Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №564/3918/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3918/26

06 жовтня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

До Костопільського районного суду Рівненської області надійшли матеріали (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №750017 від 19.08.2026 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повістка про виклик останнього в судове засідання повернулась до суду з відміткою поштового відділення про те, що адресат за вказаною адресою відсутній.

Повідомити ОСОБА_1 в інший спосіб, а саме за номером мобільного телефону, не виявилось можливим, оскільки останній на виклик за вказаним у протоколі номером телефону не відповів.

При цьому суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками.

У ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд також враховує, що відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою.

З урахуванням наведеного, розгляд справи здійснено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка не організувала належного отримання своєї кореспонденції, та, будучи обізнаною щодо складання відносно неї зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд якого здійснюється судом, не цікавилась долею вказаної справи, тобто фактично не виявила бажання скористатися своїм правом участі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно неї.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так судом встановлено, що 19.08.2026 о 21:40 год., в м.Костопіль по вул.П.Орлика 9, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Citroen, державний номерний знак НОМЕР_2 не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №750017, рапортом від 19.08.2026; долученими до протоколу відеозаписами.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п.2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративних правопорушення досяг 16-річного віку.

Відповідно до ст.13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є неповнолітнім, не має самостійного заробітку, суд вважає за доцільне застосувати до останнього положення ст.24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, зокрема – попередження.

Суд вважає, що такий захід буде достатнім для виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 судового збору в дохід держави, оскільки відповідно до вимог ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір сплачується особою, на яку накладено адміністративне, а до ОСОБА_1 , як до неповнолітнього, застосовано передбачений ст.24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення захід впливу.

Керуючись ст.ст.24-1, 126, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід впливу у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Костопільський районний суд Рівненської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ. В. Левчук