Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №569/18392/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів звернувся ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь аліменти у зв?язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду та до закінчення навчання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є повнолітньою дитиною відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, та на даний час здобуває вищу освіту на першому курсі денної форми навчання у Навчально-науковому інституті економіки та менеджменту Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Маркетинг» (термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029). Оскільки навчання здійснюється на денній формі, позивач не має можливості самостійно працевлаштуватися та мати постійний заробіток, а тому фактично перебуває на утриманні матері. У зв`язку з навчанням він об`єктивно потребує систематичної матеріальної допомоги для покриття необхідних витрат на проїзд до місця навчання, харчування, лікування, а також на придбання підручників, наукової літератури, канцелярського та іншого приладдя, необхідного для освітнього процесу. Відповідач добровільно обов`язок щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не виконує, матеріальної допомоги не надає. Посилаючись на положення статей 141, 199, 200 Сімейного кодексу України та норм міжнародного законодавства, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 06.08.2008. Батьком позивача є ОСОБА_2 .

На даний час позивач досяг повноліття та є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Маркетинг» (термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029). Зазначені обставини та факт продовження навчання підтверджуються довідкою від 28.07.2026 № 529 та Договором № 15133215 про надання освітніх послуг від 11.08.2025.

У зв`язку з навчанням за денною формою позивач позбавлений можливості самостійно працевлаштуватися та мати власний заробіток, фактично перебуває на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги для покриття щомісячних витрат на харчування, проїзд до місця навчання, лікування, а також придбання підручників і необхідного навчального приладдя. Відповідавець ОСОБА_2 добровільної участі в утриманні повнолітнього сина не бере, будь-якої допомоги не надає.

Зміст спірних правовідносин полягає в реалізації права повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, на отримання матеріального утримання (аліментів) від батька згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За нормами ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При цьому, ні мінімального, ні максимального розміру аліментів на повнолітню дитину СК України не встановлює.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти до висновку, що обоє батьків зобов`язані утримувати своїх дітей, якщо останні продовжують навчання, у разі можливості надавати таку допомогу, і така допомога може надаватись як у твердій грошовій сумі так і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 199 СК України батьки зобов`язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є повнолітньою дитиною відповідача ОСОБА_2 , на даний час досяг повноліття (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ), але не досяг віку 23 років, та на момент звернення до суду продовжує навчання на першому курсі денної форми здобуття освіти Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного університету водного господарства та природокористування. Факт навчання підтверджується належними та допустимими доказами, а саме довідкою №529 від 28.07.2026 року та договором про надання освітніх послуг від 11.08.2025 року.

Оскільки позивач навчається за денною формою, він об`єктивно позбавлений можливості самостійно працювати та мати постійний самостійний заробіток, у зв`язку з чим закономірно потребує матеріальної допомоги для покриття щоденних базових витрат (проїзд до місця навчання, харчування, придбання підручників і необхідного приладдя, медикаментів). Відповідач є працездатним батьком, жодних законних перешкод чи підстав, які б звільняли його від обов`язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання (інвалідності, непрацездатності чи наявності інших непрацездатних утриманців), судом не встановлено. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність усіх передбачених статтею 199 СК України умов для виникнення у відповідача обов`язку щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а саме: досягнення ним віку понад вісімнадцять років, але менше двадцяти трьох років; продовження навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; а також наявність у батька можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує характер та тривалість навчання сина, його потребу у матеріальному забезпеченні, обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дитини, відсутність відомостей про обставини, які б виключали або істотно обмежували можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, а також те, що позивачкою заявлено вимогу про стягнення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів у зв?язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду та до закінчення навчання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до положення частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 03 серпня 2026 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі статей 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у зв?язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 03 серпня 2026 року та до закінчення навчання (30 червня 2029 року), але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене та підписане 05 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА