).

Також суд враховує і ту обставину, що позивач здійснює володіння спірною часткою будинку та догляд за нею відкрито, не вчиняючи дій, спрямованих на приховування самого факту давнісного володіння від третіх осіб. При цьому поводиться з цим майном як власник та володіє ним безперервно, з урахуванням строку володіння і користування її покійною матір`ю, протягом більше як 10 років, володіння цим майном не втрачалося ними протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності за набувальною давністю.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено в частині другій статті 77 ЦПК України.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, п`ята статті 263 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач надала належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 15, 16, 344 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 46/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області, адреса місце знаходження: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ЄДРПОУ 33917227; ел. пошта gromadakorsun@gmail.com, тел. 380473524811.

Повний текст рішення суду складено 06.10.2026 року.

СуддяМельник А.В.