Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №691/1662/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1662/25

провадження № 2/691/485/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договороми,-

встановив :

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договороми.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 14 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» кредитний договір №1201350397493, який підписано в електронному вигляді з відтворенням одноразового ідентифікатора із застосуванням фінансового номеру телефону. Кошти були перераховані відповідачу шляхом зарахування за реквізитами вказаної ним платіжної карти. Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений із умовами і правилами кредитування в ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ які розміщені на офіційному сайті товариства, повністю їх розуміє і погоджується неухильно виконувати. Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконував вчасно і утворилася заборгованість в розмірі 5801,40 грн., з яких 1800,00 грн. сума заборгованості за основним тілом кредиту і 4001,40 грн. сума заборгованості за відсотками. 29 травня 2023 року укладено Договір факторингу №29-05/23 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №1201350397493 від 14 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти на умовах, визначених цим договором. 28 серпня 2025 року було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором №1201350397493. Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу права вимоги, які ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за цим договором, передаються в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», та визначені в Реєстрі боржників, та підписано сторонами. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1201350397493 від 14 січня 2022 року в сумі 5801,40 грн.. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Крім цього, 23 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено новий кредитний договір №5650819. Кредитний договір підписано також електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до п. 7 кредитного договору, із зазначенням адрес, реквізитів та підписів сторін. Згідно п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, та п.п. 1.7. п. 1 кредитного договору, клієнт підтверджує, що усвідомлює, на які правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування». 25 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №25-07/24, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року до договору факторингу №25-07/24, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30250,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн. – сума заборгованості за комісіями. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав в чергове свого зобов`язання. Після відступлення права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, як на рахунок позивача, так і на рахунки попередніх кредиторів. Відповідач і за цим договором зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим прийнято рішення звернутися до суду (а.с.1-13).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

У підготовчому засіданні 18 грудня 2025 року постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи до судового розгляду з викликом сторін до суду.

У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, за змістом поданої позовної заяви просив судовий розгляд цивільної справи провести у відсутності представника (а.с.12).

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, 11 травня 2026 року за вхідним №2833/26 надіслав до суду заву про приєднання документів, що підтверджують проходження військової служби у складі Збройних сил України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

З врахуванням вищезазначеного, суд, прийшов до висновку про можливість судового розгляду цивільної справи у відсутності представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та відповідача ОСОБА_1 , остільки їх неявка не перешкоджає розгляду по суті, у їх відсутність. При прийнятті такого рішення суд, орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин – зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться – ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні – ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів встановлено, що 14 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» кредитний договір №1201350397493, який підписано в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора F3Z4W4 із застосуванням фінансового номеру телефону (а.с.31-36). Після цього, 29 травня 2023 року укладено Договір факторингу №29-05/23 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» і ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №1201350397493 від 14 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.51-77). 28 серпня 2025 року було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором №1201350397493 (а.с.108-128). Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу права вимоги, які ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за цим договором, передаються в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», та визначені в Реєстрі боржників (а.с.130-132). Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1201350397493 від 14 січня 2022 року в сумі 5801,40 грн., що підтверджується і розрахунком заборгованості (а.с.129).

Крім цього, 23 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено новий кредитний договір №5650819, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 35103 із застосуванням номеру мобільного телефону відповідача (а.с.15-23), оформленням паспорту споживчого кредиту (а.с.29-30). Згідно п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, та п.п. 1.7. п. 1 кредитного договору, клієнт підтверджує, що усвідомлює, на які правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування». Після цього, 25 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №25-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.78-102). Відповідно до Реєстру боржників від 25 липня 2024 року до договору факторингу №25-07/2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30250,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн. – сума заборгованості за комісіями (а.с.103-106).

Із довідки від командира військової частини НОМЕР_1 від 24 листопада 2023 року №815, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 14 травня 2022 року і відповідно мав би вчинити дії щоб зупинити нарахування, йому, як військовослужбовцю процентів за користування кредитом, остільки йому необхідно було звернутися до банку із заявою, надавши копію військового квитка та довідку за формою 5 (або витяг з наказу командира) про призов на військову службу, але суд, розуміє, що таких дій він не вчинив. Про те, варто зазначити для відповідача ОСОБА_1 , з метою вирішення питання щодо нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за кристування кредитним договором він може, звернутися безпосередньо до кредитодавця із відповідною заявою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Кредитні договори №1201350397493, №5650819, укладені в електронній формі з відповідачем ОСОБА_1 , є такими, що укладені у письмовому вигляді, підписані в електронній формі з відтворенням одноразових ідентифікаторів та із застосуванням фінансового номеру телефону відповідача. Кошти були перераховані відповідачу шляхом зарахування за реквізитами вказаної ним платіжної карти в змісті кредитних договорів. Підписанням кредитних договорів відповідач підтвердив, що був ознайомлений із умовами і правилами кредитування в ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФК ВІВА КАПІТАЛ, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», які розміщені на офіційному сайті кожного товариства, повністю їх розуміє і погоджується неухильно виконувати. Суд, бере до уваги, що за кожним кредитним договором відповідача було ознайомлено із паспортами споживчих кредитів, графіками внесення платежів, верифікація особи відповідача відбувалася за наданими саме ним персональними даними про його особу. Відповідач зобов`язання за кредитними договорами не виконував вчасно і утворилася заборгованість до складу якої входять суми заборгованості за основним тілом кредиту і суми заборгованості за відсотками, які вищезазначені в змісті досліджених судом доказів.

При прийнятті рішення у справі, суд бере до уваги та роз`яснює відповідачу, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та їх змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

На думку суду, слід зазначити для відповідача ОСОБА_1 , що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційних системах суб`єктів електронної комерції ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФК ВІВА КАПІТАЛ, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, номера банківської карти для зарахування коштів, та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитних договорів технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів.

Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредиторів. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредиторів не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц. При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , укладаючи кредитні договори, з метою отримання позики, мав можливість ознайомитися із Правилами надання грошових коштів у позику, обравши паперову та електронну форму кредитування на власний розсуд.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вище зазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до змісту укладених кредитних договорів ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФК ВІВА КАПІТАЛ, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про надання фінансових кредитів вбачається, що товариства мали право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даними договорами третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони – кредитодавця за цими договорами.

Згідно до наданих розрахунків за кредитними договорами відповідач має, заборгованість яка складає загальну суму 36051,40 грн.. Вказана сума заборгованості судом перевірена відповідно до змісту досліджених доказів і зроблено висновок, що її розмір є обґрунтованим письмовими доказами, які підкріплюються зробленими розрахунками. З розрахунків заборгованості, наданих до матеріалів справи позивачем, нарахування тіла кредиту і відсотків по кредиту здійснено у межах погоджених строків кредитування, укладаючи договори кредиту, сторони надали належну оцінку їх умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів, та сплату відсотків за їх тимчасове використання. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 , при кредитуванні зважив пропозицію на ринку позик (кредитів) та обрав найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавців коштів. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови кредитних договорів №1201350397493, №5650819 в частині оплати відсотків за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови договору позики в частині оплати відсотків за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір. Проте, суд не погоджується без належного обґрунтування та підтвердженням доказами, що наявні підстави для стягнення з відповідача комісії в розмірі 2000,00 грн., тому в цій частині позовні вимоги позивача не задовольняє.

Із змісту досліджених судом письмових доказів у справі у виді кредитних договорів №1201350397493, №5650819, встановлено що їх зміст відповідав волевиявленню відповідача, про що він проставив свої підписи з використанням одноразових ідентифікаторів. Відповідач ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з договорами і після їх підписання, оцінити умови кредитування та їх справедливість, врахувати всі ризики і збитки, та письмово повідомити кредитодавця про намір відмовитись від умов договору.

В кредитних договорах №1201350397493, №5650819 зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору, а пункти 4.2 та 4.3 встановлюють наслідки для сторін та клієнта відповідно за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно норм Закону України «Про захист прав споживачів», у споживача є можливість протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору. Таким правом відповідач не скористалася.

Позивач, особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинна подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Враховуючи ті докази у справі, які підтверджують, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення сум позик, і це є істотним порушенням кредитних договорів, то слід зробити висновок, що заміна первісних кредиторів ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФК ВІВА КАПІТАЛ, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі укладених договорів факторингу на нового кредитора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», не може трактуватися на користь відповідача, як обґрунтовані причини невиконання зобов`язання і тому, суд законно стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належні суму кредитних коштів, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк, і тому, слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до договорів кредитів заборгованість, що утворилась, оскільки протилежного відповідач до суду не спростував. У відповідь на відзив позивач надав до провадження суду письмові докази, якими спростував відсутність первинних документів для кредитування відповідача, і такі були надіслані для його відому і ознайомлення, проте їх в судовому порядку відповідач не спростував. Суд, при прийнятті рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо незаконного використання його персональних даних позивачем без його згоди чи вчинення щодо нього шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування. Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідних кредитних договорів у електронній формі, для протилежних висновків. Та обставина, що, власне, перерахунок коштів кредиту здійснюється не безпосередньо кредитором, а шляхом виконання домовленостей останнього з третіми особами щодо обслуговування рахунків, на що звертає увагу відповідач ОСОБА_1 , то за приписами законодавства перевірені і досліджені судом письмові докази в справі, не свідчать про те, що відповідні договори №1201350397493, №5650819 є нікчемними, недійсними чи такими, що не укладалися, адже позичальник, відповідач ОСОБА_1 , фактично отримав те, на що розраховував при укладенні договорів кредиту та фактичне перерахування коштів на його рахунок іншими особами не призвело до збільшення обсягу зобов`язань по кредиту. Суд робить висновок, що підписанням договорів №1201350397493, №5650819 відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредитів, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцями у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про їх часткове задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору.

Так, позивачем, при зверненні до суду, сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №78552 від 16 серпня 2024 року (а.с.1), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно – процесуальним законодавством України.

Так, позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви до Городищенського районного суду Черкаської області в розмірі 2422,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №0583140004 від 02 грудня 2025 року, які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно – процесуальним законодавством України.

В позовній заяві стороною позивача було заявлено і вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 13000 грн. (а.с.1-13).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське Об`єднання «ЛІГАС АССІСТАЛ» 02 липня 2024 року уклали договір про надання правничої допомоги (а.с.141-145). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги, яку всього надано на суму 13000,00 грн. і складається з робіт зазначених у детальному описі наданих послуг від 02 липня 2024 року із усного консультування, ознайомлення із матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду та які згідно до замовлення від 02 липня 2024 року визначають вартість (а.с.146-152).

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та документально не підтверджують їх сплату. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ухвалив:

позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса м. Київ вул. Гедройця Єжи, №6, офіс 521, Код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за:

- договором про надання фінансового кредиту №1201350397493 в розмірі 5801,40 грн., яка складається з: 1800 грн. - заборгованість за основним боргом; 4001,40 грн. - заборгованість за відсотками;

- договором про надання фінансового кредиту №5650819 в розмірі 28250 грн., яка складається з: 20000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8250 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса м. Київ вул. Гедройця Єжи, №6, офіс 521, Код ЄДРПОУ 42640371, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу 3000 грн..

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду надіслати сторонам у справі, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Відомості про сторін:

Позивач: особа 1 - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса м. Київ вул. Гедройця Єжи, №6, офіс 521, Код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач : особа 2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 .

СуддяО. М. Савенко