Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №569/18596/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді – Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання – Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява представника Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» Шкапенко О.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2025 у розмірі 46 971 грн. 86 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 20 березня 2025 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та підписання відповідної заяви щодо встановлення кредитного ліміту. На виконання умов договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок, встановив кредитний ліміт та надав платіжну картку як засіб доступу до кредитних коштів. За користування кредитом договором передбачено сплату процентів, зокрема базову процентну ставку у розмірі 40,80 % річних. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами. Водночас відповідач, на думку банку, належним чином своїх договірних зобов`язань не виконувала, своєчасно та в повному обсязі не погашала заборгованість за кредитом і нарахованими процентами та не здійснювала обов`язкові платежі, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість. За розрахунком позивача, станом на 01 серпня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 46 971 грн 82 коп., з яких 38 003 грн 96 коп. заборгованість за кредитом, 8 317 грн 86 коп. заборгованість за процентами, 650 грн пеня. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та положення статей 525, 526, 530, 610, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь зазначену заборгованість у розмірі 46 971 грн 82 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Представник відповідача адвокат Мороз Л.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що анкет-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить істотних умов кредитування, зокрема розміру встановленого кредитного ліміту, строку кредитування та процентної ставки. Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач була ознайомлена саме з тим витягом з Умов та Правил, який надано позивачем, оскільки підпис останньої на ньому відсутній, а роздруківки із сайту банку залежать від одностороннього волевиявлення позивача. Окрім цього, позивачем не надано належних первинних бухгалтерських документів чи повної виписки по рахунку з дати укладення договору, які б підтверджували перерахування коштів та рух заборгованості, а нарахування пені є безпідставним у зв`язку з дією положень пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) в період дії воєнного стану.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 42-43)

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача адвокат Мороз Л.С. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, розгляд справи проводити за відсутності відповідача та її представника.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

20 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

На підставі вказаної заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Відповідно до умов кредитування, за користування кредитом передбачено сплату процентів у розмірі 40,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а також можливість нарахування пені та штрафів у разі виникнення прострочених зобов`язань.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, станом на 01 серпня 2026 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість загальним розміром 46 971 грн 82 коп., яка складається з: 38 003 грн 96 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 8 317 грн 86 коп. - заборгованість за процентами; 650 грн 00 коп. - пеня.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладено кредитний договір № б/н від 20.03.2025, за умовами якого відповідач отримала кредитний ліміт.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2025 становить 46 971 грн 82 коп., яка складається з: 38 003 грн 96 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 8 317 грн 86 коп. - заборгованість за процентами; 650 грн 00 коп. - пеня.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.

Позивач серед іншого просить стягнути пеню, однак відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені у розмірі 650 грн. 00 коп. є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.03.2025 у розмірі 46 321 грн 82 коп., яка складається з: 38 003 грн 96 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 8 317 грн 86 коп. - заборгованість за процентами є обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 625 грн. 55 коп. судового збору (46 321 грн. 82 коп. х 2662 грн. 40 коп. / 46 971 грн. 82 коп.).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2025 в сумі 46 321 (сорок шість тисяч триста двадцять одна) гривня 82 копійки, з якої: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 38 003 (тридцять вісім тисяч три) гривні 96 копійок, загальний залишок заборгованості за відсотками 8 317 (вісім тисяч триста сімнадцять) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 55 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач – Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_1 , МФО № 307770;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене та підписане 05 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА